ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
Після краху комуністичного режиму й відновлення незалежності вітчизняна література, зокрема поезія, розвивається бурхливо й різногранно. Цьому сприяють свобода творчості та доступ до надбань світової культури й раніше забороненої української класики”
Українську поезію нині творять представники різних поколінь:
– колишні шістдесятники Ліна Костенко, Іван Драч, Борис Олійник, Дмитро Павличко;
– автори, що заявили про себе в 1970-1980-і роки, – Київська школа поетів, Володимир Базилевський, Василь Герасим’юк, Анатолій Мойсієнко, Галина Кирпа, Костянтин Москалець, Оксана Забужко, Іван Андрусяк, Олександр Ірванець, Ігор Павлюк;
– нарешті, молодші поети, які ввійшли в літературу вже па межі XX-ХХТ ст., Юрко Іздрик, Сергій Жадан, Маріанна Кіяновська, Сергій Пантюк, Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Любов Якимчук, Богдана Матіяш, Андрій Любка та багато інших. З кожним роком когорта майстрів поетичного слова поповнюється новими іменами. Цілком імовірно, що незабаром прилучиться до неї і хтось із вас.
У сучасній українській поезії співіснують, збагачуючи одна одну, різні стильові течії – від традиційної, орієнтованої па класичні взірці (її представляють, скажімо, Д. Павличко, Л. Костенко, В. Базилевський) до постмодерністської1 (С. Жадан, Ю. Іздрик, А. Любка, Л. Якимчук).
Звичайно, творча манера кожного автора неповторна. І все ж можна помітити споріднені стильові ознаки сучасної української поезії. Загалом це продовження традиції згаданої раніше “тихої поезії”.
Насамперед це такі ознаки:
– заглиблення у внутрішній світ людини аж до її поза свідомості;
– естетизм2 визнання краси абсолютною, вищою цінністю;
– інтелектуалізм осмислення в поезії серйозних філософських проблем, побудова ускладнених образів, химерне поєднання асоціативних рядів, стримана емоційність;
– з інтелектуалізмом нерідко поєднується нібито наївне, дитинне світосприймання. Воно приваблює митців тим. що є щирим, безпосереднім, відкритим позасвідомості, позбавленим умовностей та оман цивілізованого (“дорослого”) світу;
– орієнтація на здобутки вітчизняної та зарубіжної культури, відродження давнього міфологічного бачення світу, язичницької і християнської символіки;
1 Постмодернізм – світоглядово-мистецький напрям, що утвердився в українській культурі наприкінці XX ст. Для нього характерні: розпад цілісного погляду на світ, настанова на гру, іронію, химерне поєднання протилежних ідей, різних стилів, жанрів, переробка відомих сюжетів тощо.
2 Естетика (з грецьк. чуттєво сприйманий) – наука про прекрасне, про загальні закони краси.
– метафоричне мислення погляд на світ крізь призму метафор з метою відкрити несподівані аналогії і зв’язки у звичайній дійсності. Метафоричність допомагає митцеві будувати власний естетичний світ і розгадувати таємничу суть, закономірності існування світу реального;
– нерідко верліброва форма творів;
– часто недомовленість у творі з метою активізувати уяву читача, спонукати його співтворчості.
Теорія літератури
Верлібр, або вільний вірш – це поетичний твір, що не має строфічної будови, рими, поетичного розміру, а ритм у ньому достається лише наспівною інтонацією.
Верлібр приваблює поетів тим, що уможливлює вільне розгортання асоціативних, метафоричних образів, не сковує їх ані римою, ані віршовим розміром, ані строфою. Крім того, він виростає з форм вислову ще язичницьких замовлянь, руського героїчного епосу (“Слово о полку Ігоревім”, козацькі думи).
Знайдіть у бібліотеці чи в Інтернеті й прочитайте вірші кількох із згаданих вище поетів. Які з щойно перелічених стильових ознак сучасної української поезії ви в них помітили? Проілюструйте свої спостереження характерними цитатами.
А тепер докладніше ознайомимось із творчістю кількох сучасних українських постів.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)