Закон академіка Вавілова про близькі види
В Росії і пізніше в Радянському Союзі багато фундаментальні дослідження в області генетики 1910-1930рр-х рр. були пов’язані з ім’ям Миколи Івановича Вавілова. Про його заслуги і розробках можна розповідати довго: президент Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ), засновник Всесоюзного інституту рослинництва, творець найбільшої в світі колекції насіння культурних рослин, організатор наукових експедицій у найвіддаленіші куточки світу.
Вавілов активно розробляв теорію про центри походження культурних рослин. Спираючись на ідеї Чарльза Дарвіна і на власні дослідження, він виділив на земній кулі сім основних центрів походження культурних рослин, наприклад, південноазіатський і східноазіатський. З точки зору Миколи Івановича, саме в цих центрах за кілька тисячоліть до нової ери почалося одомашнення і примітивна селекція диких рослин, які представляли інтерес для людини – в першу чергу як їжа. Згодом, з розвитком сухопутних і морських торговельних шляхів, нащадки цих рослин поширювалися по світу і вже в нових місцях перебування формувалися нові сорти і підвиди. Адже, наприклад, навіть огірки чи помідори, які нині їдять у всьому світі, спочатку не були поширені повсюдно.
Теорія про центри походження культурних рослин була логічно пов’язана з ще більш раннім дослідженням Вавілова – законом гомологічних рядів у спадковій мінливості. З доповіддю на цю тему Микола Іванович виступив у 1920 р. в Саратові на III Всеросійському з’їзді з селекції та насінництва. Результат був приголомшливим – значимість матеріалів, представлених у доповіді, сучасники порівняли з відкриттям періодичної системи елементів Менделєєва. У чому ж суть закону?
Вавілов займався в першу чергу рослинами, яким присвячена велика частина його робіт. Але згодом було з’ясовано, що закон гомологічних рядів діє і стосовно до тварин і мікроорганізмів.
Вавілов, вивчивши величезну кількість зібраних ним матеріалів та узагальнивши статистичні дані, прийшов до висновку, що у генетично близьких видів і родів варіації спадкової мінливості досить схожі. “Види і пологи, генетично близькі між собою, характеризуються тотожними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, знаючи ряд форм для одного виду, можна передбачати знаходження тотожних форм у інших видів і родів”. Вивчивши ряд форм у одного виду, можна досить точно спрогнозувати, які форми може уявити споріднений йому вигляд. Це дає рослинникам можливість планувати, наприклад, які якості можна отримати, одомашнив погано вивчене поки рослина, родич якого вже давно прописався на наших городах.
В принципі, подібні припущення про подібність в мінливості споріднених видів – висловлювалися біологами давно, зокрема, таку точку зору висловлював Дарвін. Але тільки Вавілов обгрунтував ці припущення експериментально і статистично. Крім того, виявлена закономірність дозволяла прогнозувати появу мутацій, які, як ми вже з’ясували, виникають спонтанно: у схожих видів схожими будуть і мутації. Звичайно, у відкритому Вавіловим закон гомологічних рядів можливі виключення. Адже, як ми знаємо, вже в епоху древнього світу, види рослин, що раніше локально зростали в невеликих регіонах, почали поширюватися по світу, отже, не можна скидати з рахунків вплив клімату, різний склад грунту і багато іншого. Але вже багато разів цей закон допомагав селекціонерам планувати можливі варіанти створення нових сортів чи направити їх по вірному шляху в пошуках ще невідомих форм.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)