Анатолій Мойсієнко (нар. 1948) – Творчість сучасних поетів – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
А. Мойсієнко
Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівка на Чернігівщині. Вищу освіту поет здобув у Ніжинському педагогічному інституті. Працював журналістом у газеті, очолював відділ поезії у видавництві “Молодь”. Йому належать збірки “Приємлю”, “Сонети і верлібри”, “Шахопоезія”, “Сім струн”, “Віче мечів”, “Нові поезії”, “Спалені камені” та ін. Анатолій Мойсієнко є не лише майстром, а й знавцем слова. Він відомий як учений, який фахово досліджує українську мову. А ще поет перекладає з німецької та слов’янських мов.
Актуальна цитата
“Анатолій Мойсієнко з когорти “тихих” українських поетів, які не так зосереджені на візуальній крикливості поетичної фрази, як на внутрішньому вростанні в поетичний пейзаж, у якому образ, думка, настрій, відчуття, переживання, поетична картина витворюють цілісну і цільну панораму життєвого дійства, де домінуючим залишається настрій весняно-осінньої туги/любові до світу…”
Євген Баран, літературний критик, науковець
Опрацьовуємо прочитане
1. З якого українського краю походить Анатолій Мойсієнко?
2. Де поет здобув освіту?
3. Назвіть поетичні збірки Мойсієнка.
4. З яких мов перекладає поет?
5. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит відомості про поета.
МІНЛИВА ПАЛІТРА ОСЕНІ
Справжня поезія здатна змінювати наше сприйняття світу. Вона дає змогу побачити те, чого ми просто не помічаємо через щоденні турботи. Саме завдяки поезії ми щоразу по-новому відкриваємо для себе казкову красу природи. Звичайний осінній пейзаж під пером майстра слова олюднюється й оживає, наповнюється в нашій уяві яскравими кольорами та звуками. Анатолій Мойсієнко зображує осінь у стані її найбільшої краси – вона викликає не сум, а захоплення. Присутність ліричного героя у творі “Жовтень жовті жолуді…” виражена мінімально. Він постає як заворожений спостерігач, який читає “золоте есе” осені в загадковій книзі природи.
З неабиякою майстерністю автор використав прийом персоніфікації, наділивши явища природи людськими властивостями. В уяві читача послідовно зринають виразні зорові образи: жовтень нагадує дбайливого господаря, який несе на базар зібраний урожай; вітер набиває свій золотий кисет не тютюном, а листям і павутинками бабиного літа; дощ походжає, як завзятий пожежник… Загальну картину доповнює незвичний образ сонця: воно незграбне, немов рак, бо має золоті клешні-промені, і дуже обережне, бо осіннє.
У творі панують осінні кольори, золотий і жовтий. Не раз уживаний епітет “золотий” викликає в уяві привабливу картину не сумної і плаксивої, а саме красивої і величної осінньої природи.
Інтонаційної виразності цій поезії надають повтори приголосних і голосних звуків – алітерації й асонанси. Сполучаючись між собою, вони формують неповторний звукопис усього твору, який збагачує яскравий малюнок осінньої природи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)