ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО
ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст.
Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 – 1625 рр. вів активну проповідницьку діяльність, був ігуменом Унівського монастиря, згодом Любартівського. На початку 1626 р. перейшов в унію, за що 25 березня того ж року був призначений архімандритом чернігівського Єлецького монастиря. Автор віршів, філософських і богословських праць.
У працях “Зерцало богословія” (1618), “Євангеліє учительноє” (1619) К. Транквіліон-Ставровецький стверджує, на противагу східно-православному християнському аскетизму, який сповідували Іван Вишенський, Й. Княгиницький, що людина має право насолоджуватися красою землі, радощами земних почуттів. Особливим даром людини є для філософа здатність захоплюватися досконалістю видимого предметного світу. Відбиваючи інтереси діячів братського руху, активною силою якого виступало міщанство, К. Транквіліон-Ставровецький обстоював у своїх писаннях ідеали світського, громадянського гуманізму. Подібні думки викликали гостре не сприйняття в ідеологів традиційного православ’я. Неприхильно відрецензував “Зерцало богословія” Іов Княгиницький, а “Євангеліє учительноє” було осуджене собором української ієрархії на чолі з Іовом Борецьким. Дослідники зауважують, що неприхильна оцінка творів К. Транквіліона-Ставровецького стала однією з головних причин його переходу в унію. Вже після цього акту в Чернігові він видає збірку релігійних текстів “Перло многоцінне” (1646), вихід у світ якої став своєрідною “знаковою подією” у розвитку всієї української поезії XVII ст. Цікавою є висловлена в “Передмові до чительника” висока самооцінка твору, що свідчить про значний відхід від традицій середньовічного письменства.
Літ.: Маслов С. И. Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность. К., 1984; Українська література XVII ст.: Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика. К., 1987; Філософія Відродження на Україні. К., 1990; Возняк М. С. Історія української літератури: У 2 кн. 1992. Кн. 1.
О. Хоменко
Related posts:
- Городиське (Бучацьке) євангеліє Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси – друга її назва: Бучацьке євангеліє. Нині зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. Г. є,, в якому наявна специфіка української вимови, зокрема і замість […]...
- КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ КНЯГИНИЦЬКИЙ ІОВ (світське ім’я – Іван; Ієзекиїл, р. нар невід., м. Тисмениця, тепер Івано-Франківської обл. – 29.12.1621, Скит Минявський) – давньоукраїнський церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в заможній родині, освіту здобув в Уневському монастирі та Острозькому училищі, брав активну участь у боротьбі проти католицизму. Молодим двічі побував на Афоні, де навчався грецької мови. Там – таки […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія – таємна політична антицаристська організація, виникла у Києві в середовищі національно свідомої української інтелігенції у грудні 1845 – січні 1846, проіснувала до березня 1847. Попередником К.-М. б. був київський гурток 1843-45 (П. Куліш,, О. Навроцький, О. Маркович, Д. Пильчиков, В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров та […]...
- Запитання для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. За що, по-вашому, В. Бєлінський так різко негативно і лайливо оцінив Шевченкові поеми “Сон” і “Гайдамаки”? 2. У чому полягала ідеологічна заангажованість трактування творчості Т. Шевченка в роки радянського тоталітаризму? 3. Як ставився Т. Шевченко до ідей Кирило – Мефодіївського братства? 4. Який період і чому в житті поета став часом його прозріння (“… […]...
- КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО – перша політична організація української інтелігенції. Назва за Статутом – “Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія”, за царською охранкою – “Украйно – слов’янське товариство”, в радянській історіографії – “Кирило-Мефодіївське товариство”. М. Драгоманов, М. Грушевський називали це об’єднання братством, як і Шевченко в листі до М. Костомарова від 1 лютого 1847 р. Виникло в […]...
- ТОПОЛЯ КИРИЛО ТОПОЛЯ КИРИЛО (спр. прізв. Тополинський, рр. нар. і см. невід.) – письменник першої половини XIX ст. Дослідники припускають, що Кирило Тополя родом з Черкащини, можливо, з Канева. Добре знав народну творчість цього краю, звичаї та обряди Правобережжя України. У 40-х роках працював у Казані, прагнув переїхати до Харкова. Відомий як автор двох п’єс – “Чары, […]...
- Повідомлення на тему “Кирило і Мефодій” Брати Кирило і Мефодій відомі як творці слов’янської азбуки. Вони проповідували християнство, і завдяки ним з’явився церковно-слов’янська мова. У православ’ї брати вважаються святими. До постригу іменами Кирила і Мефодія були Костянтин і Михайло відповідно. Батьківщиною братів є Візантія, місто Солунь, іменований зараз Солоники. Їхня сім’я була знатної і багатої. Батько, який займав посаду офіцера, служив […]...
- Кирило-Мефодіївське братство, слов’янофільський рух в Україні, сербська народна пісня в українському перекладі Із 40-х років XIX ст. починається новий період розвитку українського письменства, позначений дальшою активізацією літературного процесу та ідейно-естетичним розмаїттям художніх явищ. Характерною особливістю цього періоду був високий розвиток романтизму та формування якісно нових напрямів реалізму. У суспільно-історичному житті це був період, коли всі питання зводилися до проблеми ліквідації кріпосного права, коли вся передова суспільна думка […]...
- Шкільний твір на тему – Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так з’являється Кирило-Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші. […]...
- КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ (бл. 1130 – 1134, м. Туров, тепер смт. Гомельської обл., Білорусь – 1182) – представник ораторського мистецтва другої половини XII ст. Народився в родині заможних батьків. “Житіє Кирила” повідомляє, що майбутній письменник рано став ченцем і присвятив себе читанню та тлумаченню “божественних писаній”. Князь і міщани столиці Туровської землі умовили його посісти єпископальну […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- Т. Г. Шевченко та Кирило-Мефодіївське товариство. Причини жорстокого покарання Тараса Шевченка царем Тарас Шевченко!… Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і […]...
- БРАТСТВА БРАТСТВА. Наприкінці XVI ст. в Україні й Білорусі виникають численні громадсько-політичні та освітні організації, названі братствами. На межі XVI – XVII ст. братський рух стає масовим. Братські громади існували, як правило, при православних церквах і за своїм спрямуванням та обрядовістю були до певної міри й релігійними організаціями. Все ж їхня діяльність мала здебільшого світський характер. […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- УНІЯ УНІЯ – церковне об’єднанім української православної церкви з римо – католицькою при єдності віри в різнорідності обрядів. Відомо кілька спроб такого об’єднання; вперше за Данила Галицького 1253 р. з наданням Данилу корони, за що просилося від Заходу військової допомоги проти татар. Але, не одержавши її, Данило порвав із Римом. Удруге підписав унію в 1439 р. […]...
- Винниченко Кирило Васильович (26 липня 1880 – 6 березня 1951) Володимир Винниченко Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині. Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з села до міста Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Павленко, народженою Линник. Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- Тести для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. Хто із дослідників творчості Т. Шевченка вперше поставив поета на один рівень із Пушкіним і Міцкевичем та відзначив його народність: А) П. Куліш; Б) М. Костомаров; В) І. Франко; Г) М. Драгоманов? 2. Хто із науковців довгий час очолював Наукове товариство імені Т. Шевченка і започаткував видання “Записок наукового товариства ім. Т. Шевченка”: А) […]...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
- Список рекомендованої літератури – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / О. Кониський. – К. : Дніпро, 1991. – 702 с. 2. Зеров М. Тарас Шевченко. Біографічні студії (і далі за змістом) / М. Зеров // Твори : в 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2. – 601 с. 3. Франко І. Тарас Шевченко / […]...
- Завдання відкритої форми – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка Прокоментуйте слова І. Франка про Т. Шевченка (стаття “Тарас Шевченко”): “Справді незвичайне, бурливе, повне конфліктів і перемін долі було се життя, багате на терпіння, але не позбавлене й радості, дружби, симпатії, подиву і тихої любові, – велика і всестороння школа для поета. І коли з чисто людського погляду мусимо обурюватись на долю, котра так тяжко […]...
- Постать Т. Шевченка в оцінюванні критиків ХІХ – ХХ століть – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка Життям і світоглядом Т. Шевченка цікавилися ще його сучасники, проте робота над висвітленням значення його поетичної спадщини набула систематичного наукового характеру вже після його смерті. Перш за все писали про нього спогади, вивчали й пояснювали його листування та щоденник (“Журнал”) його найближчі друзі – М. Костомаров (“Воспоминание о двух малярах”, “Слово над гробом Т. Шевченко”), […]...
- Хто такі Кирило і Мефодій? У стародавньому візантійському місті Солуні (зараз він називається Салоніки) в IX ст. проживали два брата – Костянтин і Михайло. Вони увійшли в історію нашої землі під іншими – чернечими – іменами: Кирило і Мефодій. Прийнявши християнство, брати проповідували його в різних країнах – Болгарії, Сербії, Моравії, вселяючи людям благо цієї релігії. Також вони самостійно хрестили […]...
- ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья и хожденья” Данила Паломника. Порівняння описів мандрівки до Святої землі дають змогу зробити висновок: Данило Корсунський лише стилістично опрацював текст, […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений в ієродиякони, пізніше – в ієромонахи, в 30 років прийняв схиму. На запрошення князя Костянтина Острозького прибув до Дубна (1584) […]...
- ОБРАЗИ РОМАНУ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША “ЧОРНА РАДА” (ЯКИМ СОМКО, ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ, КИРИЛО ТУР, ПЕТРО ШРАМ) – Уроки-КВК Мета уроку: ознайомити учнів з рисами характеру персонажів, їх вчинками; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення дев’ятикласників; сприяти формуванню почуття відповідальності за долю народу, любові до Вітчизни, високих моральних якостей. Обладнання. Портрет П. Куліша, діаграма Вена, картки із завданнями, виставка статей про письменника, “Дерево життя”. Хід уроку Учитель. Сьогоднішній урок літератури ми розпочинаємо п’ятихвилинкою “На літературних […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- Євангеліє, Єдиновладдя, Єпископ Євангеліє (греч. Evangelion блага вість). Ранньохристиянські твори про життя Христа, що містяться в Біблії. Канонічними є Євангелія від Матвія, Євангеліє від Марка, Євангеліє від Луки і Євангеліє від Іоанна. Єдиновладдя. Концентрація влади в руках однієї особи. Єдиноначальність. Принцип, відповідно до якого керівник отримує великі повноваження і персонально відповідає за результат. Єпископ (грец. Episkopos поверх, над […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ – термін – поняття – визначення “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”– визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
- Дивертисмент Дивертисмент (фр. divertissement – розвага) – призначена для розваги глядачів або відзначення якоїсь урочистої події сценка, цикл музичних, танцювальних і декламаційних номерів, що виставлялися в антрактах театральної вистави. Д. сюжетно не зв’язаний із основною п’єсою. В Україні Д. побутував у XVII і наступних століттях. У 20-х XX ст. в середовищі української еміграції в Польщі нерідко […]...