Галина КИРПА (нар. 1950 р.) – ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ (кінець ХХ – початок ХХІ століття)
“Тут Слоник мандрує до мами, живе у Пелюсткопаді абрикоса, грає на сопілці кольоровий вітер, а малі громенята гойдаються на хмаринках… Тут живе світле і щасливе дитинство!..
Навіть після того, як книжечка вже на полиці, а натомлене за день дитя спить у своєму ліжечку… так і хочеться запитати: “Ти зацвіла чи просто усміхнулась?”” – таку думку про дивовижні твори Галини Кирпи висловила молодий український літературознавець Тетяна Качак. Безперечно, не про кожного митця таке почуєш. Тож знайомтесь: Галина Миколаївна Кирпа, поет, перекладач, велика пошановувачка рідної мови й української книжки.
Народилася Галина Кирпа 1 січня 1950 року в селі Любарці Бориспільського району Київської області. Рідне село для Галини Миколаївни – найкраще у світі: “Якби моя воля, я жила б на тому любарецькому хуторі, де батьківське обійстя і ще живий старенький сад. Вікно моєї кімнати виходить на здоровенний кущ шипшини. І немає нічого кращого, ніж дивитись, як він цвіте”.
Час дитинства й змужніння майбутньої письменниці був повоєнний, тяжкий. Державна машина жорстоко гнобила й, здавалося, тримала під ковпаком кожного: скажеш необережне слово – халепи не оберешся. Сусідська бабуся Наталка часто співала Галі пісню про нещасливу долю України:
Наша славна Україна –
Мов та бідная вдова:
Ой хто свата, хто не свата,
Все одно добра нема.
А закінчивши, щоразу перестерігала дівчину, яка вже тоді усвідомлювала, що вчасно ніким не занотоване може пропасти навіки: “Не записуй цієї Колись її співав сліпий Борис, то ніхто не знає, де й дівся”. Йшлося ж про народного кобзаря, що, як і чимало його побратимів, загинув у сумнозвісних 30-х роках.
Мати Галини мала гарний голос, замолоду грала у виставах на сільській сцені, удома на цвяшку ще довго висіла мамина гітара – рідкісна річ для села. Спогади про неньку – найтепліші: “Мама була особлива, у неї навіть гортензії та хризантеми зимували в хаті в старих відрах і цвіли до самого Різдва”.
У дитинстві Галя була вразливою, милосердною і дуже багато читала. Ровесники її називали Письменницею, бо всім дозволяла читати більше схожі на вигадки та фантазії свої дивовижні щоденники, у яких описувала природу й власне ставлення до навколишнього світу. Вчителька Варвара Іванівна надсилала перші проби пера своєї вихованки у газету “Зірка”, а Галя мріяла стати бібліотекаркою. Їй тоді здавалося, що нема кращої професії на світі, як читати книжки!
У школі навчалася дівчина успішно, виявивши здібності до рідної та іноземних мов, тому вирішила здобувати вищу освіту на філологічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який закінчила в 1976 році.
Працювала Галина Кирпа й на видавничій та журналістській ниві. Водночас писала дивовижні вірші для дорослих і дітей. До речі, першим видавництвом, у якому Галина влаштувалася на роботу, було “Дніпро”. У той час там працював Іван Дзюба, кумир1 1960-х років, совість його покоління, й дівчина добре запам’ятала той день, коли він раптом не прийшов на роботу: то був день Дзюбиного арешту. Та ще до цього страшного випадку Іван Михайлович прочитав перший рукопис поетичної збірки Галини Кирпи і сказав: “Думаю, ви писатимете прозу”. Через багато років письменниця нагадала йому ті слова, мовляв, бачите, як довго я йшла до своєї першої повісті, й Іван Дзюба з теплотою в голосі відповів: “Жду вашої прозової книжки”. Тож тепер Галина Кирпа з хвилюванням чекає, коли визнаний маестро2 прочитає її солідний прозовий рукопис і що про новий твір скаже. Відома ця авторка також як надзвичайно талановитий перекладач зі скандинавських мов, автор відгуків і рецензій на книги зарубіжних авторів.
Збірок віршів у Галини Кирпи чимало: “День народження грому” (1984), “Гостини” (1986), “Цвіт королевий” (1988), “Ковток тиші” (1999), “Слон мандрує до мами” (2001), “Профіль вечора” (2013). Поетеса тонко вловлює можливості світосприймання маленьких читачів, очима малят подає читачам красу й найвищі цінності світу.
Вийшли книги ліричних новел для маленьких читачів: “Катруся з роду Чимчиків” (1992), “Будинок старий, як світ” (1999), віршів та оповідань, уміщених у книзі “Чарівний вузлик” (2000), у співавторстві – народознавча книжка для дітей “Забавлянки мами Мар’янки” (1992). Поетична збірка Галини Кирпи “Ну й гарно все придумав Бог” (2003) отримала Грамоту Президента Форуму видавців у Львові 2015 року. Перу Галини Кирпи належить книга вибраних поезій, прози та перекладів “Місяць у колисці” (2012) і психологічна повість для дітей “Мій тато став зіркою” (2015).
1 Кумир – той, хто є предметом захоплення, поклоніння.
2 Маестро – неофіційне титулування найвидатнішої особи в якійсь галузі мистецтва чи літератури.
Галина Кирпа. Профіль вечора (2013)
Письменниця стала лауреатом премій імені Івана Огієнка (1996), премії “Світлослов” (за “Чисте сяйво метафори”) (2005), премії мені Максима Рильського (2007), премії “Кришталевий птах” (2011).
А ще Галина Кирпа – співавторка шкільних читанок “Ластівка”, “Біла хата”, “Писанка”, “Зелена неділя” та “Хрестоматії світової літератури для початкової школи” у трьох томах. Друкувалася Галина Кирпа в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США. Твори авторки перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами.
Галина Кирпа. Мій тато став зіркою (2015)
Діалог із текстом
1. Що цікавого ви довідалися про сучасну українську письменницю Галину Кирпу?
2. Які погляди на світ і уподобання цієї авторки вам близькі? Чому?
3. Чому сусідська бабуся Наталка перестерігала Галю записувати окремі народні пісні?
4. Яку роль відіграв літературознавець Іван Дзюба в долі Галини Кирпи?
5. Перелічіть літературні нагороди, якими відзначено Галину Кирпу.
6. У мережі Інтернет (http://litakcent. com/2012/03/30/dyvosvit-halyny-kyrpy/) знайдіть відомості про перекладацьку діяльність Галини Кирпи й поділіться цією інформацією з однокласниками.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)