Ліричний герой Буніна: аналіз образу
Про Івана Олексійовича Буніна багато хто знає завдяки його видатним циклі оповідань “Темні алеї” і романі “Життя Арсеньєва” , ці твори підкорили серця багатьох читачів і отримали найвищі оцінки критиків.
Але мало інформовані про те, що Бунін був і найталановитішим поетом, і вважав себе, перш за все, поетом, а тільки потім – прозаїком.
Поетичний склад розуму і сприйняття дійсності простежується у цього письменника навіть у його повістях і оповіданнях. Навіть складна, і в чомусь трагічна доля самого Буніна говорить про те, що ця людина завжди бажав залишатися вірним самому собі, своєму погляду на світ і на життя. Незважаючи на те що він був змушений покинути свою улюблену батьківщину після руйнівної Жовтневої революції, Бунін залишався відданим і вірним Росії все своє життя, його творчість прямо пов’язане з менталітетом його країни і просякнуті безмежною любов’ю до батьківщини.
Ліричний герой Буніна: хто він?
Ключовим станом ліричного героя Івана Олексійовича в його віршах можна назвати самотність і емоційний криза. Він обігрує цю тему в самих різних напрямках, і досить контрастно підносить читачам душевний стан своїх героїв. Часом самотність – це благодать і насолоду для людської душі, а часом – це похмура темниця, ув’язнення в якої – прокляття для його ліричної душі.
Вірш “Запустіння” показує гнітюче і відчайдушне стан ліричного героя Буніна, а й одночасне – його палке бажання знайти душевний спокій, жити в ладу зі власним внутрішнім і часом жорстоким зовнішнім світом. У поезії Буніна більшою мірою акцентована природа, через неї поет і письменник намагається показати внутрішній світ і тонкі, ліричні переживання свого героя. Саме через природу Бунін бажає знайти гармонію в житті і спокій на душі.
Зв’язок героя з природою
Таке спілкування з природою розкрито у вірші “Як у квітні ночами в алеї” , поет показує улюблений час доби героя – ніч і його улюблене місце для роздумів. Відчувається, що через природу ліричний герой Буніна хоче стати ближче до Бога, краще зрозуміти і відчути самого себе. Символізм, який використовує Бунін, говорить про те, що його герой не випадково приходить на одне і теж місце вночі, порівняння цієї пори з квітнем вказує але те, що ліричний герой шукає оновлення і відродження, якому символізує таку пору року, як весна.
Через слова автор про природу ми можемо зрозуміти настрій і думки героя, ми допоможемо відчути ті переживання, які на душі у героя, а значить – і у самого Буніна. І герой, і автор сумують про ті сили і молодості, які вже пережиті, намагаються прийняти минуле і заглянути в майбутнє.
Лаконічність Буніна, яка втілена в цьому невеликому вірші, є тим незаперечною перевагою, за допомогою якого найбільш глибоко розкривається невеличка історія стану душі ліричного героя. У вірші описана смуток і печаль людини, але майстерність лірики Буніна робить його легким і світлим, ніч і темрява, яка показана там, не страшить і не викликає темних думок. Бунін наділяє свого героя почасти безтурботним настроєм і розповідає про його враження барвистими і незабутніми словами.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)