Чорна Пантера

У кожної живої істоти в організмі присутній природний темний пігмент – меланін. Він міститься у волоссі, різних тканинах, сітківці ока, шкірі, шерсті. Домінування даного пігменту призводить до того, що на світ з’являються темнофарбовані особини. Їхні тіла можуть мати абсолютно чорні, бурі або коричневі тони. Даний природний ефект називається меланизма. Виникає ж він в результаті спадкових змін. Природа як би експериментує, надаючи окремим видам більш темний окрас. У випадку, якщо подібні форми виявляються більш життєздатними, ніж світлі, то в результаті природного відбору певний вид може повністю поміняти свою природну забарвлення.

Нарівні з меланизма існує також абундізм. Це неповний меланизм. Він характеризується частковою зміною кольору шкірного або вовняного покриву. В даному випадку темніє не все тіло, а лише окремі його ділянки. Ті ж плями можуть розширюватися, зливатися, а також міняти фоновий тон на більш темний. Дуже часто меланизм і абундізм є наслідком температурних коливань під час вагітності, так як даний фактор дуже сильно впливає на транскрипцію і трансляцію генів. Подібному природному ефекту піддані дуже багато тварин. До них можна віднести білок, лисиць, плазунів, різних комах, риб і скінчено ж численне сімейство котячих.

В даному випадку розмова піде про чорні пантери. Це не сімейство, не вид і не підвид. Подібним терміном позначають ягуарів і леопардів з абсолютно чорним забарвленням шерсті. Схильні до меланизма також пуми і рисі. Правда у них відповідний природний ефект спостерігається дуже рідко.

Більше ж всіх до генної мутації тяжіють леопарди. Абсолютно чорних красенів можна зустріти на південному заході Китаю, в М’янмі, Ассамі, Непалі, а також у багатьох районах Південної Індії і на півдні Малайського півострова. Така чорна пантера за своєю чисельністю іноді навіть перевершує плямистого побратима. Леопардів-меланистов також можна побачити на території Африки в Ефіопії та Кенії. А ось в Камеруні спостерігали звірів, у яких колір хутра являв собою суміш синього, чорного, фіолетового та сірого.

Чорна пантера або леопард-меланистов дуже високо котирується в неволі. Дану різновид протягом десятиліть виводили в зоопарках. Ці звірі вважаються одними з найбільш елітних екзотичних тварин. За своїми розмірами та вагою вони дещо поступаються плямистим побратимам, зате їх комерційна ціна на порядок вище.

Існує стійкий міф, що самка леопарда відкидає народженого дитинчати з чорним забарвленням. Дана точка зору абсолютно невірна. Малюк, схильний меланизма, виховується нарівні зі своїми плямистими побратимами. Аналогічна картина спостерігається і у тигрів. Білий тигр ніколи не відчуває будь-яких незручностей і росте на рівних правах зі своїми рудо-пофарбованими братами і сестрами.

Серед леопардів теж попадаються звірі з білим забарвленням. Їх можна назвати білими пантерами. Але в природі вони не є частим явищем. Також рідко можна зустріти звірів з біло-чорними відтінками. Так на початку 80-х років зоопарк Глазго в Шотландії купив у Дублінського зоопарку чорну пантеру по кличці Павутина. На новому місці вона прожила кілька років, а потім переїхала в Мадрид. У цієї кішки шерсть мала чорний колір з вкрапленнями в неї білим волоссям. Візуально здавалося, що на чорну шкуру накинули білу павутину. До старості звір значно побілів. Це був єдиний екземпляр у своєму роді. Більше нічого подібного в неволі не зустрічалося.

У ягуарів меланизм домінує. Тобто чорна пантера може справити на світло або чорного, або плямистого дитинчати. А ось звір зі звичайним плямистим забарвленням народжує тільки плямистих малюків. У цілому ж існує три типи забарвлень у цієї великої американської кішки. Типовий колір – це золотисто-червоний хутро, розбавлений чорними кільцями і невеликими одним або двома темними плямами всередині них. Таке забарвлення характерний для областей з помірним кліматом. У жарких районах ягуари замість кілець мають на тілі чорні плями і відносяться до другого типу.

Третій різновид – це безпосередньо чорна пантера. Вона також мешкає в жарких областях і зустрічається досить часто. Місцеві жителі стверджують, що у чорного ягуара вдачу більш лютий, ніж чим у плямистого побратима. Жити він віддає перевагу в темних густих джунглях, а на відкриті місця виходить дуже рідко. Дане твердження швидше за все є правдою. Природа, з урахуванням місця проживання звіра, подбала про те, щоб його шерсть мала якомога темніший колір і зливалася з навколишнім середовищем.

Людям властиво експериментувати. Так в 80-х роках минулого століття були схрещені чорна пантера по кличці дабл і левиця по кличці Лола в одному із заповідників Канади. У результаті з’явилося потомство. Самки виявилися абсолютно чорними, а малюки чоловічого роду жовтувато-коричневими і плямистими. З даного експерименту можна зробити висновок, що меланизм ягуара в якійсь мірі домінує і над генами левів.

Що стосується пум (гірських левів), то існують лише розмови, що десь колись бачили звірів з екзотичним забарвленням. Ніяких фотографій, відеозйомок, а тим більше живих чорних пантер ніхто ніколи не бачив. У наші дні має місце стійка думка, що чорних пум в природі не існує. Однак є твердження, що тварини з подібним забарвленням були помічені в Кентуккі і Кароліні. Також знаходяться очевидці, видавши гірських левів з темною глянсовою шерстю в Канзасі, Техасі і Небраски. Експерти стверджують, що це помилка в ідентифікації виду. Тут заперечити що-небудь дуже важко. Потрібен живий звір з плоті і крові або на худий кінець хоча б шкура. Нічого подібного в наявності немає.

Рисі з чорним забарвленням попадалися в першій половині XX століття. Існують фотографії цих тварин. Але так як зображення чорно-білі, то стверджувати зі стовідсотковою впевненістю, що на знімках зображена чорна пантера – не можна. У другій половині XX століття, а також в нинішньому столітті рисей-меланистов ніхто не зустрічав. В даному випадку також існує стійка думка, що серед цих кішок чорні особини не попадаються. Хоча в 2006 році ходили наполегливі чутки, що в Південній Оклахомі і Техасі мисливці бачили цих звірів з дуже темним хутром. Але даними заявами ніяких практичних підтверджень немає.

Так що можна з упевненістю сказати, що в сімействі великих кішок до меланизма схильні лише леопарди і ягуари. Леви, тигри, рисі, пуми позбавлені подібного дару. Чорна пантера – це закономірна похідна еволюції. Якщо дана різновид виявиться більш життєздатною в якихось областях земної кулі, то в підсумку вона займе домінуюче положення і поступово витіснить менш життєздатних плямистих родичів. Таке трапиться дуже нескоро, оскільки здійснюючи подібні експерименти, Природа ніколи не квапиться з винесенням остаточного рішення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чорна Пантера