Ведична культура
Родоначальниками ведичної культури з’явилися племена аріїв, які вторглися на територію Індії в середині другого тисячоліття до нової ери.
На початковому етапі вони не відрізнялися високою культурою, далеко не пішли від кочового способу життя, займалися в основному скотарством. Потім з’явилося і землеробство, яке помітно розвинулося завдяки появі знаряддям праці.
Так як основними заняттями племен аріїв були скотарство і землеробство, очевидно, що більшу частину населення становили сільські жителі. Міст ж не було, існували тільки укріплені пункти, головним завданням яких був захист населення від ворогів.
У аріїв була добре розвинена духовна культура, зокрема це відноситься до літератури. Важливими пам’ятками літератури цього періоду служать твори, написані на давньоіндійському мовою (санскрит). Ці твори, названі ведами, дали назву всій культурі індоаріїв.
Існувало чотири збірки вед.
1. Сама-Веда. Це збірка, що складається з піснеспівів і ритуалів індоарієв.
2. Ріг-Веда. Збірник, який представляє собою книгу, складену з гімнів індоарієв.
3. Яджур-Веда. У цій збірці були зібрані молитовні формули, за якими відбувалися жертвоприношення.
4. Атгарва Веда. Це збірка різних співів і ритуалів аріїв.
До появи писемності веди передавалися з вуст у вуста, були частиною усної творчості. Але потім жерці їх записали, доповнивши кожен збірник своїм ритуальним коментарем. Такі ритуальні коментарі називалися брахманами. Згодом брахманами стали називати вищу касту в Індії.
Крім брахманів, веди стали доповнюватися і релігійно-філософськими коментарями. Це були:
1) араньяки. У перекладі з санскриту – “лені книги”. Це коментарі, призначені для пустельників, що йдуть в ліси;
2) упанішади. У перекладі з санскриту – “таємне знання”. Ці коментарі ставили по закінченні веди. Всього їх налічувалося близько двохсот, серед них десять вважаються головними.
Священними книгами, котрі служили людям помічниками при вирішенні різних питань, були “Махабхарата” (що означає “Велика війна нащадків Бхарат”) і “Рамаяна” (“Сказання про подвиги Рами”). Це дві поеми, величезні за своїм розміром, що містять вірші, легенди, перекази, трактати на різні теми (від релігії до ведення господарства).
Героями цих поем є Крішна і Рама.
Ведичні літературні досягнення настільки великі, настільки вони всеосяжні, що вражають відточеністю своєї форми, що можна зробити висновок, наскільки був розвинений народ, були великі філософські пізнання людей. Ведичні збірники є справжніми енциклопедіями знань з різних тем (медицина, математика, геометрія, землеробство, астрономія, ремесла, військову справу і т. Д.).
Первісне багатобожжя индоариев поступово звелося до одного течією – брахманизму, згідно з яким творцем всесвіту є Брахма, що з’явився з золотого яйця, розколотого силою його думки. Брахманізм дуже вплинув на індійську релігію. Приміром, збереглася така теорія, як сансара (по-іншому – метемпсихоз), за якою душа весь час перероджується. Тобто після смерті людини вона не вмирає, а вселяється в іншої людини або в будь-яке істота. Тут, згідно брахманизму все залежить від карми людини, яка зумовлена понад, а також складається з вчинків і діянь людини. Чим карма краще, чим краще людина вела себе за життя, тим краще буде його подальше життя. Якщо ж людина вела неправедне життя, то відповідно до теорії брахманізму в наступному житті його чекають важкі покарання. Наприклад, п’яниця перетвориться на моль, злодій стане щуром, а душа вбивці перейде в тіло хижої тварини.
Вже до середини першого тисячоліття до нової ери на території сучасної Індії буде існувати безліч рабовласницьких держав, які будуть постійно ворогувати між собою. Перемогу в цих постійних війнах здобуде держава Магадха, в якому у другій половині першого тисячоліття до нової ери сформується династія Маур’їв. Династія Маур’їв проіснує аж до другого століття до нової ери.
Держава Магадха стало першою в історії Індії рабовласницької державою. Головною релігією, що базується на брахманизме, стає джайнізм, який згодом виросте в цілу ідеологію рабовласницьких держав. Пророком цієї релігії є Джайна (Джина-переможець). Він зі своїми послідовниками створює церковні організації, монастирі та храми.
Характерною особливістю нової релігії був аскетизм, т. Е. Придушення в собі різних бажань, схильність до самотності, відмова від багатьох благ і т. Д. Все це потрібно було для того, щоб досягти головного результату всього життя прихильника джайнізму – нірвани. Під нірваною розуміється вищий стан духу, вчинена його задоволеність.
Своїм прагненням до аскетизму з подальшою нірваною джайнізм поставив під сумнів основні ведичні цінності і брахманізм, оскільки згідно джайнізм шлях до порятунку відкритий усім без винятку, а по брахманизму – тільки обраним, до кого ставилися брахмани-жерці.
Крім джайнізму, в шостому столітті до нової ери з’явилася ще одна релігія, яка також стала поперек брахманизму. Цією релігією, яка стала згодом світової, є буддизм. Її засновник – Сіддхартха Гаутама (приблизно 560-480 рр. До н. Е.). Проводячи життя в розкоші і багатстві, не знаючи бід, у двадцять дев’ять років, дізнавшись, що не у всіх життя настільки безтурботна, як у нього, він віддався аскетизму. Після довгих роздумів Сіддхартха Гаутама впав у нірвану і став Буддою, що означає “пробуджений до нового життя”. Він став передавати свої знання учням, його вчення і склалися в нову релігію – буддизм.
Буддизм – це щось середнє між брахманізмом і джайнизмом.
У центрі буддизму стоять “чотири благородних істини”:
1) життя є страждання;
2) причина страждання – прагнення до насолоди;
3) щоб припинити страждання, необхідно знищити бажання;
4) ведення восьмеричного шляху, т. Е. Серединного шляху між двома релігіями: брахманизмом і джайнизмом.
Під час правління Ашока (273-232 рр. До н. Е.) Буддизм стає державною релігією.
У Магадхе-маурійскую епоху високого рівня досягли багато видів мистецтва. Зокрема, архітектура і образотворче мистецтво.
Найбільш відомими пам’ятками архітектури є:
1) стамбахі, що представляють собою монолітні стовпи;
2) ступи – культові буддійські споруди напівсферичної форми;
3) печерні храми, пізніше поступилися місце чайтья – храмам для молінь з продовгуватими залами, рядами колон і ступою.
Високого рівня досягла і література династії Маур’їв. З’явилися перші граматики санскритської мови.
Династія Маур’їв проіснувала два сторіччя, поки сини Ашока не роздробити всю державу і династії не прийшов кінець. Її змінили нові династії – спочатку династія Страви, на зміну якій прийшла династія Гуптів. Разом з цим почався новий період розвитку культури Стародавньої Індії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)