Поезія французького символізму: витоки і відкриття – Початок епохи – ізмів у літературі (Про перехід до модернізму і його художні відкриття)

Поезія є… низкою символів, які постали перед розумом, щоб він міг осягнути небачене.

Теодор Жуффруа, французький філософ

ПРО ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИМВОЛІЗМУ ЯК ЛІТЕРАТУРНОЇ ТЕЧІЇ

Символічне розуміння світу було властиве людині ще з глибокої давнини. Зокрема давньогрецький філософ Платон розвинув думку про існування двох світів – світу ідей (небесного, піднесеного, суб’єктивного) і світу матерії (земного, реального, об’єктивного). І первинним, на думку Платона, є саме світ ідей.

У мистецтві поєднати ці два світи – світ зовнішній зі світом мрій та ідеалів – покликаний був символ (від грец. – “умовний знак”) – певний знак, що опосередковано виражає сутність якого-небудь явища і має філософське узагальнення.

У розвиток теорії символу зробили вагомий внесок німецькі романтики, показавши його багатозначність і здатність втілювати “загальну ідею”. Німецький романтизм і французька романтична лірика середини XIX ст., зокрема поезія Шарля Бодлера, підготували перехід до якісно нової естетичної системи – символізму. Проте вона не стала простим продовженням романтичних традицій. Для символістів розчарування в ідеалах було значно глибшим, і, щоб його висловити, вони, на відміну від романтиків, зверталися до буденних, звичних явищ життя, але наділяли їх потаємним змістом.

Символізм став однією із важливих течій модернізму, що сформувалася у французькій поезії 70-80 років XIX століття і розвивалася до початку XX століття, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Символізм – одна із течій модернізму, в основі естетичної системи якої – символ, що відтворює певне явище, конкретний художній образ наповнює багатозначністю.

Термін “символізм” запропонував французький поет Жан Мореас (1856-1910). У статті “Літературний маніфест. Символізм” він стверджував: “Назва, яку ми пропонуємо, – символізм – єдина, що придатна для нової школи, лише вона передає без викривлення творчий дух сучасного мистецтва”, найголовнішою ознакою якого є “прихована близькість до первісних ідей”.

Отже, символізм через багатозначність художнього слова був орієнтований на встановлення глибинних зв’язків усього у світі. “Всесвіт – лише галерея символів”, – зазначав французький філософ Теодор-Симон Жуффруа.

Символізм активно засвоїв і творчо використовував здобутки імпресіонізму, зокрема їх основний стильовий прийом – зображення не самого предмета, а враження від нього.

Символісти вважали, що митець має створювати не предмет, а ефект, який той викликає, оспівуючи свої почуття і враження, оскільки сутність предмета, на їхню думку, можна пізнати не розумом, а за допомогою інтуїції, натяку й осяяння. “Бачити, відчувати, виражати – у цьому все мистецтво”, – стверджували літератори-імпресіоністи брати Едмон і Жуль Гонкури. “Істинне завдання митця – малювати не річ, а враження, яке вона справляє, не називати предмет, а натякнути на нього”, – підтримував їх поет-символіст Стефан Малларме. “Геть логічну зрозумілість вірша, нехай живе загадковий зміст звуків” – стає гаслом символістів. Використання імпресіоністської техніки сприяло збагаченню творів символістів неповторними гамами тонів і напівтонів, відтінків і напіввідтінків. Російський поет Борис Пастернак так пояснював причини цього естетичного явища: “Вони писали мазками і крапками, натяками і напівтонами не тому, що так їм хотілося і що вони були символістами. Символістом була дійсність, яка вся була в переходах і бродінні, уся скоріше щось означала, ніж становила, і скоріше була симптомом і знаменням, ніж задовольняла. Усе зсунулося і перемішалося, старе й нове, церква, село, місто і народність”.

Символізм будувався на сформульованій Шарлем Бодлером “системі відповідностей”, за якою всі предмети і явища, усі відчуття і почуття взаємопов’язані між собою і створюють певну цілість; відповідно і завданням митця стає побачити ці зв’язки і показати таємничу залежність усіх елементів світу.

З ІСТОРІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ

У1880-1890-Х роках у Франції з’являються послідовники Бодлера – поети-символісти, найвідоміші з яких – Поль Верлен, Артюр Рембо і Стефан Малларме. Попри всю несхожість між собою і те, що самі вони не вважали себе символістами, їх об’єднувало прагнення інтуїтивного пізнання світу через символ, відсунення на другий план конкретного змісту художнього твору, а також безумовна музикальність і поетичність слова.

Історію французького символізму поділяють на три етапи.

❖ Перший етап (1870-1880-ті роки XIX ст.) – період становлення. Цей період символізму пов’язаний з літературним салоном для молодих поетів, який започаткував С. Малларме. На так званих “вівторках Малларме” поети шукали засоби розкриття “цілісних емоцій” та навіювання настроїв у віршах. У 1886 році виходить друком стаття Ж. Мореаса “Літературний маніфест. Символізм”, у якій сформульовані головні теоретичні засади цієї нової мистецької течії, зокрема обгрунтовується теорія двох світів, за якою краса – це істина і форма Бога, а сам поет – божество, оскільки він інтуїтивно відчуває шлях до істини і створює свій художній світ.

Цей період французького символізму знайшов своє відображення у творчості Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме та інших ліриків Франції.

❖ Під час другого етапу (1880-1890-ті роки XIX ст.) символізм продовжує активно розвиватися. У своїх творах Стефан Малларме, Еміль Верхарн, Моріс Метерлінкта інші митці, створюючи індивідуальну метамову, намагалися досягти гармонії, розкрити символічні зв’язки між словами, поєднати зміст зі звуком і ритмом.

❖ У третій період (кінець XIX – початок XX ст.) відбувається спад символізму. Хоча у цей час продовжують створювати свої вірші такі поети-символісти, як Поль Валері, Анрі де Реньє та інші, але естетика символістів уже не задовольняла письменників, які шукали нових форм. Символістський рух у Франції поступово згасає.

Поезія французького символізму: витоки і відкриття   Початок епохи   ізмів у літературі (Про перехід до модернізму і його художні відкриття)

ЛІТЕРАТУРНІ ЗНАХІДКИ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ

Французький символізм залишив світовій літературі свої неповторні художні відкриття. Говорячи про особливості французького символізму, слід зазначити, що митці, проголосивши існування кількох світів: реального (об’єктивного), духовного (суб’єктивного) та ідеального (світу вічних ідей), спрямували свої твори на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.

Вони розширювали тематику своїх творів. Уперше у повний голос заявляє про себе сучасне місто-мегаполіс. Російський поет, перекладач І. Анєнський це явище прокоментував так: “Символізм у поезії – дитя міста. […] Символам просторо грати серед прямих кам’яних ліній, серед галасу вулиць, серед чаклунства газових ліхтарів і місячних декорацій”.

Одним із найважливіших естетичних принципів французької поезії символістів була сугестія. Французькі поети започаткували створення

Таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Не виказуючи своїх думок і почуттів безпосередньо, вони надавали читачам можливість самим “домислити і завершити написане”.

Серед стильових особливостей символізму слід звернути увагу також на прагнення створити нову поетичну мову, для якої характерний синтез слова і музики, змісту і ритму, слова і кольору, а також певна абстрактність у відтворенні символів, широке використання контрасту і антитези. Французькі символісти особливу увагу приділяли музиці вірша, активно використовували звукопис у своїх творах. “Поезія – це водночас Слово і Музика. Словом вона говорить і міркує, Музикою співає і мріє”, – стверджував поет Стюарт Мервіль.

Переконатися у правильності цих слів ви зможете, відкривши для себе поезію французьких символістів.

1. Доберіть асоціації до слова “символізм” і запишіть їх у зошит.

2. За допомогою інформаційного плаката розкрийте поняття “символізм” як літературна течія модернізму.

Поезія французького символізму: витоки і відкриття   Початок епохи   ізмів у літературі (Про перехід до модернізму і його художні відкриття)

3. Як ви розумієте твердження українського літературознавця Дмитра Наливайка про те, що “крізь символізм пролягали магістральні лінії руху європейської поезії”?

4. Прокоментуйте інформаційний плакат (див. с. 185), присвячений французькому символізму.

5. На прикладі уже відомих вам творів Ш. Бодлера проілюструйте літературні знахідки французького символізму.

6. Розкажіть про взаємодію символізму й імпресіонізму в літературі.

7. Підготуйте повідомлення про вплив французького символізму на розвиток української літератури.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Поезія французького символізму вплинула і на розвиток української літератури, але український символізм мав свою особливість. Так, обстоюючи право митця на свободу, українські символісти не відмовлялися від громадських обов’язків літератури. Зокрема, відомий український дослідник Іван Дзюба зазначав, що для українського символізму характерне “більше відгуків на життя; він небайдужий до ідеї національного визволення”.

Так, у символістичних творах Миколи Вороного, Олександра Олеся, Дмитра Загула, Павла Тичини (раннього), Спиридона Черкасенка та інших органічно поєднувалися принципи Краси і Правди, абстрактні символи з реальними враженнями. “Любов (у широкім значенні). Краса і шукання правди (світла, знання, початку чи “Бога” – це сфера символічної поезії, вона найкраще про це може оповісти”, – наголошував Микола Вороний. Українські митці збагачували світову скарбницю символізму особливою милозвучністю, фольклорними елементами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Поезія французького символізму: витоки і відкриття – Початок епохи – ізмів у літературі (Про перехід до модернізму і його художні відкриття)