Музика життя
Життя клітини проявляється через роботу її інформаційної системи. Її можна порівняти з грою симфонічного оркестру, основними складовими якої є: композитор, диригент, музиканти, музичні інструменти, партитура, партія. Композитор пише музику (алгоритм гри) і записує її (програмує, або кодує) у вигляді партитури за допомогою нот (спеціального алфавіту) в довгострокову пам’ять (на папір або в пам’ять комп’ютера).
Партитура (від італійського partitura, буквально – поділ, розподіл) – нотний запис багатоголосого (оркестрового, хорового) музичного твору, в якому одна над іншою виписані синхронно в певному порядку партії всіх голосів. Партитура володіє декількома істотними для нашого розгляду характеристиками. Вона містить інформацію про початок і кінець музичного твору і про те, що і як повинен грати кожен музичний інструмент в певний момент часу під час виконання твору.
Клітка також містить запис алгоритму свого життя, придуманого і безперервно отлаживаемого природою, в нитках ДНК, розташованих в ядрі. Цей досконалий алгоритм містить відомості про “партіях” для всіх структур клітини (що кожна з них повинна робити в кожен момент свого життя).
Ми знаємо, що в різних за функціональним призначенням клітинах процеси протікають в різних ритмах, подібно до того, як різні музичні твори виконуються в різних темпах. Як в рамках одного музичного твору всі інструменти повинні грати злагоджено, в однаковому темпі і ритмі, так і всі хімічні процеси в однотипних клітинах протікають в певному темпі і ритмі. Всередині однієї клітини біохімічні процеси, що відбуваються в органелах, цитоплазмі і в ядрі, синхронізовані щодо одного ритму. Ми навмисно описуємо музичні інструменти так, нібито вони самі вміють відтворювати свою музичну партію. Так можна говорити і про елементи клітини (мітохондріях, лізосомах, апараті Гольджі і інших), як ніби їх матеріальні тіла можуть функціонувати відповідно до партіями, написаними для них природою. Насправді роль музиканта зводиться не тільки до точного відтворення мелодії, записаної в його партії. Його розум, його відчуття вносять життя в гру інструменту, відштовхуючись від головного змісту твору, закладеного композитором і програного музикантами. Те ж відбувається і з кліткою.
Наприклад, алгоритм, закладений природою в мітохондрії, повідомляє їй про кількість тепла, яке вона повинна віддати клітці, щоб в ній зберігався порядок, і її життя не згасало.
Музикант в певній мірі може захистити процес відтворення мелодії при виникненні непередбачених перешкод. При недостатньому освітленні нотного зошита він одягне окуляри, при розладі інструменту – налаштує його. Якщо необережні дії сусіднього музиканта вибивають смичок з його рук, він підніме смичок і вступить в гру з потрібного місця, не надавши на мелодію істотного негативного впливу.
Подібним чином відбувається відпрацювання зовнішніх впливів і в мітохондріях клітини. Зміна енергетичного балансу клітини під впливом зовнішніх впливів призводить до активізації мітохондрії, спрямованої на підтримку цього балансу на оптимальному рівні. Звичайно, слід пам’ятати, що можливості клітини по опору негативним зовнішнім впливам обмежені відповідними зонами її стійкості.
Крім перерахованих функцій, музикант ще стежить за диригентом, а точніше, за ритмом, який він ставить. Помахами рук диригент задає темп, ритм, до якого підлаштовуються музиканти. Так відбувається передача керуючої інформації музикантам і синхронізація ритмів всіх інструментів оркестру. Так диригент керує оркестром.
Подібним чином за допомогою головного ритму клітини, закладеного в алгоритмах генома, здійснюється синхронізація ритмів всіх структур клітини. Так відтворюється “музика життя” клітини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)