Вплив соціально-екологічних факторів на здоров’я людини
Природне середовище зараз зберігалася лише там, де вона не була доступна людям для її перетворення. Урбанізована або міське середовище – це штучний світ, створений людиною, що не має аналогів в природі і здатний існувати тільки при постійному оновленні.
Соціальне середовище складно інтегрується з будь-що оточує людину середовищем і всі фактори кожної з середовищ “тісно взаємопов’язані між собою і відчувають об’єктивні та об’єктивні сторони” якості середовища життя “.
Ця множинність факторів змушує більш обережно підходити до оцінки якості середовища життя людини за станом його здоров’я. Необхідно ретельно підходити до вибору об’єктів і показників, що діагностують середу. Ними можуть бути короткоживучі зміни в організмі, за якими можна судити про різні середовищах – будинок, виробництво, транспорт, і довгоживучі в даній конкретній міському середовищі, – деякі адаптації акклиматизационного плану та ін. Вплив міського середовища досить яскраво підкреслюється певними тенденціями сучасного стану здоров’я людини.
З медико-біологічних позицій найбільший вплив екологічні фактори міського середовища надають на наступні тенденції
- Процес акселерації, Порушення біоритмів, Алергізація населення, Зростання онкологічної захворюваності та смертності, Зростання частки осіб з надмірною вагою, Відставання фізіологічного віку від календарного, “Омолодження” багатьох форм патології, Абіотична тенденція в організації життя і ін.
Акселерація – це прискорення розвитку окремих органів або частин організму в порівнянні з якоюсь біологічною нормою. У нашому випадку – це збільшення розмірів тіла і значний зсув у часі в бік більш раннього статевого дозрівання. Вчені вважають, що це еволюційний перехід в житті виду, викликаний поліпшуються умовами життя: гарне харчування, “зняло” лімітуючу дію харчових ресурсів, що спровокувало процеси відбору, що стали причиною акселерації.
Біологічні ритми – найважливіший механізм регуляції функцій біологічних систем, що сформувався, як правило, під впливом абіотичних факторів, в умовах міського життя можуть порушуватися. Це перш за все відноситься до циркадних ритмів: новим екологічним фактором стало використання електроосвітлення, яка продовжує світловий день. На це накладається десинхрозу, виникає хаотизации всіх колишніх біоритмів і відбувається перехід до нового ритмічного стереотипу, що викликає хвороби у людини і у всіх представників біоти міста, у яких порушується фотопериод.
Алергізація населення – одна з основних нових рис у зміненій структурі патології людей в міському середовищі. Алергія – збочена чутливість або реактивність організму до тієї чи іншої речовини, так званого алергену (прості і складні мінеральні та органічні речовини). Алергени по відношенню до організму бувають зовнішні – екзоалергени і внутрішні – аутоалергени., Екзоаллергіей можуть бути інфекційними – хвороботворні і неболезнетворние мікроби, віруси та ін. І неінфекційними – домашній пил, шерсть тварин, пилок рослин, лікарські препарати, інші хімічні речовини – бензин, хлорамін і т. п., а також м’ясо, овочі, фрукти, ягоди, молоко та ін. аутоаллергии – це шматочки тканин пошкоджених органів (серце, печінка), а також тканини, пошкоджені при опіку, променевому впливі, обмороженні і т. п.
Причина алергічних захворювань (бронхіальна астма, кропив’янка, лікарська алергія, ревматизм, вовчак червоний і ін.) – в порушенні імунної системи людини, яка в результаті еволюції перебувала в рівновазі з природним середовищем. Міська ж середовище характеризується різкою зміною домінуючих факторів і появою абсолютно нових речовин – забруднювачів, тиск яких раніше імунна система людини не відчувала. Тому алергія може виникнути без особливого того опору організму, і важко очікувати, що він взагалі стане до неї резистентним.
Онкологічна захворюваність і смертність – одна з найбільш показових медичних тенденцій неблагополуччя в даному місті або, наприклад, в зараженої радіацією сільській місцевості. Ці захворювання викликані пухлинами. Пухлини (грец. “Onkos”) – новоутворення, надлишкові патологічні розростання тканин. Вони можуть бути доброякісними – ущільнювальними або розсовують навколишні тканини, і злоякісними – проростають в навколишні тканини і руйнують їх. Руйнуючи судини, вони потрапляють в кров і розносяться по всьому організму, утворюючи так звані метастази. Доброякісні пухлини метастазів не утворюють.
Розвиток злоякісних пухлин, тобто захворювання на рак, може виникнути в результаті тривалого контакту з певними продуктами: рак легенів у рудокопів уранових рудників, рак шкіри – у сажотрусів, і т. п. Це захворювання викликається певними речовинами, званими канцерогенними.
Канцерогенні речовини (грец. “Народжують рак”) або просто канцерогени – хімічні сполуки, здатні викликати злоякісні і доброякісні новоутворення в організмі при впливі на нього. Їх відомо кілька сот. За характером дії вони поділяються на три групи: 1) місцевої дії; 2) Органотропність, тобто вражають певні органи; 3) множинного дії, що викликають пухлини в різних органах. До канцерогенів належать багато циклічні вуглеводні, азотокрасітелі, алкалірующіе з’єднання. Вони міститися в забрудненому промисловими викидами повітрі, в тютюновому димі, кам’яновугільної смоли і сажі. Багато канцерогенні речовини надають мутагенну дію на організм. Крім канцерогенних речовин пухлини викликають ще і опухолеродние віруси, а також дія деяких випромінювань – ультрафіолетового; рентгенівського, радіоактивного і ін.
Крім людини і тварин пухлини вражають і рослини. Вони можуть бути викликані грибами, бактеріями, вірусами, комахами, дією низьких температур. Вони утворюються на всіх частинах і органах рослин. Рак кореневої системи призводить до їх передчасної загибелі.
В економічно розвинених країнах смертність від раку стоїть на другому місці. Але не обов’язково всі види раку зустрічаються в одному і тому ж районі. Відома приуроченість окремих форм раку до тих чи інших умов, наприклад, рак шкіри частіше зустрічається в жарких країнах, де надлишок ультрафіолетового випромінювання. Але захворюваність раком певної локалізації у людини може змінюватися в залежності від змін умов його життя. Якщо людина переїхав в таку місцевість, де ця форма зустрічається рідко, знижується небезпека захворювання саме цією формою раку і, відповідно, навпаки.
Таким чином, яскраво виділяється залежність між раковими захворюваннями і екологічною обстановкою, тобто якістю навколишнього середовища, в тому числі і міський.
Екологічний підхід до цього явища говорить про те, що першопричиною раку в більшості випадків є процеси і пристосування обміну речовин до дії нових факторів, відмінних від природних, і зокрема канцерогенних речовин. Взагалі, рак треба розглядати як результат розбалансування організму, і тому його викликати може в принципі будь-який фактор середовища або їх комплекс, здатні привести організм в розбалансоване стан. Наприклад, внаслідок перевищення верхньої граничної концентрації забруднювачів повітря, питної води, токсичних хімічних елементів в раціоні харчування тощо, тобто тоді, коли нормальна регуляція функцій організму стає неможливою.
Зростання частки осіб з надмірною вагою – також явище, викликане особливостями міського середовища. Переїдання, мала фізична активність та інше, безумовно, тут мають місце. Але надлишок харчування необхідний для створення енергетичних запасів, щоб протистояти різкому дисбалансу середовищних впливів. Проте одночасно спостерігається зростання в популяції частки представників астенічного типу: відбувається розмивання “золотої середини” і намічаються дві протилежні стратегії адаптації: прагнення до повноти і схудненню (тенденція значно слабкіше). Але і те й інше тягне за собою цілий ряд патогенних наслідків.
Народження на світ великої кількості недоношених дітей, а значить, фізично незрілих – показник вкрай несприятливого стану середовища проживання людини. Воно пов’язане з порушеннями в генетичному апараті і з ростом адаптованості до змін середовища. Фізіологічна незрілість є результатом різкого дисбалансу з середовищем, яка занадто стрімко трансформується і може мати далекосяжні наслідки, в тому числі привести до акселерації і іншим змінам в зростанні людини.
Сучасний стан людини як біологічного виду характеризується ще цілою низкою медико-біологічних тенденцій, пов’язаних зі змінами в міському середовищі: зростання короткозорості і карієсу зубів у школярів, зростання питомої ваги хронічних захворювань, поява раніше невідомих хвороб – похідних науково-технічного прогресу: радіаційна, авіаційна, автомобільна, лікарська, багато професійні захворювання і т. д. В більшості своїй ці хвороби є результат впливу антропогенно – екологічних чинників.
Інфекційні хвороби теж не викорінені в містах. Кількість людей, уражених малярією, гепатитом і багатьма іншими хворобами, обчислюється величезними цифрами. Багато медиків вважають, що слід говорити не про “перемогу”, а лише про тимчасове успіху в боротьбі з цими хворобами. Пояснюється це тим, що занадто коротке історія боротьби з ними, а непередбачуваність змін в міському середовищі може звести нанівець ці успіхи. З цієї причини “повернення” інфекційних агентів фіксується серед вірусів, а багато вірусів “відриваються” від природної основи і переходять в нову стадію, здатну жити в середовищі проживання людини, – стають збудниками грипу, вірусної форми раку та інших хвороб (можливо, такою формою є вірус ВІЛ). За своїм механізмом дії ці форми можна прирівняти до природно-вогнищевих які і в міському середовищі теж мають місце (туляремія та ін.).
Абіологіческіе тенденції, під якими розуміються такі риси способу життя людини, як гіподинамія, куріння, наркоманія та інші, теж є причиною багатьох захворювань – ожиріння, рак, кардіологічні хвороби та ін. До цього ряду належить і стерилізація середовища – фронтальна боротьба з вірусно-мікробних оточенням, коли разом з шкідливими знищуються і корисні форми живого оточення людини. Це відбувається в силу того, що в медицині ще є непорозуміння важливу роль в патології надорганізменних форм живого, тобто людської популяції. Тому великим кроком вперед є розвивається екологією уявлення про здоров’я як про стан біосистеми та його тісному зв’язку з середовищем, а патологічні явища при цьому розглядаються як викликані нею пристосувальні процеси.
У додатку до людини не можна відривати біологічне від сприйнятого в ході соціальної адаптації. Для особистості важлива і етнічне середовище, і форма трудової діяльності, і соціальна, економічна визначеність – справа лише в ступені і часу впливу.
Отже, збереження здоров’я або виникнення хвороби – це результат складних взаємодій внутрішніх біосистем організму і зовнішніх чинників навколишнього середовища. Пізнання цих складних взаємодій стало основою для виникнення профілактичної медицини та її наукової дисципліни – гігієни.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)