Психологічні особливості терористів
Психологічний портрет терориста може бути створений тільки в вероятностном плані. Діяльність цих осіб законспірована, а обстеження в місцях позбавлення волі стикається з багатьма переважаючими факторами, що змінюють психічний стан і особистість колишнього терориста. Проте деякі судження й оцінки в цій області можна вважати правомірними. У сучасній психології соціального навчання “тероризм” розглядається як психологічно нормальне явище. Використання насильства для досягнення політичних цілей є для них реально здійсненним, ефективним і добре морально обгрунтованим. Свідомість терориста характеризується трьома значущими для архаїчного (регресивного) типу мислення типовими когнітивними помилками, які, проникаючи ідеологами терору або формуючись суб’єктивно, дозволяють впевнено вести боротьбу з істинними або уявними ворогами. До цих помилок відносяться:
1) сверхгенералізація (гріхи ворога поширюються на все населення);
2) дихотомічне мислення, в якому люди бачаться або визначено хорошими (своїми), або визначено поганими (чужими);
3) “тунельний зір”, при якому суб’єкт повністю і виключно сфокусований на знищенні мети.
Коли таке мислення захоплює суб’єкта, цінність людського життя, чужої і своєї, в очах терориста знижується, і він відчуває компульсивний повернення до думок про ненависному об’єкті. Таким чином, дозріває психологічна грунт для здійснення суїцидальних терористичних актів.
До терористичної діяльності схильні люди особливого типу. Їх відрізняє велика психічна активність, яскраві лідерські якості, нездатність до компромісів, презирство до матеріальних цінностей і комфорту. Це, як правило, представники “контреліти” (за В. Парето), які не можуть досягти високого становища, але володіють великою концентрацією психічної енергії, рішучістю, презирством до небезпеки і смерті. У деяких випадках зазначені якості межують з психічним розладом, а часом переходять в патологію.
Як показує практика боротьби з тероризмом на Кавказі, ряд бойовиків (судячи з відеофільмів, знятим ними ж) зловживають наркотиками і в зміненому стані свідомості представляють себе стійкими і хоробрими людьми, яким усе дарма. Розмірковуючи з цього приводу, В. А. Соснін (2009) зазначає, що “… явна психопатологія серед терористів досить рідкісна річ, і для цього твердження є підстави. Разом з тим можна виділити ряд особистісних схильностей, які часто стають спонукальними мотивами вступу індивідів на шлях тероризму: сверхсосредоточенность на захисті свого “Я” шляхом проекції з постійною агресивно-оборонної готовністю; недостатня особистісна ідентичність, низька самооцінка, елементи розщеплення особистості; сильна потреба в приєднанні до групи, т. е. в групової ідентифікації або належності; виражене переживання соціальної несправедливості зі схильністю проектувати на суспільство причини своїх невдач; соціальна ізольованість і відчуженість, відчуття знаходження на узбіччі суспільства і втрати життєвої перспективи. При цьому не можна сказати, що наведений набір цих характеристик є якимось узагальненим психологічним профілем особистості терориста “.
Відзначаються також такі характерні особливості терористів (Антонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Еміне В. Є., 2004):
– Тенденція до екстерналізації, проекції зовні джерел особистих проблем. Дана особливість є психологічною та ідеологічною основою для згуртовування терористів і належить до числа провідних;
– Постійна оборонна готовність, надмірна поглощенность собою і незначна увага до почуттів інших. Ці риси пов’язані з паранойяльном терористів, які схильні бачити постійну загрозу з боку інших і відповідати на неї агресією;
– Примат емоцій над розумом, безпосередніх активних реакцій над дійсністю, її осмисленням, упередженість оцінок, низький поріг терпимості і відсутність належного самоконтролю, позитивна емоційна забарвленість ідей насильства. Серед обстежених авторами злочинців терористичної спрямованості 44% відрізнялися явною емоційною нестійкістю, а для 80% були характерні емоційно насичені асоціативні образи; 51% обстежених, скоріше, були схильні діяти, ніж осмислювати що відбувається і будувати обгрунтований прогноз. Зазначені особливості особистості терористів не виключають продуманості та раціональності їх агресивних дій;
– Ігрові мотиви: гра з обставинами, ворогом, з правоохоронними органами, долею, смертю (що, до речі, найбільш характерно для молодих людей, підлітків, але може бути і рисою національного характеру). Вказану особливість особистості терористів необхідно враховувати при проведенні з ними переговорів, операцій. Для них подібна ситуація несвідомо сприймається як захоплююча гра, ставкою в якій може бути і їх життя. При цьому слід мати на увазі, що їх нічого не злякає, навіть власна смерть.
Наводиться така психолого-психіатрична класифікація терористів-виконавців (Виноградов М. В., 2005):
1) генетичні садисти з яскраво вираженими садистськими нахилами, які проявлялися у них з раннього дитинства у вигляді знущання над тваринами, прагнення заподіяти біль і страждання оточуючим;
2) садисти з генетично закладеними тенденціями, але прихованого характеру, які при звичайних умовах життя можуть взагалі не проявитися, а виявляються тільки при збігу якихось психотравмуючих для даної категорії злочинців обставин;
3) люди випадкові, спіймані на чомусь вербувальниками, що потрапили в ідеологічні чи релігійні пастки.
Однією із загальних рис терористів є підвищена і садистськи пофарбована сексуальність. Зокрема, при підготовці “шахідок” вербувальники використовують сексуальне насильство щодо завербованих жінок і для придушення їх волі, і для отримання власного сексуального задоволення.
Значна частина терористів являє собою “бездумних” виконавців. Це, як правило, молоді люди, що заплуталися в реальному житті, деякі – з темним минулим, з невисоким інтелектом, ошукані. Вони сліпо вірять, що їхня смерть є шляхом до слави. З ними подібні особи з психічними відхиленнями, спочатку схильні до подібної діяльності, люди, які ховаються від суспільства: бандити, дезертири, колишні полонені і люди, Струсів під час бойових дій. У той же час Л. А. Китаєв-Смик (2002) зазначав, що “шахідки” (жінки-смертниці) нічого спільного ні з “зомбі”, ні з гіпнозом, ні з наркотиками не мають, а навпаки, часом є високоінтелектуальними людьми. Відомо, що самогубство в Чечні – дуже великий гріх, і “шахідки” являли собою винахід певних сучасних чеченських політичних діячів, ратовавших за продовження війни в той час, коли 90-98% чеченського населення знаходилося в стані “чеченської депресії” (відчай від багаторічної безвиході, відчуття конкретного горя і глибинна туга). Внутрішній стан “шахідок” визначається формулюваннями: “передсмертний транс” (екстаз), “чим ближче смерть – тим яскравіше світ” (надзвичайна яскравість світу), “захоплення своєю владою” (безмежна влада над чужими життями).
Вивчаючи відеозапису релігійних шиїтських фанатиків, зроблені безпосередньо перед вчиненням ними самопідриви, Шблі (Schbley G., 2006) виявив 6 показників внутрішнього стану смертників: подібність посмішки, відчужений погляд, відсутність візуального контакту, підпорядкована поза, уповільнена реакція, вид зібраного і умиротвореного людини. Більшість психіатрів кваліфікують це як ознаки готовності до самогубства людини, що страждає депресією. Відчуженість і умиротворення асоціюються з ухваленням остаточного рішення покинути “світ болю”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)