Великі географічні відкриття пізнього Середньовіччя
Основним стимулом пошуків шляхів до країн Сходу було прагнення європейської знаті ще більш розбагатіти. Тим більше що інтенсивний розвиток у другій половині XV в. європейської торгівлі викликало гостру потребу в благородних металах. Але видобуток їх у Європі була обмежена. У той же час за дорогі східні товари найчастіше доводилося розплачуватися золотом і сріблом. У дорогоцінних металах потребували все: купці і лихварі, королі і дворяни.
Безпосередньою причиною відкриттів були пошуки нових морських шляхів до Індії та Китаю. Торгівля з цими країнами була утруднена через розпад численних монгольських імперій і успішних турецьких завоювань. Прянощі та інші екзотичні східні товари доставлялися тепер в Європу в обмежених кількостях, тільки за посередництвом венеціанців, які підтримували торговельні зв’язки з арабськими купцями в Єгипті. Знайти новий морський обхідний шлях стало нагальним завданням західноєвропейських мореплавців.
Ці відкриття були обумовлені також успішним розвитком кораблебудування, досягненнями в навігації і отриманням нових географічних знань. У португальців та іспанців з’явилися каравели – легкі, швидкохідні судна, здатні плисти по хвилях проти вітру. Використання компаса і розвиток картографії давали можливість плавати у відкритому океані. Першими на пошуки країн, багатих золотом, і морських шляхів до Індії вирушили мореплавці. Уже в 1415 році вони заволоділи суєти, що стала важливим торговим пунктом і військовим форпостом на Африканському материку. Велику допомогу в організації цих експедицій надавав португальський принц Енріке Мореплавець. Велика частина доходів від торгівлі чорними невільниками діставалася самому принцові, якому тато пожертвував монопольне право на ввезення в Європу чорних рабів.
До 1460 португальці відкрили острови Зеленого Мису й увійшли у води Гвінейської затоки. Тепер стояло завдання обігнути Африку і досягти таким шляхом узбережжя Індії. У 1486-1487 рр. була організована експедиція під керівництвом Бартоломео Діаша, яка досягла південного краю Африки. Так був відкритий мис Доброї Надії – найпівденніша точка Африканського материка. Тепер уже з’явилася реальна можливість прокласти новий морський шлях до Індії. Але перш Колумб відкрив Новий Світ – Вест-Індію.
Знаючи, що земля являє собою кулю, а значить, його можна обігнути з будь-якого боку, іспанці стали шукати обхідний морський шлях до Індії в західному напрямку. І 3 серпня 1492 експедиція генуезця Колумба в складі трьох кораблів відбула в західному напрямку. Після важкого плавання 12 жовтня вони досягли одного з Багамських островів, названого Колумбом Сан-Сальвадор (Спаситель), на сучасних картах – Ватлінг. Повернувши на південь, Колумб відкрив ще ряд інших островів цієї групи, а також північне узбережжя Куби й острів Гаїті. Парадокс полягав у тому, що всі відкриті ним землі Колумб назвав Індією, а їх населення – “індіанцями”. Не зрозумів він своєї помилки і під час трьох наступних експедицій, під час яких він відкрив ще ряд американських земель, все ще припускаючи, що це Індія. Тому відкритий ним материк отримав не його ім’я, а став називатися Америкою по імені Амеріго Веспуччі, який брав участь в португальських експедиціях до Південної Америки в 1501-1504 рр. і описав нові землі. Математик і географ з Лотарингії Вальдземюллер, який опублікував у 1507 записки Амеріго Веспуччі, висловив думку, що ці землі являють собою нову, четверту, частина світла і запропонував назвати їх Америго, або Америка. Остання назва було прийнято картографами, і починаючи з 20-х рр. XVI в. їм стали позначати весь Новий Світ.
У той же час між Іспанією і Португалією розгорівся конфлікт з питання розмежування сфер панування. Відкриття ж Колумба змусили португальців поспішити з обстеженням останньої ділянки дороги до Індії довкола Африки. Ще в 1487 р по цьому шляху був посланий таємний агент Кавельян, який побував у Каїрі, Каликуте і в Мозамбіцькій гавані Софаоа, зібравши необхідні дані про морське маршруті від Південно-Східної Африки до Індії. І влітку 1497 з Лісабона вирушила флотилія з чотирьох кораблів під проводом Васко да Гами. Він проїхав до мису Доброї Надії, обігнув його і за допомогою досвідченого лоцмана 20 травня 1498 експедиція без особливих труднощів досягла індійського міста Каликут. Таким чином, весь шлях до Індії зайняв більше 10 місяців. Португальці були холодно прийняті місцевим раджею. Але все ж Васко да Гамі вдалося укласти з ним угоду і закупити партію прянощів. Після цього експедиція повернулася в Лісабон.
На господарського життя західноєвропейських країн результати великих географічних відкриттів позначилися досить відчутно. Перш за все, змінився напрямок торговельних зв’язків. Втратило своє колишнє значення у світовій торгівлі Середземне море, зійшла нанівець роль італійських міст. Центр світової торгівлі перемістився на Атлантичне узбережжя Піренейського півострова, а потім до Голландії, куди прямували потоки колоніальних товарів. Для зрослої світової торгівлі і її обслуговування і великих угод в Антверпені, Амстердамі та Лондоні були відкриті фондові біржі. З’явився новий вид наживи – біржова спекуляція. Одним з результатів напливу колосальної кількості срібла і золота з Нового Світу в Європу була “революція цін”. Починаючи з 40-х рр. XVI в. і до 30-х рр. XVII століття в західноєвропейських країнах спостерігалося падіння цінності дзвінкої монети і підвищення цін на товари, найбільше на продукти харчування. В Іспанії ціни зросли в 4,5 рази, в Англії – в 4 рази, у Франції – в 2,5 рази, в Італії – в 2 рази. “Революція цін” була обумовлена тим, що притікає до Європи срібло і золото захоплювалося у вигляді готових скарбів або видобувалося за допомогою дешевого підневільної праці. Тому цінність благородних металів різко знизилася, а товари в такій же пропорції подорожчали. Цьому сприяв також різко підвищився попит на продукти харчування у зв’язку із зростанням міського населення.
“Революція цін” по-різному вплинула на становище окремих верств населення. Від неї вигравали власники, які продавали продукти і товари, і терпіли незаможні, що існували на мізерний заробіток. Багатіли підприємці, купці, спекулянти. Великі землевласники, котрі здавали землю в короткострокову оренду, просто підвищували орендну плату, тим самим “винагороджуючи” самих себе за нестримне зростання цін на продукти. Лиха ж обрушувалися на найманих робітників з фіксованою зарплатою. Терпіли збитки і дворяни, які одержували традиційні оброки з утримувачів. “Революція цін”, таким чином, сприяла підриву феодальної економіки, експропріації дрібних виробників і збагаченню буржуазії, іншими словами, вела до прискореної зміні феодальної політико-економічної формації на капіталістичну.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)