ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА… – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Для творів Голобородька характерне звертання “Ми”. Воно сприймається як факт довіри, як свідчення спорідненості з кращими представниками нашого суспільства, що вже обрали єдину і несхибну дорогу – на віки, на щастя, на здобутки. Василь Голобородько знає, що вже підростає покоління, яке має дбати про збереження національних святинь, до яких, зокрема, належать і слова нашої мови. Поет бачить і перепони на освяченому прадідами шляху, а проте цей рух не зупинити. Недаремно перша потужна громадська організація, що виникла іще в часи фактичної несамостійності України, називалась “Народний Рух”. Бо рух – це життя, а рух пробудженого українства до майбутнього, що охопив навіть найвіддаленіші куточки країни, – це найважливіше, на чому хотів би наголосити поет.

У його поезіях, на індивідуальний стиль яких ви вже звернули увагу, вживаються традиційні епітети – “тихомрійні села”, “віковічна земля”, “золотоверхі церкви”. Але ця, на перший погляд, простота насправді підкреслює дуже важливі речі: сталість, вічність, незнищенність святинь, які й складають таке поняття, як Батьківщина. Але головним компонентом цієї, та й деяких інших поезій Василя Голобородька є ключові слова. Прислухайтесь, куди падає логічний наголос: “ми йдемо”, “ми гордо йдемо” і “марна справа”, “марна справа” стояти нам на заваді!

Оригінальна, неповторна манера письма, наскрізний патріотизм, що пронизує кожний з рядків його поезій, усвідомлення нерозривності зв’язків між минулими, сьогоднішніми та прийдешніми поколіннями, шанобливе ставлення до рідної мови, висловлене в простих, неповторних образах, зробили Василя Голобородька самобутньою постаттю в українській літературі.

– Проаналізуйте, у чому полягає пафос цієї поезії.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА… – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (нар. 1945 р.) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ