ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ – АНДРІЙ МАЛИШКО

I

Сiм десяткiв рокiв увiрвалися в спокiй,

Але дихає тишею хата щаслива,

Прожила це життя, як на нивi широкiй,

Наробилась, набачилась горя i дива.

Лiтнi ночi озоренi, зими колючi,

Березневих свiтанкiв сувора мерiжка,

Сiм десяткiв рокiв, як бажання жагучi,

Стали колом тiсним, гомонять бiля лiжка.

Кожен рiк – як живий непiдкуплений свiдок,

Кожен день хоче слово сказати в надiї,

От i вчора наслухалась в хатi сусiдок:

– Як обсiємось в ланцi, ти встанеш, Докiе.

Трудодень буде повен натуроплатою,

Ми ж у ланцi робити охочi,-

З непомiтною з нею i трохи горбатою,

На похвалки пустi – скупуватою

Гомонiли до полуночi.

I радiли, що калiй привезли теплушки,

Отелилась племiнна корова за строком.

I Докiя звелася, гаряча подушка,

Наче спека липнева, пашiла пiд боком.

З кок-сагизом хотiла поглянуть дiлянку,

Розбудити дiвчат на рожевiм свiтанку,

Чи пшениця пилком не припала?

Пiдвелася Докiя – i впала.

II

Лiкар був iз району, Микола Григорович,

Все питає, i дивиться, й в трубочку слухає.

Це ще в юностi,- каже,-набралися горя ви,

От i серце, мiж iншим, трiпоче задухою.

Вам би,- каже,- не думать щоночi,

Вам би краще, Докiє, у Сочi.

Оглядає смаглявi i жилавi руки,

Де по жилках котилась згорьована сила,

Молоточком за плiчми послуха-постука,

Скiльки плечi жiночi життя проносили!

I в зiницi загляне, бо скiльки в них свiтла,-

Можна вiк просвiтити у кожен куточок,

I долонi погладить…

Лиш юнiсть розквiтла,

Вже носила на них i синочкiв, i дочок.

Спочивайте, Докiє. А я вже iз дому

Цеї ночi дзвонитиму до обкому,

Вам путiвку на завтра пришлють. Тiльки

Прошу,

Для спокою згадайте хвилину хорошу,

А не давнє життя.

От i все, ми поїхали.

Тiльки ж як не згадати ту молодiсть? Вiхоли,

Заметiлi зимовi, мов конi обгонськi,

Копитами пiд вiкнами крешуть похмурi,

Чоловiка беруть десь на русько-японську

Воювати матросом у Порт-Артурi.

Проводжала його, побувала в прийомi,

I на станцiї зимнiй сидiла допiзна,

I поплакала, правда, й вернулась додому,

Як у даль просвистiла машина залiзна.

I чекала листiв iз лютневої ночi,

Листоношу доводилось часто питати,

Каже: – Пишуть, чекайте! –

I думи жiночi

Виливала над дiтьми, вернувшись до хати.

Десь листок надiйшов iз останньою хугою,

Чи, здається, у березнi кинула пошта,

Що, мовляв, жив-здоров, що возився

З недугою

Був у груди поранений тяжко. Ну, що ж то?

Iншим гiрше буває.

I ти без привiту

На свiтанку устала, взялася за дiло,

Бiдне лiто прийшло, нi, приїхало лiто,

Як вiзник на шкапинi, прикопотiло.

III

Ось вона колоситься, та нивка-восьмушка.

Деревiй на межi, та пирiй, та осоти,

Та спадають у зелень трави-непослушки

Iз блакитного крайнеба зорi, як соти.

Двоє старших дiтей посади на обмiжку,

А найменше, грудне, поклади пiд колою.

Хлiба жованку в тряпцi з слiзьми вперемiжку

Дай, хай смокче, а ти колючками, тропою,

Взявши косу важку, на колодцi не биту,

Без грабкiв,- хто направить ту косу без

Мужа? —

Починай косовицю, дощами не вмиту,

Молода, i засмучена, й силою дужа.

Ах ти, дощику, дощику, крапни iз тучi,

На дiтей, на безхлiб’я моє не зважай,

На роздум’я пекучi, на стернi колючi,

На солдатчину долю – убогий врожай.

Може, спека спаде i на серцi, й на нивi,

Може, я тебе в глечик по краплi зберу,

Може, станеш ти вiсником в долi щасливiй,

Як омиєш грозою дорогу стару.

Я за щастя устала б за тебе до бою,

Iз гарячою помстою вийшла б на люди,

Щоб з тобою нам, земле, у працi з тобою

Слалось вольнеє поле i дихали груди.

Я за тебе стояла б, мов криця.

…Спека палить, шумить косовиця.

Чуєш? – меншенька плаче й здiйма рученята,

Двоє старших бiжать по стернищi рудому,

Час додому, а нива чи збита, чи зжата,

Вже на осiнь чекає вiд лiтнього грому.

IV

Ах, та осiнь, як вiк!

Нi, не треба тривожити

Тих рокiв, як вiкiв, що пройшли за тобою,

Глянь у вiкна, Докiє: колгоспнi сiножатi

Умиваються, день зоревою трубою

Скоро кликне артiль до колгоспного дворища,

Ти прийомник включи i крiзь даль темно-сизу

Слухай рiдну столицю, ясну i сувору ще,

Слухай, скiльки у тебе росте кок-сагизу!

Пiдвелася, i знов,- крiзь загубленi звуки,

Крiзь затертi кольори й забутi подiї,-

Чоловiк привiтався, простягує руки

Iз вiйни, не згубивши на щастя надiї.

Повернувся, з дiтьми гомонiв, iз тобою,

Як-то бiдному жить, хоч iди в мiхоношi!

А за тиждень вночi iз людською юрбою

У маєтку трощив помiщицькi розкошi.

Ожереди палив, як судьбу свою сiру.

– Хай горить достобiса людська кривавиця! –

…Iз тюрми проводжала його до Сибiру,

Як то кажуть в людей: i жона, i вдовиця.

Говорили, що дуже вернутись бажає:

– Нашу правду знайду, не знайду, то:

Загину! –

Говорили, що десь у сибiрському краю

Вiн в засланнi зустрiв благородну людину.

У людини задума турботливо-ненина,

Все читає, мов серцем розтоплює кригу,

I листи пише Ленiну,

Рветься до Ленiна,

Крiзь колючу, холодну сибiрську хурдигу.

Чоловiка твого iз привiтом

Бiльшовицьким навча заповiтам.

А у тебе ще син народився, нiвроку,

Весь у батька, як вилитий, няньчи в тривозi,

Жни запущену нивку, надiйся щороку,

Виглядай чоловiка на збитiм порозi.

Вже й нiмецька вiйна прокотилась за обрiєм,

Вже й керенщина чорна зiтлiла на сконi,

Вже сiдають в тачанки Боженки хоробрiї

Пiд немеркнучi вишитi стяги червонi.

V

Чий то гук на зорi? Наче в бурю повсталу,

Наче блискавки б’ють в горобинiй пiвночi –

То iз Щорсом iдуть ливарi iз Уралу,

Шахтарi iз Донбасу i тульськi робочi.

I крiзь мрiю сьогоднiшню, в спогадах скорих,

Чуєш? – диха вогонь по широкiй планетi,

I палає, мов свiчка, наш Київ на горах,

Багрянцем дотлiва на твоїм кулеметi.

Так i звали в полку всi: Докiя, Докiєчка. –

Кулеметниця наша врятує вiд скрухи! –

А у тебе, в Докiйки,- сiм’я не копiєчка,

Двох синiв та дочку залишила в свекрухи.

I здавалось: снiги – то полотен сусвоїща,

Скiльки б з них штаненят, та бiленьких

Сорочок,

Та вузьких пелюшок, а згадаєш, чого iще

Нашивала б синам, готувала для дочок.

Промiнь сонця тобi, мов долонi гарячi,

Бо в малих, було, руки теплiли так само,

Криницi на дорогах, мов очi дитячi,

Все свiтились для тебе i кликали – мамо!

Старший син iз тобою у другому взводi

В Черняка Тимофiя воює, як мати,

I крiзь шал завiрюх, у важкому походi,

Iнше поле росло, iншi весни i дати.

Свiт мiнявся у формах, у фарбах, у сутi,

У законах людських, проростав по-новому

Через кров i пожар, через вибухи лютi,

Щоб колоссям i сонцем жарiти потому.

VI

I твоє особисте, замучене роками,

Гнане в каторгу, топтане щастя коротке

Усмiхалось нарештi очима глибокими,

Так, як ждала, як снила його поворотку.

На Лук’янiвцi, в тихому домi,

Чоловiка зустрiла в ревкомi.

Не впiзнала: сидiв на стiлечку простому,

У шкiрянцi, ховаючи посмiшку строгу,

Тож приїхав здалеку сюди, до ревкому,

Партизанам i Щорсовi на допомогу.

Як йому довелося крiзь протемiнь сiру

Шiсть разiв утiкати з тiсного закутку,

Iз холодного краю, iз хащiв Сибiру,

По ранковiй зорi, по снiжнiм первопутку,

Iллiча в революцiю бачить.

Ввiйшла ти

У тихенький будиночок, власне, до хати:

Олександрович,-Щорса побачила,-

В взводi

В нас бинтiв не стачає, а ми ж на походi.

Ти подумай! – I стрiлась очима раптово

З тим, iз другим…- Далекий, жаданий мiй

Муже!

Аж хитнулась.

– Докiє! – одне його слово.

I рука на плечi твоїм, тепла та, дужа.

Тую мiць i тепло од руки чоловiчої

Не розвiяла в днину погожу чи люту,

Як женила синiв i гуляла при звичаї,

Як стрiчала замiжню дочку з iнституту.

Позмужнiли, зросли, не сiмейка – сiмеїще,

Вже й онуки звелись, хлоп’яки та дiвчата.

Запитай у людей, пошукай собi,- де iще

Голосами й пiснями так повниться хата.

До роботи як вiзьмуться – поле колоситься.

Дай опору їм – землю пiдняти не досить,

I щодня забiгає дiвча-листоносиця,

Особистi й сiмейнi листiвки заносить.

Правда, старший не вдома, а далi,

Був у Тулi, тепер – на Уралi,

Як хазяїн, стоїть бiля сталi.

В тому тижнi прийшли трактори до артiлi,

А Докiя побачила, все їй здається

Не мотор клекотить у залiзному тiлi,

Може, серця синовнього крихiтка б’ється.

В Вiтчизнянiй вiйнi ти з ним бачилась, мати,

Як артiльну худобу з дiвчатами гонила,

Як горiли в Днiпров’ї побiленi хати,

А взяла тебе в гостi Уральщина мила.

I в тесовiй iзбi, пiд заснiженим небом,

Руськi матерi хлiба дiлили краюху

На синiв i на внукiв, на тебе й на себе,

Ждали звiсток iз фронту разом в завiрюху.

Син приїхав з заводу, просив тебе в мiсто:

– Тут же, мамо, в селi скiльки люду.

Натулиться.

Нi,- сказала,- хоч в мiстi i затишно, й чисто,

Та артiльних корiв не поставиш на вулицi,

А для них там не знайдеш нi корму, нi пашi,

А вони в мене, сину, рекордницi нашi.

Ти за сталь свою млiєш, а я за корову,

Ти за цех свiй стоїш, я ж за стайню теплiшу.

I обняв вiн маленьку тебе, сивоброву:

– Ви такi в мене, мамо, бували й ранiше.

I гортає Докiя кожну хвильку вiдому:

Середульший – секретарем райпарткому,

Iз-за Одеру, з фронту, прибув додому.

Цей не знає спочинку у ночi безсоннi,

З емтеес-до колгоспу, з бригади – у ланку,

Все вiн знає: якi пшеницi у районi

I коли героїнi пiдживлять дiлянку;

Хто у партiю хоче вступити iз осенi,

Як iсторiю вчать молодi кандидати

I якi трудоднi вересневою просинню,

Навантаженi славою, ввiйдуть до хати.

Тож приїхав iз фронту в приношенiм кiтелi. –

Ну,-говорить,-тепер комунiзм не за

Даллю,

Якщо смерть не взяла нас, так вiчнi ми жителi

Iз добром i трудом, не з людською печаллю.

I здається, що сам вiн не менше ста рокiв

Обходив комунiзму висоти й широти,

Зна там кожен куточок, мiста i потоки,

Всi потайнощi знає, щоб зло побороти.

Отакий!

А найменший отут же, в артiлi,

Бригадиром немало – дванадцяте лiто,

Каже: – Мамо, давайте змагатися в дiлi

На врожай кок-сагизу, на просо, на жито.

I змагається з матiр’ю.

В школi, в мiстечку,

Вчителює дочка, i не десь за горами,

Наїжджає додому, зовсiм недалечко,

Хоч клопоту чимало, мабуть, з школярами.

То про читанки дбай, то турбуйся про зшитки,

Дiтям-сиротам помiч вишукуй, що в силi.

Годi думать, Докiє, вже сонячнi злитки

Розливаються злотом в небеснiм горнилi.

VII

Грає жайворон срiбний в небеснiй блакитi,

Мiж землею та небом снує невидимо

I зеленi, i синi, й багрянцевi нитi

I трiпоче з вiтрами, як свiт, молодими.

Пiдведися, Докiє, i вийди у дворик,

Скоро ланка збереться, прийде на розмову,

Заорали дiлянку в минулий вiвторок,

Як там з добривом буде? Пiдсипати б знову.

Тож забудуть, гляди.

Пiдвелася поволi,

Вийшла, сiла на сонечку в ранковiй тишi,

Урожай зеленiє в широкому полi,

I земля соковитиста мрево колише.

Син прослав їй хустину червоноткану.

– Зараз, мамо, вернусь, лиш в бригаду

Загляну.-

Шлях бiжить бiля двору широко i рiвно,

Люди йдуть на поля гомiнкою юрбою.

– Добрий день вам, Петрiвно!

– Як здоров’я, Петрiвно?

– Та минеться все само собою.

Стали рiднi та ближнi пiвколом,

Iз надiєю в серцi, не з болем.

Пастушки гнали скот, привiтались:

– Добрий день вам, бабуню, як спалось?

– Вже видужуйте швидше!

– Видужую,-

I рукою махнула недужою.

I вiдчула: доросле й маля,

I вода, i трава, i земля –

Все любов’ю тобi промовля.

VIII

I здалося: земля iз полями й дорогами,

Iз мiстами, з вогнем у вiках посивiла,

Iз любов’ю й життям, з бойовищами многими

Пiдiйшла до Докiї й загомонiла.

От i шлях твiй, Докiє, закiнчився

Звивистий,

Днiв твоїх загасає розжеврене гроно,

Лиш родила синiв i зумiла їх вивести,

Вийшла з мене i ляжеш до мене у лоно.

I нема вороття до життя,

Ти, стареньке моє дитя!

Як пилина мала, як багата стеблина,

Що розвiяла зерно i спогад колише.

Нi,- сказала Докiя,- ти в мене єдина,

Я iз тебе росла, а за тебе мiцнiша.

I нема менi краю, як нивi врожаю,

Ти лежала горбата, нужденна, безсила,

Я ж руками своїми звела тебе, знаю,

Вмила потом i колосом заколосила.

Обiгрiла вiд серця, як сонцем весiннiм,

Налила тобi соку в замлоєнi груди,

I ночей, i вiтрiв твоїх свист-голосiння

Повернула на пiсню весiльну мiж люди.

Що ти скажеш, неправда?

Як дiвчину, вбрала

В жовтi стрiчки пшениць, в п’ятикутнiї зорi,

Замiнила плугами мiзернi орала,

Зацвiтила, заквiтчала гори суворi.

Що ти скажеш, неправда?

Я сад посадила,

Щоб плодами, як зорями, вслалась дорога.

Ти багата у мене, та й я не убога,

Ти придумала бога,- я ж вища за бога!

Подивись, на тобi незвичайнi прикмети:

Люди родяться, жито покроплює туча,

Хай дивуються ближнi i дальнi планети,

Що для всiх ти у мене красуня родюча.

I не страшно менi замовчати устами,

I не жаль менi руки по всьому зложити,

Будуть люди за мене полями й мiстами

Гомонiти, трудитись, родитись i жити.

В кожнiм цвiтi малiм чи у деревi кожнiм,

У любовi людськiй, у дерзаннi, у мрiї

Я воскресну i встану диханням тривожним

Чи биттям свого серця, що вiк не старiє.

Пiдуть люди в луги, на устоянi роси,

Буде жайворон в небi дзвенiть малиново.

– Тут Докiя косила,- i ляжуть покоси.

– Тут Докiя спiвала,- i родиться слово.

Що ж ти скажеш, неправда?

I щирi, як свiдки,

Що вiд слiв її правду нестимуть вiками,

Потягнулись до неї сади-семилiтки,

Пшеницi пiдвелись золотими руками.

З школи дiти, букварики взявши пiд руки,

Щебетали, iшли по дорозi додому,

I в полях ланковi, по вказiвцi науки,

Розсiвали зерно, призабувши утому.

I кремлiвськi куранти дзвенiли високо,

Чули дзвiн той Заволжя, Днiпро i Говерла.

Тихо сiла Докiя, хитнулася боком,

Подивилась у даль, i, зiтхнувши, померла.

I така тишина заступила круг неї,

Можна вчути, як сад наливається цвiтом,

Як зарошенi трави ростуть над землею,

Б’ється серце Вiтчизни над буряним свiтом.

IX

Син сiдає в лiтак, де завод на Уралi,

Мчить до дому далекого довгу годину,

Пiд крилом самольота завiянi далi

Все нагадують синовi матiр єдину.

I жалкує вiн гiрко, що скупо та мало

Вiн писав у листах до старої своєї,

Розповiв би, що в працi часу не стачало,

Але слово тепер не потрiбне для неї.

Другий син поспiшає з роботи, з райкому,

Теж пригадує гiрко, як скаржилась мати,

Що, мовляв, приїздиш ув артiль, як додому,

Та не можеш i в хатi поночувати.

Все кудись поспiшаєш i зранку, й з обiду,

Може, синку, до тебе сама приїду!

I тепер, коли б можна її воскресити,

На життя їй дихання вдихнути у тiло,

Сам би став вiн щоденно привiти носити,

Годував би iз ложечки, якби хотiла…

Наймолодший на конях всiєю артiллю,

Мчить мостами й дорогою, через дiброву,

Вiн гадав, що на осiнь, iз хлiбом та сiллю,

У змаганнi iз матiр’ю стрiнеться знову.

За широким столом, як за повною чашею,

Ожило б собесiддя гаряче та щире,

Говорили б артiльцi:

– Iз матiр’ю вашою

Нам нелегко змагатися, бригадире!

Все в старої поставлено вмiло,

Що пiджива, що сходи, що дiло.

I тепер, як заїдуть до рiдної хати,

Вiн хотiв би, щоб стрiнулась посмiшка мила,

Вiн би став у змаганнi на мiсце десяте,

Тiльки б мати устала й заговорила.

Ланковi на подвiр’я зiйшлись смаглолицi

Iз дiлянок, порiзаних вглиб лемешами,

Некролог у газетi прийшов iз столицi

В чорнiй рамцi, пiдписаний товаришами.

Понаїхало люду з району, з обкому,

Iз колгоспних правлiнь – не окинеш їх оком,

День пiдвiвся погожий, без дощику й грому,

Щедрий сонцем i щебетом в небi високiм.

Пiонери iз школи прийшли у загонi,

З барабаном, з сурмою, в червоних краватках,

I вiтрiв молодих буйногривiї конi

Помiж борозен рiвних стояли на грядках.

I широка дорога, мiсточки та балки,

Наче полотна сивi лягли до порога.

– То ж по нас проходила Докiя iзмалку,

Ми готовi востаннє лягти їй пiд ноги.

На подушечках, вишитих просто на диво,

На шовки i на заполоч яр-променисту,

Ордени її винесли всi шанобливо,

Орден Ленiна, потiм Зорю золотисту.

На хустинi гаптованiй винесли далi

“Знак пошани” – за перше врожаїсте лiто,

За життя її свiтле й труди небувалi

Все вiдзначено й людям в серця перелито!

Три сини, та дочка, та дорослi онуки

(Вiд обличчя твого вiдiрватись несила)

Пiдняли тебе легко на дужiї руки,

Так, як ти їх легенько в життi проносила.

I хвилина велика

Зашумiла, мов шквал,

I заграла музика

“Iнтернацiонал “.

I тебе понесли, за шанобою й славою,

За людською любов’ю, у лiта безкраї,

Понад нивою тихою, зеленоглавою,

Пiд високi i рiднi мої небокраї.

Мимо клубу, за нього ти в клопотi ночами

Комсомольцям казала не вперше, не вдруге,

Щоб дзвенiв вiн широко пiснями дiвочими,

Щоб i книжка, i радiо людям в послугу.

Бiля школи несуть, бiля брами,

Де стоять вчителi iз вiнками.

Потiм полем твоїм, де стежина знайома,

Де у пам’ятi в’їлася грудочка кожна,

Де в трудi здобувалася сила – не втома,

А тепер на врожай подивитись не можна.

Де з дiвчатьми своїми у ланцi, у працi

Скiльки радощiв, скiльки добра пережито!

Вмитi сонцем, ось-ось пшеницi вколосяться,

Молодими голiвками вклониться жито.

I несуть тебе мiж дерева-семилiтки,

Розшумiвся той сад у ранковi години,

Застилає твiй слiд у рожевi лелiтки

I зав’язує плiд на безсмертя людини.

Поклонилась земля, поклонилися люди,

На життя, на братерство, без кривди й огуди.

Це було на розстанку,

Це було на свiтанку.

1948

(2 votes, average: 3.00 out of 5)