НАША МОВА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Кожне слово

Нашої мови

Проспіване у Пісні

Тож пісенними словами

З побратимами

У товаристві розмовляємо

Кожне слово

Нашої мови

Записане у Літописі

Тож хай знають вороги

Якими словами

На самоті мовчимо

З літературознавчих джерел

Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей – особливий. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова – кожне її слово виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, “якими словами на самоті мовчимо”, тобто що в нас у душі. Вірш викликає багато асоціацій, дає змогу читачеві домислити, дофантазувати.

Поет висловлює почуття любові, пошани до кожного слова рідної мови, яке “проспіване у Пісні”, “записане у Літописі”. В. Голобородько уславлює роль мови, її значущості в житті нашого народу, гордості українців за свою мову. Мова – це запорука існування нації; кожний українець повинен пишатися своєю мовою – милозвучною, пісенною, образною. Автор у поезії закликає оберігати, любити і шанувати рідну мову як коштовність, що залишилась нам у спадщину від предків.

Вірш викликає чимало асоціацій; він образний, місткий, з багатоплановим підтекстом, не обтяжений художніми засобами, окрім епітета “пісенними”, але завдяки добору слів, тавтологій звучить як пісня, Пісня з великої літери.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НАША МОВА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ