ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО

Часто сняться твої килими,

Білосніжні і медвянисті,

Де тоненькі шершаві бджоли

Колихаються на вітрах

І, покриті у бронзу літа,

Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу,

В мареві теплім гудуть, гудуть.

Ти була мені затишком снів,

Коли пахла в материнській долоні,

І моє волосся на голові

Брало твої кольори в сизі ранки,

Голосок мій бринів, як твоє стебло

Бурштиновими дзвониками над полями,

Я не кажу вже нро очі дитячі,

Налиті по вінця, як дві тарілочки,

Твоєї росяної, живодайної,

Твоєї гречаної доброти.

А в кістляві голодні роки,

Коли пухли людські обличчя,

Забуваючи день життя,

Чи в тривожні солдатські ночі

Ти мене годувала кашею,

Замість хліба і молока.

Дочко моїх гречкосіїв,

Сестро Дніпра і плуга,

Через вік твої білі вершечки

Нахиляються в очі мої!

І летить моє серце, немов бджола-медоноска,

На твої загорілі гречані плечі,

Щоб разом із тобою колихатися на стеблі,

Де колискою – всесвіт,

Де вервечками – дощики смарагдові,

Де мої мотори над полем рясним

Врізаються у майбутнє!

1961


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО