Моральне здоров’я особистості та культура

У сучасному стані політичного, соціального та економічного розвитку суспільства знову виникає потреба в загальнолюдському моральному вдосконаленні. Це обумовлено тим, що під загрозою опинилися моральні основи життя, моральна культура, люди стали втрачати моральні орієнтири. Сучасний стан культури особливо потребує моральному законі, бо не завжди добро переважно для людини, її можна повернути і до зла. Фашизму вдалося звернути у варварство цілу цивілізовану націю, а тоталітарний комуністичний режим розтоптав російську цивілізацію.
Росія пережила злочинний досвід розтління людей і ізувечіванія людської особистості. Людина ставала гвинтиком соціально-політичної та ідеологічної системи. Деформація його викликалася жорстокими і деколи безвихідними обставинами, в які він був поставлений, його відчуттям безвиході і безглуздості існування. У народі було грубо попрано його моральне почуття. Аморальність набула масового характеру.
Наслідки цього злочину радянській владі проти власного народу гостро позначаються і сьогодні. Вони поглиблюються розгубленістю властей і правовим свавіллям. Люди звикають вбивати один одного. Це може призвести до повної ерозії гуманізму. Причини ж всього цього як об’єктивні, пов’язані з доведеним до абсурду раціоналізмом і прагматизмом суспільного життя, так і специфічні, що мають відношення до історії нашої країни.
Вся історія Росії, починаючи з часу татаро-монгольського ярма і становлення Московської держави, характеризувалася вирощуванням холопства. “Біда країні, де раб і льстец”, – говорив А. С. Пушкін. Рабство холопа довго вкорінювалося в нашій свідомості, включаючи і останні 70 років тоталітарного комуністичного режиму. Постійне побоювання “як би чого не вийшло” породило саме-цензуру, соціальне пристосуванство і духовний конформізм. Виробився “вертикальний” стереотип поведінки: ми підкоряємося, тим, хто командує. Це абсолютно не відповідає гуманістичним принципам свободи, що становлять основу демократії, як їх сформулював Аристотель: по черзі бути керованим і правити; вибирати і змінювати посадових осіб і встановити короткостроковість їх правління. Холопська філософія, притаманна юрбі (охлос), і пов’язані з цим постійна соціальна залежність і безгласність завжди народжували волюнтаризм і жорстокість, з одного боку, а також культи і фетиші, віру в вождів – з іншого.
Холопська психологія проявляється в тому, що у оточуючих постійно викликають ворожість самостійність поведінки, прагнення до незалежного положенню, культурна несхожість, не кажучи вже про ділові успіхи та духовному зростанні. Соціологічні опитування свідчать про те, що у багатьох опитаних людей, як міських, так і сільських жителів, досить часті ущербні характеристики самих себе: ми – люди прості, терплячі, принижені і т. д.
Тоталітарна комуністична ідеологія, більше 70 років панувала в СРСР, згубним чином позначилася на свідомості більшої частини росіян і жителів держав, що виникли після розпаду радянської імперії. Це призвело до апологетики зла і жорстокості, обесчеловечиванию і ненависті до людей мислячим, цинічною спекуляції на благородних ідеалах, витравляються чесність, правдивість, щирість. У так званому радянському суспільстві лицемірство пронизувала всі соціальні верстви і заглушало істину. Численні фільми і телепередачі, статті та книги брали активну участь у спотвореному висвітленні життя, спотворюючи думки, слова і душі. Повітря, яким дихали люди, був просочений ненавистю і насильством, його плоди пожинаються сьогодні. Телебачення і постійно демонструє так звані “патріотичні” фільми.
Формуючись в системі лицемірства і криводушшя, людина перестала вважати природним і потрібним жити за законами совісті, втрачаючи моральне здоров’я, здатність жаліти, співчувати, допомагати. Духовність, про яку сьогодні говорять деякі націонал-патріотично налаштовані представники суспільства, як найважливіша якість душі росіянина була розтоптана і витравлена, починаючи з жовтня 1917 року. І сьогодні в нашому суспільстві процвітають розгнузданість і нічим не стримувана агресивність.
Моральний вакуум був заповнений сурогатами моральності. “Моральність” людини зводилася до декларації та дяку, закликам і гаслам, що маскує соціальну брехня. Людина не сприймав реальне і близьке людське страждання, а співпереживав різним глобальним подіям: національно-визвольним рухам за океаном або знедоленим в заморських краях. Широко практикувалося втручання державних і партійних органів в особисте життя, що призводило до “офіціозному ханжеству”.
Моральне одужання особистості можливо на шляхах виховання особистої відповідальності та формування критичної оцінки навколишнього оточення. Цього можна досягти, якщо оцінювати людину у відповідності з тим, чого варті його моральні цінності і дії. Однією зі сторін моральної культури в наш час є виховання здатності людини до особистісного самообмеження в матеріальній сфері. Важливою умовою морального одужання особистості є її пріоритетна роль над суспільством. У цьому випадку людина перестане боятися власної тіні і не буде впадати в розгубленість при найменшій критиці його політичних позицій. В цілому ж моральне одужання особистості можливо лише в умовах розвитку справжньої демократії, відкритого громадянського суспільства і правової держави.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моральне здоров’я особистості та культура