Вплив внутрішніх факторів на управлінські рішення
Ухвалення управлінських рішень залежить не тільки від особистості особи, яка приймає рішення, а й ситуаційних умов, які впливають на цей процес.
Внутрішні чинники, що впливають на управлінські рішення поділяються на:
- Суб’єктивні; Об’єктивні.
Суб’єктивні внутрішні чинники
Ця група чинників визначається специфікою психічних процесів, якостей і станів особи, яка приймає рішення. Тому такі фактори являють собою трирівневу систему (традиційну психічну структуру особистості):
- Психічні процеси. Психічні стани. Психічні властивості.
Психічні процеси можуть бути пізнавальними, вольовими і емоційними. Особлива роль належить пізнавальним, або когнітивним, процесам: відчуття, пам’ять, сприйняття, мислення, уявлення, увагу і уяву. Окремо існують мотиваційні процеси, які спричиняють спрямованість інтересів, уподобань і домагань особистості і впливають на цільові установки людини.
Психічний стан – це цілісна реакція людини на внутрішні і зовнішні стимули, яка спрямована на досягнення якого-небудь корисного результату. Психічні стани характеризують психічний зміст людей в різні моменти часу.
Психічні властивості можуть бути загальними і індивідуальними. Спільними властивостями є властиві всім людям фундаментальні і типові особливості психіки, а також обмеження індивідуальної можливості в частині зберігання і переробки інформації. Індивідуальними властивостями є переваги і рівень особистісних домагань.
Об’єктивні внутрішні чинники
При прийнятті управлінських рішень будь-якому керівникові необхідно враховувати як зовнішні чинники, так і ситуацію, яка склалася всередині самої організації. Цю ситуацію характеризує набір змінних – внутрішніх факторів, серед яких:
- Цілі організації; Організаційна структура; Організаційна культура; Процеси і ресурси самої організації.
Мета являє собою передбачення у свідомості і думках керівника бажаних результатів майбутніх запланованих дій. Організація функціонує тільки заради досягнення своєї мети, яка направляє її діяльність і визначає зміст кожного управлінського рішення.
Організаційна структура – це сукупність стійких зв’язків, які забезпечують розвиток і функціонування організації як особливої соціальної системи. Структура будь-якої організації складається з чотирьох типів елементів:
- Структурні ланки (орган управління, підрозділ, окремі співробітники); Вертикальні і горизонтальні відносини; Рівні: вищий, середній, нижчий; Штабні та лінійні повноваження.
Поєднання цих елементів і визначає різноманітність структур управління. Процес прийняття управлінського рішення завжди протікає в рамках конкретної організаційної структури, він “не вільний” від структури, що впливає не тільки на вибір способу прийняття рішень, але і на якість цього рішення.
Організаційна культура – найважливіший компонент організації, основа її потенціалу.
Організаційна культура – це система загальних думок, цінностей, норм і правил поведінки в організації.
Організаційні процеси діляться на функціональні процеси і власне процеси управління. Функціональні процеси представляють собою сукупність пов’язаних між собою операцій, які спрямовані на досягнення організаційних цілей. Такими процесами можна назвати: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, інновації. Процеси управління відносять до функцій управління або до сполучною процесам. Функціями управління є функції планування, організації, мотивації і контролю. Кожна функція реалізується за допомогою сполучних процесів: обмін інформацією або прийняття рішень.
Ресурси організації, вступаючи з навколишнього середовища, стають ключовою частиною внутрішнього середовища і являють собою найважливіший фактор, що визначає ступінь її ефективності. Кількість і якість таких ресурсів необхідно завжди враховувати при прийнятті управлінського рішення, щоб воно було не тільки реалістичним, але і забезпечувало б досягнення організацією своїх цілей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)