Художня асоціація

Художня асоціація (лат. associatio – поєднання) – у психології – зв’язок уявлень, коли одне з них у людській свідомості викликає низку інших, подеколи ірраціональних. Така специфічна якість образотворення, зумовлена принципами схожості (чистий – божественний), контрасту (добро – зло), суміжністю в часі (весна – цвітіння) чи в просторі (поле – жито), постає наслідком естетичного освоєння дійсності та розбудови нових естетичних реалій, не тотожних будь-яким позаестетичним, але рівновеликих їм. Природа Х. а. викликала зацікавленість в античну добу (Аристотель, Платон), проте її вперше як термін, виповнений адекватним змістом, застосував Дж. Локк (1698). Велике значення Х. а. надавав І. Франко, вбачаючи в ній можливість “знайти наукове пояснення процесу поетичної творчості”. Він присвятив її висвітленню добру частину своєї праці “Із секретів поетичної творчості”, усвідомивши, що вона лежить в основі порівняння та поетичної градації. Це ж стосується й інших тропів, які сугестують різні типи образності (експресивно-смислову, символічну, зорову, слухову, часопросторову і т. п., зумовлюють явище синестезії, в усій повноті розкрите у збірці П. Тичини “Сонячні кларнети” (1918), вказують на невичерпний потенціал поетичного мислення, освоюваний Б.-І. Антоничем, Вірою Вовк, Еммою Андієвською, Р. Бабовалом, В. Голобородьком, М. Воробйовим, І. Римаруком, В. Герасим’юком, І. Калинцем та ін. Найнесподіванішими Х. а. насичена поезія М. Воробйова, як-от у триптиху “Дерево душі”:

Якби віднайти розколину

Як то буває лице,

То крізь неї міг би я вгледіти,

Як замулює шепіт у голці ока.

Яка росте огорожа

У багряному голосі осені,

Як вапніє вечеря німого,

І себе на дорозі самого

Ще й не раз.

Органічна сув’язь Х. а. як естетичного цілого набуває великого філософського узагальнення, зорієнтованого на осмислення основ першосутності людського буття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Художня асоціація