Палають огнi при долинi – АНДРІЙ МАЛИШКО

Related posts:

1. ПАЛАЮТЬ ОГНІ ПРИ ДОЛИНІ – АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
2. Хмарина в небi голубiм – АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небi голубiм Пливе, як мрiя, одиноко, I вiтру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривiв птице рання? Ще по ярах лежить свiтання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополi-сторожi, Але тобi нема межi, Де кличуть сонце урочистi Бори в зеленому намистi. Ми ще зустрiнемось колись, А зараз мчи, […]...
3. ХОДИТЬ ВIТЕР – АНДРІЙ МАЛИШКО Ходить вiтер по травi, По зеленiй муравi. Проведу тебе до поля, Гляну в очi, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши менi листа! Чи на скелi б’є прибiй В тишi моря голубiй? Чи на мене дуже схожий Твiй хороший, милий твiй… Шепче вiтер комишу. Посмiхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
4. ДАНИЛО ОДНОРУКИЙ – АНДРІЙ МАЛИШКО Хата стоїть у селi при долинi, Сонце бiжить за веселу дорiжку, Бачу тi очi синiї-синi, Рiдну, далеку, привiтну усмiшку. Знав ти i доброго, i ворожого, Все за людей турбувався, нiвроку, Батькiвська хата – вiд лiта божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвiдчить за ночi осiннi, I за мотори у доброму дiлi, I за […]...
5. УКРАЇНО МОЯ – АНДРІЙ МАЛИШКО Запалали огнi за долиною синьою неба, Самольоти гудуть, бо на захiд фронти i фронти. Україно моя, менi в свiтi нiчого не треба, Тiльки б голос твiй чути i нiжнiсть твою берегти. Як росли ми iзмалку? Скрипiла у хатi колиска, Загасав каганець чи горiла воскова свiча, Ти нам шлях показала, який пiд зiрницями блиска, I промiння […]...
6. ДОЩ – АНДРІЙ МАЛИШКО Дощик, дощик голубий, Колоскiв не оббий Зливами-приливами, Хмарами огнивими, Птицями-зiрницями – В небi блискавицями! Ти спадай на межу, Я тобi таке скажу: – Понад рiки та лiси Хмари-вдари понеси, Крапельками росяними Над ланами вiвсяними, Цебром, цебром, цебрицею Над нашою пшеницею. Лийся тихо вдалинi На гречки та ячменi, На гречки та ячменi,- Буде весело менi!...
7. В ЛIФТI – АНДРІЙ МАЛИШКО Лiфт пiднiмає нас догори В ранки, i в пiвднi, i в вечори. В лiфтi не свiтло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в лiфт потрап. Стрiне привiтно стара негритянка. В неї робота все давн i ап *. Має старенька це мало дiла З ранку до ночi i знов до зорi, Вже й на […]...
8. КАРМАЛЮК – АНДРІЙ МАЛИШКО I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберiгайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємнiшi знайти? Хiба тим косам вiдшукаєш слово? Ясним очам, цiлованим колись? Шуми, любовi молода дiброво, Уляно, чуєш? Де ти? Озовись! Вiн варить кашу сам усiй артiлi, Всипає солi, пробує на смак. Турбота зайва? […]...
9. ПРОМЕТЕЙ – АНДРІЙ МАЛИШКО Як зараз бачу: з-за рiки – Двi кручi, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи лiтнє сонце, чи зав’юга, – Вони стоять собi вiки. На чорнiй кручi чорний дуб, Як добрий воїн-вiтролюб, Весь посмаглiлий, обгорiлий, Стоїть на кручi потемнiлий. Кому б сказати все? Кому б? А тиха пристань ожива: В артiлях виспiли жнива, Вантажать динь […]...
10. ХОДИТЬ ВЕЧІР… – АНДРІЙ МАЛИШКО Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
11. А. МАЛИШКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “ХМАРИНКА В НЕБІ ГОЛУБІМ “ПАЛАЮТЬ ОГНІ ПРИ ДОРОЗІ”, “ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ”, “ПРАВДА”, “ВАЖКІ ВІТРИ НЕ ВИПИЛИ РОСИ…”, “ПІСНЯ ПРО РУШНИК” Варіант 1 1. Від матері у А. Малишка виявилась любов… А До праці на землі. Б Живописної майстерності. В Рідного слова. Г Краси природи. 2. Початок творчості А. Малишка позначений… А Ретельними дослідженнями в античній літературі. Б Сумлінним навчанням. В Копіткою працею у фармацевтичній справі. Г Пошуком творчих рис власної поетичної майстерності. 3. Найдорожчою людиною, […]...
12. ПОЛОНЯНКА – АНДРІЙ МАЛИШКО То не лебедi – в тучi дiброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка – з десятого – ти. I немає для смутку причини: Лiс та поле – iз золота мур, I тополi, неначе в Тичини, В рокотаннi-риданнi бандур. Не суворо на серцi, не гнiвно, А за тебе тривожуся я. Катерино моя, […]...
13. ЖИВА ЛЕГЕНДА – АНДРІЙ МАЛИШКО ПIСНЯ ПЕРША Ходили ми свiтами немалими, _ Гвинтiвки ремiнь терся на плечi, _ В твоєму серцi лiнами ясними _ Дорiг i вод дзвенять важкi ключi. _ За бронзовим гарячим небокраєм _ Новi свiтанки руки пiдвели, _ В них досить є i слави, i хвали, _ А слiз i кровi їм не треба, знаєм, – _ […]...
14. ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ – АНДРІЙ МАЛИШКО I Сiм десяткiв рокiв увiрвалися в спокiй, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на нивi широкiй, Наробилась, набачилась горя i дива. Лiтнi ночi озоренi, зими колючi, Березневих свiтанкiв сувора мерiжка, Сiм десяткiв рокiв, як бажання жагучi, Стали колом тiсним, гомонять бiля лiжка. Кожен рiк – як живий непiдкуплений свiдок, Кожен день хоче […]...
15. ВОГНИК – Максиму Рильському – АНДРІЙ МАЛИШКО До тих країв щоденно поїзди Відходять від столичного перону, Бери тютюн і вірші для їзди, Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону, Гачки й сачок, і вудочки складні Та ще й нехитро зварену наживку – І гайда в путь, бо літо в переджнивку На плесо вод веде погожі дні. Біліє там будиночок між трав, Шумний, привітний, не якась обитель, […]...
16. Андрій Малишко (1912 – 1970) – Літературний процес 30- 50-х років XX ст Андрія Малишка називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову. Кордоцентризм – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка (від лат. Cardis – серце): основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві […]...
17. ВОГНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить під […]...
18. СОНЯШНИКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО Гарбуз піднімає лапаті дзвоники; Я стану у тінь, загубивши слово, Соняхи, щирі огнепоклонники, Сходу кивають злотоголово. Кладуть без ліку поклони гарячі, Як вигляне сонце в небесні обходини, А потім шушукають про свої невдачі, Про горе капусти й дрібної городини. Які вони рідні, дружні та ближні При доброму вітрі, при всякій погоді! І дивляться соняхи, тягнуться, […]...
19. Стежина – АНДРІЙ МАЛИШКО Чому, сказати, сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краї, Одним одна біля воріт. Ота стежина у нашім краї Одним одна біля воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино? Ота стежина в нашім краї Одним одна, одним одна Біля воріт. Дощами мита, перемита, Снігами знесена у даль, Між […]...
20. ДIВЧА – АНДРІЙ МАЛИШКО Дiвча стояло i спiвало, Срiблясту ниточку вело Про те, що радостi замало I зло людинi – всюди зло; Без батька й ненi, в самотинi, Убогий вичахне обiд, Що тяжко жити сиротинi, I шлях – не шлях, I брiд – не брiд. А вiд Петрiвцiв, з Синьодолу, Iз трав, iз неба – звiдусiль Нам осiнь винесла […]...
21. ВЧИТЕЛЬКА – Андрій Малишко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Сонечко встає, і в росі трава1, Біля школи в нас зацвітають віти. Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать? Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
22. ВЧИТЕЛЬКА – АНДРІЙ МАЛИШКО (Пiсня) Сонечко встає, i в росi трава, Бiля школи в нас зацвiтають квiти, Вчителько моя, зоре свiтова, Де тебе питать, Де тебе зустрiти? На столi лежать зошитки малi, I роботи час проганяє втому. I летять-летять в небi журавлi, I дзвенить дзвiнок Хлопчику малому. Скiльки пiдросло й полетiло нас В молодiй веснi, в колосистiм полi, А […]...
23. ПРАВДА – АНДРІЙ МАЛИШКО Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь i мужнiм будь в життi. Скупi два слова. Нелегкi два слова. У мудростi свої закони є: I цвiт, i злет, i несходимi пущi. Пiзнай краплину i точiння зiр, Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт, А правда лиш одна – вона колюча, Гiрка […]...
24. ПОЧАТОК КАЗКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО Будуть знов казки та небилиці, Розшумляться спогади, мов сад. Йде дівча у ліс по полуниці І не повертається назад. Хто без неї дідуся пригорне, Матері покриє срібло кіс? Сірий вовк помчав на тропи горні, В темні пущі дівчину поніс. Ніс її долинами далекими, Про весілля розмовляв з лелеками, Звичаям звіриним научав, Сон її зайцям припоручав. […]...
25. РЯДОК ПРО ДОВЖЕНКА – АНДРІЙ МАЛИШКО Прогримів золотим салютом, Молодим повесняним громом, Наче виклик скупим і лютим, Наче промінь над отчим домом, Обійнявши весь цвіт нагорний, Охопивши долини світу, Сивочолий і мудрозорний, Наче вийшов із заповіту. Що там листя із зелен лавра, І зітхання, і тихі жалі? Не вмирають твої литаври І деснянські твої скрижалі. А вже ті, що тебе поносили […]...
26. ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
27. ПІСНЯ ПРО КИЇВ – АНДРІЙ МАЛИШКО (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі Два голуби Кружать, здіймають […]...
28. Балада про комвзводу – АНДРІЙ МАЛИШКО Невідомий поранений комвзводу стукав Нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в руки, до танкіста грима в […]...
29. БАЛАДА ПРО ТАНКIСТА – АНДРІЙ МАЛИШКО Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудiй травi. Бiй не втихає, не затихає,- чуєте, хто живi? Теплi мотори з вiтром колючим свищуть, немов рiдня, Пахне автолом над сiрим полем, тiло людське й Броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водiй. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бiй. Пробива мотор снарядом, Смерть шукає […]...
30. ХМАРИНА В НЕБІ ГОЛУБІМ – АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А зараз мчи, […]...
31. МИ ПІДЕМ, ДЕ ТРАВИ ПОХИЛІ – АНДРІЙ МАЛИШКО Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За річкою за голубою Дві чайки у хмару зліта, В краю придніпровськім Ми стрілись з тобою, Веселко моя золота. Над полем зарошені віти Зелене верхів’я звело. У парі з тобою ми будем любити Усе, що на […]...
32. Розшумовуйся, зелений дубе – АНДРІЙ МАЛИШКО Розшумовуйся, зелений дубе, Як весiннiй перегрiм, Бо заграли голосистi труби На кордонi грозовiм. На кордонi грозовiм Бережуть великий дiм! Не хвилюйся, море, у туманi, Грiзно хвилi не здiймай, Кораблi пливуть на океанi Вiд Амура по Дунай. Вiд Амура по Дунай Бережуть Радянський край! Не клонися, гаю густолистий, Не в’ялися опiвдня. Як iдуть брати мої танкiсти […]...
33. Ти мене накличешся ночами – АНДРІЙ МАЛИШКО Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, I навиглядаєшся одна. Настраждаєшся в своїй надiї, Пригадаєш лiта молодiї, Рiдну землю, де гуде вiйна. Ти не можеш бачити здалека, Як в’ялить негода, сушить спека. Танки мнуть, вкриває бою мла Землю ту, що, потом перемита, У садах, у сивих копах жита, У цвiтах, як райдуга, цвiла. Нам […]...
34. Чому, сказати, й сам не знаю – АНДРІЙ МАЛИШКО Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серцi стiльки лiт Ота стежина в нашiм краю Одним одна бiля ворiт. На вечоровiм виднокрузi, Де обрiй землю обнiма, Нема кiнця їй в темнiм лузi, Та й повороту теж нема. Кудись пiшла, не повертає, Хоч бiля серця стеле цвiт, Ота стежина в нашiм краю Одним одна бiля […]...
35. ВАЖКІ ВІТРИ НЕ ВИПИЛИ РОСИ – АНДРІЙ МАЛИШКО * * * Важкі вітри не випили роси, Черлені трави бродять буйним соком, І вдалині під обрієм високим Лугів осінніх теплі голоси. А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі. Булькоче, пріє каша в казані, А клен русявий хилить ніжно віти, І […]...
36. Малишко Андрій Самійлович – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Дитинство поета було важким, хоча й благополучним. З тісної селянської хати в невеликому селищі Обухові неподалік Києва, де народився 14 листопада 1912 p., виніс він найперше незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова. Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поетова, Ївга Базилиха, як […]...
37. Скорочено – ПРОМЕТЕЙ – АНДРІЙ МАЛИШКО АНДРІЙ МАЛИШКО (Поема) З-за ріки видно дві кручі – одна зелена, чорна друга. “На чорній кручі чорний дуб, як добрий воїн-вітролюб, весь посмаглілий, обгорілий, стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б?” Оживає тиха пристань. В артілях виспіли жнива: вантажать кавуни й дині. Пахне молодим житом, рибою, смолою та тютюном. І Поснули вантажники […]...
38. АНДРІЙ МАЛИШКО (1912-1970) АНДРІЙ МАЛИШКО Село Обухів на Київщині. Круті узгір’я у п’янкому запаху чебрецю та полину. Явори над шляхом. До вибалків збігають смужки жита. І в хлібороба Самійла Малишка дві ниви-десятини, та велике сімейство прогодувати вони неспроможні. Мусив займатися він ще й ремеслом: шив чоботи і мав з того якусь копійчину. 14 листопада 1912 року в […]...
39. ЗНО – Андрій Малишко – Література XX ст Андрія Малишк. називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову. Кордоцентриз. – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка (від лат. cordis – серце); основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві […]...
40. Тема 33. Андрій Малишко – Література XX ст Андрія Малишка називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову. Кордоцентризм – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка (від лат. cordis – серце); основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві […]...