Болконський і дуб – аналіз епізоду
Лев Миколайович Толстой у своєму творі “Війна і мир” показав, як змінюється світогляд Андрія Болконського, головного героя роману-епопеї. Для повного розкриття образу важливий епізод “Болконський і дуб”.
Момент зустрічі
Коли Андрій Болконський їде в маєток Відрадне, він бачить старий дуб. Зустріч Андрія Болконського і дуба відбувається у важкі моменти життя головного героя: розчарувавшись в Наполеона, у війні і в собі самому, він не бачить сенсу свого існування. Внутрішній монолог, який вимовляє князь Андрій, дозволяє герою задуматися над власним життям і змінити свої погляди на неї.
Опис дуба
Князь Андрій бачив перед собою величезний, в два обхвату дуб. Однак суки і кора його були обламані, тому що дерево було досить старим. На корі були “старі болячки”.
Дуб в романі уособлюється: як людина, дерево має пальці і руки, які були “величезними”, “незграбно, несиметрично розчепіреними”, “кострубатими”.
Дуб стояв на краю дороги, що підкреслює його самотність. Він один був “старим, сердитим і презирливим виродком” серед “усміхнених” беріз. Незважаючи на те що під дубом були квіти і трава, він все одно стояв “хмурячись, нерухомо, потворно і наполегливо”. Тільки дуб, який бачив Андрій Болконський, не хотів “підкорятися чарівності весни”. Він не бачив ні цю весну, ні сонце. Дуб нібито говорив, що все це – “дурний безглуздий обман” і що він не вірить цим надіям і обманів.
Однак при наступній зустрічі князя Андрія з цим же дубом він був без кострубатих пальців і без болячок. Навпаки, через кору пробивалися “соковиті, молоде листя”. У ньому не було видно “старого горя і недовіри”.
Психологічний паралелізм
Дуб в романі “Війна і мир” є символом. Л. М. Толстой за допомогою цього способу передав внутрішні переживання Андрія Болконського, його стан на певний момент. Порівнюючи героя з природою, письменник показав те, що відчував і переживав персонаж.
Даний епізод є ліричним відступом, що дозволяє зупинити дію в романі. Для Л. М. Толстого було важливим показати ті переживання, які відчував князь Андрій в момент душевної кризи. Розмова з дубом допомагає читачеві полегшити сприйняття того, що відбувається в душі Андрія Болконського.
Саме доля старого дуба порівнянна з життям Андрія Болконського. Життя для нього скінчилося – так думав головний герой. Для нього “весна, і любов, і щастя” – “дурний і безглуздий обман”.
Душа героя була, як кора дерева, покрита “старими болячками”.
Життя князя Андрія не обіцяла йому щастя. Тому він приходить до “заспокійливого і безнадійному” висновку: “Нехай молоді знову піддаються на цей обман, а ми знаємо життя, – наше життя скінчилося!”.
Центральний персонаж розуміє, що він зобов’язаний бути схожим на дуб: він “повинен доживати своє життя, не роблячи зла, не турбуючись і нічого не бажаючи”.
Однак Л. М. Толстой показав, що герой був неправий у своїх переконаннях, що життя його триває, незважаючи на всі труднощі і життєві негаразди. Письменник, як і при першій зустрічі з дубом, показує стан князя Андрія через його опис: він “весь перетворений, розкинувшись шатром соковитою, темної зелені”. Андрій Болконський, як дуб, розкриває себе для радісним і щасливим життя. Він усвідомлює, що життя його не закінчена.
Аналіз двох протилежних описів дуба важливий для розуміння стану центрального персонажа в різні періоди життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)