МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ
МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет.
Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку 1764 р. по дорозі з Охтирки до Києва захворів у Лубенському монастирі. Повернувся 1765 р., але викладацьку працю залишив, певний час жив у Києво-Софійському монастирі. 1768 р. став ігуменом Нехворощанського Успенського монастиря, потім йото переводили в інші монастирі. 1789 р. призначений настоятелем Чернігівського Єлецького монастиря і ректором Чернігівської семінарії, ним і залишився до смерті.
Будучи викладачем поетики академії, І. Максимович написав “Оду на перший день травня 1761 р.”, яка змальовує один із найвизначніших і найхарактерніших моментів шкільного життя – травневі рекреації. Твір написано мовою, наближеною до російської, в силабо-тонічній системі, що знаменує відхід від культивованої в Київській академії силабічної поезії і наближення до російської класицистичної традиції. Це було певною мірою новим явищем для української поезії, хоча сам жанр оди новим для неї не був.
Літ.: Аиоллонова лютая. К., 1982; Мацеевич Л. Ода на первый день мая 1761 г. 11 Тр. Киев. дух. акад. 1897. № 9.
М. Шевчук
Related posts:
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в ній викладачем, очевидно, поетики чи риторики. 1680 р. став ієромонахом Києво-Печерської лаври. У 1685- 1690 рр. був проповідником і одночасно (до 1696 р.) намісником підпорядкованого […]...
- Максим Максимович: аналіз глави роману “Герой нашого часу” Максим Максимович є одним з головних дійових осіб в романі Лермонтова “Герой нашого часу”. Найбільш повно його образ розкривається в розділах “Бела” і “Максим Максимович”. Глава “Максим Максимович” є продовженням глави “Бела”. Особливих композиційних вишукувань вона не містить, але її важливість полягає в тому, що тут ми зможемо побачити ставлення Печоріна до своїх друзів. Ця […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- Максим Максимович Максим Максимович – штабс-капітан, одне з головних дійових осіб роману, яке виконує функцію оповідача і самостійного персонажа, протиставленого Печоріна. Максим Максимович на відміну від інших героїв виведений в декількох повістях (“Бела”, “Максим Максимович”, “Фаталіст”). Він служить тут постійно і добре знає місцеві звичаї, звичаї, психологію горян. У Максима Максимович немає ні пристрасті до Кавказу, ні […]...
- МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО (15.09.1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.11.1873, хутір Михайлова Гора, тепер у складі с. Прохорівка Канівського р-ну Черкаської обл.) – поет, дослідник-біолог, натурфілософ, основоположник цілісної наукової системи українознавства і його складових частин – мовознавства, літературознавства, фольклористики, етнології, історіософії, соціології та журналістики; перший ректор Київського університету. Народився в сім’ї […]...
- Характеристика Максима Максимович в романі “Герой нашого часу” У романі Лермонтова читач зустрічає багато цікавих героїв. Навіть другорядні персонажі важливі для твору, так як вони допомагають краще розкрити внутрішній світ головного героя, просувають сюжет. Одним з таких персонажів став Максим Максимович. Чоловік служив рядовим офіцером і роки армійської служби допомогли сформувати його характер і погляд на життя. І хоча він не отримав звання […]...
- Віршовий розмір або Метр Віршовий розмір, або Метр (грецьк. – metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору, власне – міра вірша, його загальна схема, і якою узгоджуються його елементи (ямбічний розмір, дактилічний розмір тощо). Метричне віршування, що спирається на розташування довгих та коротких складів, притаманне античній […]...
- Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб…), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа і […]...
- Хоріямб Хоріямб – в античній версифікації – чотирискладова (шестиморна) стопа, що складається з хорея і ямба (- ∪ ∪ – ). В українській силабо-тонічній системі X. умовно називається сполука хорея та ямба, що трапляється при відхиленнях від ритмометричної ямбічної схеми: Надія вмерла, вмер і жаль, Не ятриться глибока рана, ЗО мною лиш моя печаль – Ти, […]...
- Максим Максимович – образ “маленької людини” Мета: продовжити вивчення роману “Герой нашого часу”; охарактеризувати образ Максима Максимовича, пояснити доцільність його введення у твір; учити учнів вирізняти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв, учити робити узагальнення; розвивати критичне мислення, гуманізм і толерантне ставлення до оточуючих. Обладнання: гроно на тему “Максим Максимович”, сенкани. Тип уроку: Урок – дослідження. ХІД УРОКУ І. […]...
- Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович [3(15). IХ 1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкас, обл. – 10(22). XI 1873, х. Михайлова Гора, тепер у складі с. Прохорівки Канівського р-ну Черкас, обл.] – український учений-енциклопедист, письменник, журналіст, перекладач, педагог, член-кореспондент Петерб. АН з 1871, почесний член Московського, Петербурзького, Київського і Новоросійського (Одеса) університетів. Закінчив 1819 […]...
- МАКСИМОВИЧ, Десанка (1868 – 1932) МАКСИМОВИЧ, Десанка (DESANKA MAKSIMOVIC – 16.05.1898, с. Рабровіце – 11.02.1993, Белград) – сербська письменниця. Народний поет Югославії, дійсний член Сербської Академії наук та мистецтв, почесний громадянин Крагуєваца, лауреат численних літературних премій. Нагороджена орденом Республіки та Золотим вінком 1-го ступеня, їй присвячене свято поезії у Валеві та Бранковині. При цьому Максимович направду є […]...
- Іван Максимович Шаповал ІВАН ШАПОВАЛ Іван Максимович Шаповал народився 1905 року в с. Гаражівці, Близнюківського району, Харківської області, в селянській родині. З 1928 по 1933 рік учився на робітфаці й працював у Дніпропетровському історичному музеї. З 1934 по 1938 рік учився в металургійному інституті, а потім працював інженером на заводі ім. Карла Лібкнехта та ДПРЗ. Далі – доцент […]...
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс поетики під назвою “Bicollis Parnassus”. У квітні 1728 р. за указом Синоду був викликаний до Московської академії на посаду вчителя […]...
- Печорін і Максим Максимович (за романом М. Ю. Лєрмонтова “Герой нашого часу”)- МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ – 9 клас – ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Найкращі учнівські твори – Твір Час… Це він став нездоланною стіною між двадцятими і тридцятими роками минулого століття. Час відкинув гучні суперечки про майбутнє Росії, мрії, радість в очікуванні прийдешніх змін. Усе залишилося там, за ЗО липня 1826 року, страшним днем страти декабристів. Не почуєш більше слова “свобода”, і “серед бурь пустих нудиться юність” Лєрмонтова і його однолітків. У п’ятнадцять […]...
- Ямб, хорей та інші… Звідки ці назви? Найпоширеніші розміри в силабо-тонічній системі віршування – ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест. Ці назви походять з грецької мови. Так, слово “ямб” споріднене з власними іменами Ямб і Ямбі. Щодо цього існує дві версії. За першою з них, цей віршовий розмір названий так на честь сина німфи гір та лісів Ехо і бога гаїв та скель […]...
- ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ ФАЛЬКІВСЬКИЙ ІРИНЕЙ (світське ім’я Іван Якимович, 11.06.1762, с. Біло – церківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 12.05.1823, Київ) – учений, письменник, церковний і освітній діяч. Навчався в Київській академії. Потім разом з батьком, якого призначили настоятелем російської церкви в Токаї, перебрався до Угорщини. Там продовжив навчання в пиярській школі. Навчався в Презбурзькій гімназії, цісарсько-королівській […]...
- Ритм Ритм (грецьк. rhythmos – такт, розмірність, узгодженість) – закономірне чергування у часі подібних явищ, впорядкований рух, котрий у художній літературі набуває естетичного значення. Формулювання Р. дав еллінський філософ Аристоксен у IV ст. до н. е.: “Коли рух, котрий відчувається нами, такий, що розпадається на дрібні частинки, це називається ритмом”. Однак, крім рівності таких частинок, у […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- Децима, Еспінела Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. Д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. Державін, О. Радищев), терміном Д. пойменовували […]...
- Максим ГОРЬКИЙ (Алексей Максимович Пешков) (1868-1936) – ПРОБЛЕМЫ, ВОЛНУЮЩИЕ ЧЕЛОВЕКА МЫСЛЯЩЕГО В ЛИТЕРАТУРЕ XX СТОЛЕТИЯ Горький бьл нашей совестю, чесностю, Нашим мужеством и любовью. К. Паустовский “Надо, чтобы люди были счастливы. Причинить человеку боль, серьезную неприятность или даже настоящее горе – дело нехитрое, а вот дать ему счастье гораздо труднее”. Эти слова принадлежат великому русскому писателю Максиму Горькому (настоящее имя – Алексей Максимович Пешков). Он сумел пройти в жизни через […]...
- Анапест Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій – довгий. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪-). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній […]...
- Кордун Віктор Максимович (1946) Кордун Віктор Народився 20 серпня 1946 р. в с. Васиковичі Коростенського р-ну Житомирської обл. Дебютував 1967 р. на сторінках “Літературної України”, після чого відразу ж був заборонений до друку. Вчився в Київсьому університеті, з якого був виключений, потрапивши до списку політично неблагонадійних. Згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Ім’я поета знову з’явилося у пресі […]...
- ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН (рр. та місце нар. і см. невід.) – поет. Навчався, очевидно, в Харківській колегії, де потім був викладачем. У 1736- 1737 рр. викладав поетику, згодом – риторику, у 1738-1739 рр. – професор філософії і префект колегії. Подальша доля невідома. 1739 р. видав старослов’янською мовою поетичну книжку “Епінікіон” на честь Анни Іоанівни, де описав […]...
- Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у вірші, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра та місцезнаходженням цезури. Один із прикладів силабо-тонічного віршування – поезія Є. Маланюка […]...
- Ізосинтаксизм Ізосинтаксизм (грецьк. isos – рівний та syntaxis – складання) – суміжне розташування віршових рядків, побудоване за принципом синтагматичного членування аналогічних синтаксичних одиниць поетичного мовлення, вживається у вигляді різних стилістичних прийомів (анафора, епіфора, ізоколон І т. п.). І. спостерігається у вільних віршах, верлібрі, в тонічній системі віршування: Був такий день, Коли не можна нічого тягти з […]...
- Максим Горький (Алексей Максимович Пешков) (1868-1936) – “ЧЕЛОВЕК – ВОТ ПРАВДА! ВСЕ – В ЧЕЛОВЕКЕ, ВСЕ ДЛЯ ЧЕЛОВЕКА!” – ПРОБЛЕМЫ ВОЛНУЮЩИЕ ЧЕЛОВЕКА МЫСЛЯЩЕГО В ЛИТЕРАТУРЕ ХХ СТОЛЕТИЯ Максим Горький (Алексей Максимович Пешков) (1868-1936) М. Горький и Ф. Шаляпин (1901) М. Горький и Л. Толстой (1900) Восторг перед книгой пронес через всю жизнь. С 1888 г. начались странствия Горького по России с целью лучше узнать страну и ближе познакомиться с жизнью народа. Карта его путешествий обширна и разнообразна: юноша прошел пешком донские степи, […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- Барков (поет) – коротка біографія Барков Іван Семенович або Степанович, перекладач XVIII століття і автор віршів непристойного змісту, народився у 1732 р, помер в 1768 р в Петербурзі, за походження “попів син”. Біографічних відомостей про Баркова дуже мало, навіть не встановлено його батькові. Відомо тільки з академічних паперів, що стосуються Ломоносова, наступне: в 1748 р Ломоносов і Браун повинні були […]...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом […]...
- Ямб Ямб (грецьк. iambos – напасник) – в античній версифікації триморна стопа з двох (довгий та короткий) складів, у силабо-тонічній системі – двоскладова стопа з наголосом на другому складі (&;#8746;-). В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади, хоч можливі пропуски метричних наголосів (пірихій), що урізноманітнює багатство віршової ритмомелодики. Найрідкіснішим в українській поезії є […]...
- СТАРУХА ИЗЕРГИЛЬ – Максим ГОРЬКИЙ (Алексей Максимович Пешков) (1868-1936) – ПРОБЛЕМЫ, ВОЛНУЮЩИЕ ЧЕЛОВЕКА МЫСЛЯЩЕГО В ЛИТЕРАТУРЕ XX СТОЛЕТИЯ (Отрывки) I Однажды вечером, кончив дневной сбор винограда, партия молдаван, с которой я работал, ушла на берег моря, а я и старуха Изергиль остались под густой тенью виноградных лоз и, лежа на земле, молчали, глядя, как тают в голубой мгле ночи силуэты тех людей, что пошли к морю. Они шли, пели и смеялись; мужчины – […]...
- ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
- Строфа Строфа (грецьк. strophe – поворот, зміна, коло) – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістова завершеність тощо). Проте безпідставно ототожнювати С. з будь-яким версифікаційним елементом, зокрема з римуванням, бодай тому, […]...
- Життя і творчість Григорія Сковороди (1722 – 1794) 3 грудня 1722 року – народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва. 1738 р. – вступає до Києво-Могилянської Академії. 1742 р. – Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели. 1744 р. – з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії. 1750 р. – подорож […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ – термін – поняття – визначення “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”– визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- Хорей, або Трохей Хорей, або Трохей (грецьк. choreios, від choros – хор) – в античному віршуванні – триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. В силабо-тонічній системі – двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний. Проте у хореїчному вірші наголоси спостерігаються не скрізь, крім константи, що уможливлює варіювання пірихія. […]...
- СТАРУХА ИЗЕРГИЛЬ (В сокращении) – Максим Горький (Алексей Максимович Пешков) (1868-1936) – ЧЕЛОВЕК – ВОТ ПРАВДА! ВСЕ – В ЧЕЛОВЕКЕ, ВСЕ ДЛЯ ЧЕЛОВЕКА! – ПРОБЛЕМЫ ВОЛНУЮЩИЕ ЧЕЛОВЕКА МЫСЛЯЩЕГО В ЛИТЕРАТУРЕ ХХ СТОЛЕТИЯ СТАРУХА ИЗЕРГИЛЬ (В сокращении) I Я слышал эти рассказы под Аккерманом, в Бессарабии, на морском берегу. Однажды вечером, кончив дневной сбор винограда, партия молдаван, с которой я работал, ушла на берег моря, а я и старуха Изергиль остались под густой тенью виноградных лоз и, лежа на земле, молчали, глядя, как тают в голубой мгле ночи […]...
- Парокситонна рима Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos – слово з наголосом на передостанньому складі) – суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І – Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду відносилися до категорії “жіночих рим”: півень – дивень тощо). В […]...
- Хто автор слів пісні “Чорнії брови, карії очі”? Ця поезія знана як народна пісня. Вона друкується чи не в усіх пісенниках, звучить зі сцени і в професійно-академічному, і в аматорському виконанні, зворушуючи красою ліричного почуття й чарівною мелодією. Проте мало хто знає, що цей улюблений народний романс належить до пісень літературного походження, а ім’я автора, Костянтина Думитрашка, відоме небагатьом. В історії української літератури […]...