“Всепоглинаюча” Чорна Пляма
За словами геофізика В. Псаломщікова, кілька років тому “любителі аномальних явищ виявили в Інтернеті реанімовану російську страшилку – про чорні плями. Оскільки мені довелося взяти участь у її розслідуванні, буде цікаво дізнатися, як все було насправді…”
Отже, на початку 1990-х років у ряді регіональних ЗМІ з’явилася моторошна історія такого змісту: в одній з областей Центральної Росії в раніше зовсім пристойному лісовому масиві раптом почали пропадати люди – мисливці, грибники, туристи. Загалом, зовсім по Висоцькому: “Без причини пропадали, з причини чи, тільки всіх їх і бачили, словом, згинули…” Причому не було знайдено жодного тіла, ні будь-яких особистих речей.
І ось в таке моторошне місце попрямував для розслідування журналіст. У глухих нетрях зачарованого лісу він виявив галявину, а на галявині – велике кругле Чорне Пляма. Все, що на нього попадало, безслідно зникало. На очах здивованого журналіста на галявину з плямою вискочив заєць і теж безслідно зник. Журналіст згадав повість Стругацьких “Пікнік на узбіччі” (цей епізод добре показаний у фільмі “Сталкер” Тарковського) і став кидати в пляму різні предмети, які також зникали в ньому без сліду. Але найстрашніше було ще попереду: придивившись, журналіст виявив, що пляма повільно, але неухильно зростає, поглинаючи все на своєму шляху!
Навмисно не наводимо ні назв ЗМІ, де з’явилися різні варіанти цієї історії, ні, тим більше, координати того місця, де Пляма нібито було виявлено: завжди знайдуться Фоми Невіруючі, для яких будь-яке раціональне пояснення не указ – їм треба побачити все своїми очима. Поповнити ж список зниклих там неважко – в навколишніх лісах досить багато непрохідних боліт і драговин, де запросто може згинути будь чужак. А такі кинулися туди натовпами, щоб особисто побачити так барвисто розписане в ЗМІ диво. Відповідно зросла і кількість безслідно зниклих.
Правда, деякі з “зниклих” виявилися потім цілком живі і здорові: Проблукавши по лісі іноді по кілька діб, вони виходили на дорогу або до іншого населеного пункту, звідки і поверталися додому, не подумавши оповістити про це жителів того місця, звідки вирушили на пошуки Чорного Плями. Підсумок же цілком закономірний: самі мешканці навколишніх місць увірували в страшилку і набагато рідше стали відвідувати навколишні ліси, і тим більше пускати туди дітей.
Після цього історія про чорні плями знову спливла на світло. Тільки тепер це було вже не пляма, а велетенська стометрова чорна поляна, на якій повільно розповзається пляма поглинуло все живе і мертве, включаючи дерева. На цей раз для більшої переконливості повідомлялися імена та прізвища жертв Плями, причому автори публікації пожертвували навіть своїм колегою (як потім з’ясувалося, просто виїхали в Ізраїль). Більш того, над Плямою нібито пропав і посланий на пошуки людей вертоліт.
У статті повідомлялося також, що ще одне таке ж Пляма виявлена на Далекому Сході, в районі річки Кови, де теж пропадає все живе.
Тут відразу треба відзначити, що “мертва зона” у Кови до цієї історії ніякого відношення не має, а тамтешня чорна поляна цілком може вважатися хоч і аномальним, але чисто природним явищем: під нею протягом сотень років тліє підземна пожежа, потихеньку горять залягають там пласти вугілля. Виділяються при його неповному згорянні чадний газ і ціанисті з’єднання швидко вбивають все живе навколо, включаючи птахів.
Далекосхідний дослідник А. Ремпель, сам з групою ентузіастів шукав цю галявину, у своїх публікаціях повідомляє, що тільки за останні десять років у цьому районі загинули кілька самодіяльних експедицій – в цілому кілька десятків людей. І можна не сумніватися, що, швидше за все, не на цій чорній галявині, яку навряд чи їм вдалося виявити.
Після цих публікацій В. Псаломщікову довелося згадати, що в 70-і роки він був експертом Госкомгидромета з аномальних явищ, і провести власне розслідування як среднерусского Чорного Плями, так і далекосхідного “Чортова цвинтаря”. Причому нікуди не виїжджаючи з рідного міста.
“У Ленінградському гідрометеорологічному інституті, який я закінчив у 60-х роках, – продовжує свою розповідь В. псаломщиком, – була створена перша в країні кафедра космічної метеорології. Тоді ж в інституті була встановлена апаратура, що дозволяла отримувати знімки з космосу в оптичному і інфрачервоному діапазоні, які допомогли істотно поліпшити якість метеопрогнозів.
За допомогою сучасної космічної фотографії знімки земних об’єктів можна зробити вже з набагато більшим дозволом, ніж в ті роки: можна, наприклад, сфотографувати власний автомобіль, а за деякими непідтвердженими даними, навіть прочитати його номер. Правда, щоб виявити стометрову, а тепер, можливо, і більшого діаметру поляну (навколишні дерева вона нібито “з’їла”), такий дозвіл і не вимагалося. Довелося скористатися старими зв’язками (космічна кафедра в інституті давно ліквідована) і послати запит в організацію, що відає аерокосмічними зйомками, з коротким поясненням, що і де треба шукати.
Стовідсоткової гарантії отримати відповідь по конкретному району, зрозуміло, не було: космос підніс дослідникам багато сюрпризів, зокрема, військові були збентежені тим, що з космосу добре проглядаються ретельно замасковані ракетні шахти, які не виявляються навіть при аерофотозніманню, а геологи побачили на знімках також невидимі з літака підземні кільцеві структури!
Якщо всепоглинаюче (а значить, і всі види радіації теж) Пляма існує насправді, воно миттєво буде виявлено на космічних знімках, причому навіть без мого запиту. Але відповідь прийшла однозначний: ніяких Черних Плям у вказаному районі 50 ? 50 кілометрів немає. І в його околицях теж”.
Так сучасна наука дозволила за лічені хвилини поховати чергову містичну вигадку газетярів, стурбованих збільшенням тиражу своїх видань.
А ось з приводу “Чорної поляни” в районі Кови ситуація інша: знімки в інфрачервоному діапазоні виявили в довколишніх районах кілька яскраво виражених теплових плям, які свідчать про підземний горінні вугільних пластів і які можуть бути шуканої галявиною (на жаль, її точні координати сучасним дослідникам невідомі).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)