ВІТАЛІЙ З ДУБНА
ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч.
Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у Єв’є (поблизу Вільно) збірку прозових і поетичних текстів “Діоптра, або Зеркало і відбиття життя людського на тому світі…” (1612), яка складалася з передмови, загально-філософських і морально-етичних роздумів та висловів, власних і перекладених старослов’янською з грецької та латинської мов. У її прозовий текст автор вставив і свої віршовані епіграми морально-дидактичного змісту. Книжка перевидавалася в XVII і XVIII ст., поширювалася в рукописних списках. Віталій із Дубна – один із перших українських поетів-епіграмістів.
Літ.: Перетц В. Отчет об зкскурсии семинария русской филологий в Житомир. К, 1910; Франко І. Забутий український віршописець XVII віку // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К. 1981. Т. 31.
В. Шевчук
Related posts:
- Березінський Віталій (8 листопада 1937) Березінський Віталій Віталій Костянтинович Березінський народився 8 листопада 1937 р. в с. Іванів (Янів) Калиновського району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету. Працював відповідальним секретарем Одеської організації НСПУ. Нині – викладач української та зарубіжної культури в Одеській національній академії харчових культур. Автор збірок поезій “Повінь”, “Кольори граніту”, “Автострада”, “Запас висоти”, “Рождение […]...
- Значення імені Віталій. Походження і таємниця імені Значення імені Віталій – життєвий, живий. Ім’я має латинське походження. У дитинстві дуже прив’язаний до матері, росте слухняним, ласкавим, кілька розпещеним хлопчиком. Віддає перевагу суспільство малюків – з ними почувається впевненіше. Добре вчиться, вже в шкільні роки проявляє старанність і наполегливість у досягненні мети. Подорослішавши, Віталій проте все життя залишається великою дитиною. Він розумний і […]...
- Шкільний твір на тему – Великі українці. Віталій Володимирович Кличко – Твір-біографічний опис Віталій Володимирович Кличко народився 19 липня 1971 року, в селі Біловодське, Киргизія. В 1995 році Віталій закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, далі вчився в аспірантурі Національного університету фізичної культури і спорту України, захистив кандидатську дисертацію по темі: “Бокс: теорія і методика спортивного відбору” в Національному університеті фізичного виховання і спорту України в лютому 2000 року. Відомий, […]...
- Коротич Віталій Олексійович (1936) Коротич Віталій Олексійович АВТОБІОГРАФІЯ Письменник, головний редактор журналу “Огонек” (1986-1991) Народився я у 1936 році у Києві. Саме там я закінчив школу з медаллю та інститут з відзнакою. Оскільки школа була англійською, а інститут суто медичним, надалі я робив всупереч одержаній освіті, зайнявшись літературою після шести років медичної практики. А нова професія не передбачала […]...
- Віталій Старухін Вболівальники дали своєму кумиру ласкаве прізвисько Бабуся (пов’язане з його прізвищем). І дійсно, його неможливо було не любити : за гру, за ставлення до членів своєї команди, за те, що він повністю віддавався улюбленому футболу. Варто зауважити, що саме з ім’ям Віталія Старухіна пов’язана роблячи епоха команди “Шахтар”. “Шахтарю” не завжди щастило під час ігор […]...
- Оповідання та казки про тварин. Віталій Біанкі “Мишенятко Пік” – БРАТИ НАШІ МЕНШІ – 3 КЛАС Мета: ознайомити учнів з літературною казкою російського письменника; вчити знаходити у структурі тексту художні описи природи, тварин, пояснювати їхню роль у творі; розвивати навички свідомого та виразного читання; збагачувати словниковий запас; виховувати позитивні моральні якості. Обладнання: мапа світу; картки для підготовки до читання, до гри “Знайди помилку”; підручник; робочий зошит. ХІД УРОКУ І. Емоційне налаштування […]...
- ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ ПОЧАЇВСБКИЙ ІОВ (1551, Галицька земля – 28.10.1651, Почаїв, тепер Тернопільської обл.) – церковно-релігійний діяч, письменник. Народився в православній шляхетській родині. Десятирічним хлопцем став послушником Угорницького Спаського монастиря, в якому прийняв чернецтво. По досягненні повноліття висвячений в ієродиякони, пізніше – в ієромонахи, в 30 років прийняв схиму. На запрошення князя Костянтина Острозького прибув до Дубна (1584) […]...
- В ГОДИНИ ПРОЗРІНЬ – ВІТАЛІЙ ПАВЛОВСЬКИЙ (вірші та поеми) У новій збірці український поет Віталій Павловський намагається осмислити наш складами час, повертається в ліричних сповідях до своєї молодості, повоєнного дитинства Відгомін війни та кривавих, неоднозначних подій нашої новітньої історії – в його поемах, що вміщені в цій збірці. ВІЙНИ ТРИВОЖНИЙ ПОДИХ І ДНЯ РВІЙНИЙ ВИМІР У кожного своє бачення минулого, прожитого, […]...
- Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву всього збірника. Походження “Prologos” сягає грецької “Менології” (X-XI ст.), у Візантії Синаксар функціонує з XII ст., звідки прийшов у Київську […]...
- Глобалізація і переклад – Віталій Радчук Бог змішав мови людям у Вавилоні, щоб вони не могли збудувати вежу. Так говорить Біблія, і вона ж стверджує, що Святий Дух зійшов на апостолів пізніше, щоб вони проповідували різним народам нове вчення їхніми рідними говірками. Біблія не уточнює, скільки мов з’явилося при Вавилонському стовпотворінні; не вказує вона й того, скількома мовами спілкувалося людство в […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- Життя – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Ми розумієм поступово Дитячі вади й помилки. В дитинстві вимовлене слово Ясним стає через роки. Усе, що ми недовідкрили, Що нам здалось колись простим, – Складне… Школяркам говорили Ми вірш про “білих яблунь дим”. Батьківські залишали хати Ми, певні в мудрості своїй, У тім, що вміємо кохати, Учитись, йти на працю й бій. Недбало хряскали […]...
- Запах неба – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Вас не цікавило, чим пахнуть хмари? Можливо – білизною, Можливо – сльозами, Можливо – просто водою. Так, ті самі, що пливуть, немов примари; Мов сірі тварини, Кудлатою чередою. Вони пахнуть, напевно, кров’ю, Пролитою на брустверів бруси, Сльозами – за милими, за їжею, за здоров’ям – Біленькі хмарини, Загорнені в чорно-сірі бурнуси. Вони пахнуть водою з […]...
- ПРОХАННЯ СТАРОГО ЛІРНИКА – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Переведiть мене через майдан, Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо, Де тиша набивається у вуха. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де все святкують, б’ються i воюють, Де часом i себе й мене не чують. Переведiть мене через майдан. Переведiть мене через майдан, Де я спiвав усiх пiсень, що знаю. Я в […]...
- Мова як чинник консолідації сучасного українського суспільства у націю – Віталій Радчук Досвід людства протягом тисячоліть переконливо доводить, що мова об’єднує народи у нації і зміцнює державу. Занепадає мова – зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається, насамперед, національною елітою, сильною і високорозвиненою стає як нація, так і держава. Мова без своєї держави беззахисна і згасає. Держава без своєї мови втрачає істотні […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- Список рекомендованої літератури – Життєвий шлях і світогляд І. Франка 1. Зеров М. Франко-поет / М. Зеров // Твори : в 2 т. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 2. – С. 457-491. 2. Франко-Ключко А. Франко і його родина / А. Франко-Ключко // Дзвін. – 1994. – № 2-3. – С. 109. 3. Погребенник Ф. Чотири арешти Івана Франка / Ф. Погребенник // […]...
- ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья и хожденья” Данила Паломника. Порівняння описів мандрівки до Святої землі дають змогу зробити висновок: Данило Корсунський лише стилістично опрацював текст, […]...
- Ауто – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Ауто (ісп. і португ. Auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно – дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в […]...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- МИГУРА ШАРЮН МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет. Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику. 1704 р. одержав сан […]...
- Евфемізм – що це таке? Евфемізм (наголос на “і”) це слово або вираз, що заміняє собою більш грубий синонім. У перекладі з грецької евфемізм означає “красиві слова”. Часто евфемізми вживаються замість нецензурних висловів, коли обстановка не дозволяє матюкатися. Класичні приклади евфемізмів: “млинець” замість “блядь” або “нафіг” замість “нахуй”, caramba замість carajo. До речі, слово “ведмідь” (знає, де мед) теж є […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
- Поняття принципу доступності в педагогіці Актуальність впровадження принципу доступності в педагогічну практику Модернізація концепцій сучасної педагогіки висуває підвищені вимоги до науковості змісту освіти. Тим часом, висока науковість навчальних матеріалів, освоєння трудомісткою системи наукових знань в освітньому процесі передбачає здійснення принципу доступності як ключового педагогічного вимоги. Принцип доступності в педагогіці Вперше принцип доступності в навчанні ввів Я. А. Коменський, який сформулював […]...
- СЕРАШОН СЕРАШОН (рр. нар. і см. невід.) – письменник і мандрівник. Інок Мотронинського монастиря, який здійснив та описав своє паломництво до гробу Господнього у 1749 р. Автор записок вказує власний маршрут: Бориспіль – Золотоноша – Чигирин – Січ, звідки на човнах добрався до Очакова, а потім до Константинополя. Описав турецькі й грецькі міста, а також ті, […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- РУСИН ПАВЛО РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець. Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета. На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до […]...
- Збірник афоризмів “Пчола” – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь разом зі збірником “Стословець” Геннадія. […]...
- Що таке церква? Церква – це будівля, в якій відправляється християнський релігійний культ і куди збираються моляться. Головна церква міста або монастиря, в якій здійснює богослужіння вища духовна особа, називається собором. Слово “церква” в перекладі з грецької мови означає буквально “божий дім”. Перші християни збиралися для виконання культу в звичайних приватних будинках. Громадські молитовні з’явилися в II-III століттях. […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- ФРАНСУА РАБЛЕ – Хрестоматія з зарубіжної літератури (1494-1553) Про Франсуа Рабле розповідають чимало легенд, оскільки він був людиною яскравою і колоритною. Проте безсумнівних відомостей про його життя збереглося небагато. Вважають, що він народився близько 1494 р. в чудовому куточку Франції – Турені, в родині правника. Мати хлопчика рано померла, і його віддавали на виховання до різних монастирів. У двадцять п’ять років він […]...
- Іван Вишенський Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “власть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. Народився І. Вишенський десь між 1545 – 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. З творів письменника […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- Список літератури – Драматургія І. Карпенка-Карого і М. Кропивницького 1. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст. : у 2 т. – К. : Логос, 1999. – Т. 1. – С. 485-613. 2. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Життя і творчість : навч. посібник / Л. Дем’янівська. – К. : Либідь, 1995. – 144 с. 3. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Крий) / […]...