СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ З ЗІСТАВНО-ПРОТИСТАВНИМИ ЗНАЧЕННЯМИ В НАУКОВОМУ МОВЛЕННІ
Зіставно-протиставні синтаксичні конструкції не мають в українській мові єдиного визначення через свою складну семантичну природу й незакріпленість за ними конкретних лексико-граматичних засобів зв’язку. Так, С. І. Дорошенко виділяє зіставно-протиставні синтаксичні конструкції як окремий тип безсполучникових речень з двома комунікатами-зіставним і протиставним [ 1, с. 48] . Автори “Сучасної української літературної мови” серед складносурядних речень виділяють групу “з зіставно-протиставними сполучниками а, але, та (але), проте, однак, зате, так та градаційними не тільки… а й, не лише… а й, не тільки… але й, не лише… але й” [ 6, с. 374] . А. П. Загнітко, розглядаючи смислові відношення між частинами складносурядного речення, відокремлює групу складносурядних речень з протиставними сполучниками, які “охоплюють зіставні і протиставні відношення”, і розглядає їх семантичні типи [ 2, с. 61] .
Ми, спираючись на дослідницький метод І. Є. Намакштанської розглядати формування і функціонування тих чи інших типів семантичних значень на рівні синтагми, речення і надфразної єдності [ 5] , дійшли висновку про те, що зіставно-протиставні відношення у науковому мовленні функціонують на рівні
А) надфразної єдності:
Р. Арон вважає, що зовнішня політика має деяку аналогію зі спортивною поведінкою, а також включає співробітництво і суперництво. Водночас, зазначає він, порівняно зі спортом вона більш невизначена, як гра в кетч [ 4, с. 169] .
Б) речення
– складнопідрядного зі сполучниками, більш типовими для умовних синтаксичних конструкцій:
Якщо природня свобода обмежена силою окремого індивіда, то громадська свобода, яка виникає на? рунті суспільного договору, обмежена загальною волею суверена [ 4, с. 88] .
– безсполучникового складносурядного:
Переважало приватне рабовласництво, державне було незначним [ 3, с. 31] .
– речення з дієприслівниковим зворотом тощо.
В) синтагми:
Громадська культура визначається не тільки правовими, а й етичними (моральними) чинниками політичної діяльності [ 4, с. 155] .
Дорошенко С. І. Складні бесполучникові конструкції в сучасній українській мові.- Х.: Вид-во Харків. ун-ту., 1980.- 172 с.
Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 2: Навч. посібник.- К.: ІЗМН, 1996.- 240 с.
Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б. Д. Лановика.- К.: Вікар, 1999.- 737 с.
Марчук П. П. Політологія: Матеріали для семінарських занять.- Тернопіль, 1998.- 263 с.
Намакштанська І. Є. Семантическая структура односубъектного уступительного предложения в современном русском языке.- Автор. дис. на соиск. уч. степ. к. ф. н.- М.: 1980.- 21 с.
Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ.- 2-ге вид., перероб. і допов.- К.: Вища шк., 2000.- 430 с.
Related posts:
- СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ОЦІНКИ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ Багатоаспектність категорії оцінки спричинила її лінгвістичне вивчення у різних напрямах: комунікативному, лексичному, граматичному, стилістичному тощо. Проблема особливості вираження оцінності у текстах певного стилю є однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Це зумовлено характерною для сучасної науки про мову активізацією уваги до функціонально-семантичних категорій у слов’янському мовознавстві. Є ряд досліджень, які стосуються різних аспектів категорії оцінки […]...
- Полісиндетон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Полісиндетон (грец. Πολυσύνδετον, від Πολύζ – численний і Σύνδετον – зв’язок), або Багатосполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв’язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: “Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими” (О. Кобилянська); “…й на личку змарнів, і волю стратив, і […]...
- Зображальна функція кличних комунікатів у поетичному мовленні Лесі Українки Кличні комунікати – це самостійні речення-звертання, їх модифікації – звертання в складі інших самостійних речень [6, 407]. Кличні комунікати та їх модифікації в поетичному мовленні Лесі Українки, крім естетичного значення, зумовленого прагматичним значенням контактності – називанням конкретної істоти, адресата мовлення – часто мають ще й естетичне значення, зумовлене художньою образністю засобів, з яких вони складаються. […]...
- Особливості конструкції і характеристики реальних синхронних машин Синхронні електричні машини знаходять застосування не тільки в якості двигунів в електроприводі, але й широко використовуються також в якості генераторів електричної енергії і компенсаторів реактивної енергії. Їх потужність може досягати декількох сотень тисяч кіловат. Синхронні двигуни (СД) традиційно знаходять застосування в нерегульованих електроприводах великої потужності (понад 150 кВт). В даний час з розвитком силової перетворювальної […]...
- Психологічний фактор у поетичному мовленні – реферат з української літератури – українська література – шкільна програма 12 класів Поетичне мовлення – це цілий світ, у якому єднаються думка, почуття, мова, реальність (об’єктивна чи уявна), музика і т. ін. У поетичному творі для читача, що шукає в ньому не тільки інформативність, а й саму поезію, важливим є не тільки слово і названий ним предмет чи явище, а й той глибинний зміст, що стоїть за […]...
- Інверсія – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Інверсія (лат. Inversiо – перевертання, переміщення) – стилістична фігура, побудована на порушенні того порядку слів у реченні, який здається нормованим, звичайним. Українська, як і інші східнослов’янські мови, належить до мов з вільним порядком слів у реченнях, проте певна їх синтаксична послідовність, унаслідок своєї узвичаєності, а також через її підпорядкованість логіці розгортання висловлюваної думки здається більш […]...
- ПОЛІСИНДЕТОН Полісиндетон (грец. πολυσύνδετον, від πολύζ – численний і σύνδετον – зв’язок), або Багатосполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв’язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: “Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими” (О. Ко-билянська); “…й на личку змарнів, і волю стратив, і […]...
- СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ УВИРАЗНЕННЯ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини”. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній риториці, куди […]...
- Анепіфора – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Анепіфорою (грец. άνεπιφορά), або Просаподосісом (грец. Προσαποδοσιζ – буквально надлишок), або Кільцем, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремих слів чи словосполучень початок і кінець суміжних мовних одиниць (абзац, строфа) або й однієї одиниці (речення чи віршовий рядок). Пояснюючи назву цієї фігури, В. Домбровський, зокрема, писав: “Повторення початкового слова або фрази на кінці того самого […]...
- Ампліфікація – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Ампліфікація (лат. АmрІікаtiо – поширення, збільшення) – стилістична фігура, яка полягає в підкреслено відчутному накопиченні в межах суміжних висловлювань (як правило, одного, двох-трьох речень або коротенького абзацу) однотипних мовних одиниць. “Кожна з цих одиниць має самостійне значення, а всі разом, функціонуючи у взаємодії, вони підкреслюють, експресивно посилюють висловлену думку. Відповідно до стилістичної настанови нагромаджується певна […]...
- Місце узагальнено-особових конструкцій у класифікаційній системі речень сучасної української мови У традиційній синтаксичній науці поняття “узагальнення”, як правило, стосується лише простих односкладних речень. Відповідно у класифікаційцній системі простих речень виділяють так звані узагальнено-особові структури. Водночас у сучасних синтаксичних дослідженнях висловлюється думка про те, що узагальнено-особові конструкції – це речення, які не мають особливостей структури, і тому логічно було б вважати їх лише семантичним різновидом односкладних […]...
- Анаколуф – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Анаколуф (від грец. Άνακόλουθον – неправильність, непослідовність) – це стилістична фігура, побудована з порушенням граматичної узгодженості між словами, членами речення. Наприклад: “На сто колін, перед стома богами // Я падаю: прийди мені, прийди!” (І. Драч) – замість: Прийди до мене. Анаколуф підкреслює відтінки емоцій того, хто говорить, свідчить про його внутрішній стан (найчастіше – схвильованості), […]...
- Взаємозв’язок структури і функцій в науковому пізнанні Будь наука – це складна структурно-функціональна система. Філософія науки вказує на наступні структурні елементи цієї системи. – Перший. Вихідні підстави науки – категорії і поняття, ключові принципи і закони, аксіоми і гіпотези. – Другий. Ідеалізований об’єкт, тобто абстрактна модель, що відображає істотні властивості і взаємозв’язки досліджуваних об’єктів. – Третій. Характер наукової розумової діяльності як сукупність […]...
- Що означає перевернутий знак питання Як правило, в українській мові навряд чи можна зустріти перевернутий знак питання. Але в іспанській мові цей знак є важливим. Використовується він на початку речення і служить доповненням до основного знаку питання, який, як і у всіх інших мовах ставиться традиційно. А може і взагалі не мати ніякого відношення до основного знаку питання, так як […]...
- Когнітивна інформація в науковому пізнанні Когнітивна інформація – досить старе філософське поняття. Але в даний час, завдяки кібернетиці і синергетики, вона набула якісно нове – гносеологічне і епістемологічної зміст. Когнітивна інформація надала усієї теорії наукового пізнання світу якийсь інноваційний характер, пов’язаний з синергетикою розвиваються наукових дисциплін, таких, як біологія, фізіологія, медицина та ін. Для епістемології ця проблема стала навіть першорядної, […]...
- Анафора – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Анафора (від грц. Αναφορά – винесення нагору, повторення) – стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць. Наприклад: Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні, Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. (М. Рильський) Найчастіше анафора зустрічається у віршових текстах, рідше в прозаїчних. Прозаїчна […]...
- Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини” [90, 357]. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній […]...
- Що таке синтаксис? Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає синтаксичний лад мови, а саме: – словосполучення, речення, текст; – способи з’єднання слів і форм слів у словосполучення і речення; – способи з’єднання простих і складних речень; – способи з’єднання речень у тексті. Роль синтаксису в спілкуванні З грецької мови слово “синтаксис” перекладається як “побудова”, так можна говорити […]...
- Епанафора – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Епанафорою (від грец. Έτκχναφορή), або Анадиплосисом (від грец. Άναδίπλωσιζ – удвоєння), або Стиком називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад: Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет. (Є. Маланюк) Крім стику, тут ще й кільце. Стик можна розглядати як подвоєння епіфори та […]...
- Еліпсис – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Еліпсис (грец. Έλλειψιζ – пропуск, нестача) – це стилістична фігура, побудована шляхом пропуску слова або кількох слів. Наприклад: Зостались ви, пісні старії, Щоб старину згадати нам, Старим – літа їх молодії. (О. Корсун) В останньому рядку тут опущено слово “згадати”. Еліпсис може посилювати динамічність фрази, напруженість зміни дії, підкреслювати лаконізм, ліричну схвильованість, розмовні інтонації. Еліпсис […]...
- Антитеза – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Антитеза (грец. Άνπθεσιζ – протиставлення) – це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Наприклад: “Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе” (Т. Шевченко). Антитеза часто зустрічається в прислів’ях та приказках, афоризмах: “Ситий голодного не розуміє”, “Багатство дме, а бідність вдвоє гне”. Антитеза використовується для описів, характеристики предметів, часто іронічної або […]...
- Градація – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Градація (лат. Qradatio – поступове підсилення) – це стилістична фігура, утворена зіставленням певних мовних одиниць у послідовності поступового наростання чи спадання їхнього смислового або емоційного значення. Градація, в якій суміжне розташування мовних одиниць веде до наростання виявленої смислової ознаки, називається Висхідною. Наприклад: “Цвіти над нами веселково // Як мир, як щастя, як любов”; “Дай, серце, […]...
- Оксюморон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Оксюморон, або Оксиморон (грец. Όξόμωρον – нісенітниця), – це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. Наприклад: “На нашій – не своїй землі” (Т. Шевченко); “довго тягтиметься мить” (Є. Плужник); “холодний окріп нарзану” (М. Лєрмонтов). Оксюморон дуже виразний стилістичний прийом: використовуючи мінімум мовленнєвих засобів, […]...
- Парономазія – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Парономазія (грец. Παρονομασία – біля і Ονομάσω – називаю) – це стилістична фігура, утворена зіставленням слів, різних за значенням, але подібних за звучанням. Наприклад: “Раділи радієм, плутоново плодились, // А ми світили вами, аж посліпли… // І в судний день чорнобильський збудились…” (М. Влад). Найчастіше парономазія використовується у віршових творах, з причини того, що вони […]...
- Асиндетон – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Асиндетон (грец. Άσύνδετον – незв’язане), або Безсполучниковість, – це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв’язують окремі слова й частини фраз. Наприклад: “Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина десь ніби чарами зникла” (І. Нечуй-Левицький). Безсполучниковість посилює виразність мовлення, акцентує в ньому динамічний аспект, служить для виділення окремих слів: Пружнаста віхола – прудка підпора […]...
- Паралелізм – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Паралелізм (грец. Παράλληλοζ – той, що йде поруч) Синтаксичний – це стилістична фігура, яка грунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії. Наприклад: Зашуміла дібровонька, листом зашуміла, Затужила дівчинонька, серцем затужила. (М. Шашкевич) Найчастіше паралелізм, симетрія в синтаксичній побудові суміжних поетичних рядків супроводжується […]...
- Тавтологія – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Тавтологія (від грец. Ταύτό – те саме і Λόγοζ – слово) – це стилістична фігура, що грунтується на однокореневому повторі попереднього слова: диво дивне, темниця темна, тьма-тьмуща і т. д. Як і плеоназм, тавтологія немотивована логічно і вводиться в текст зі стилістичних міркувань. Найтиповішим уживання цієї фігури є для народнопоетичної творчості, проте досить часто вона […]...
- Синтаксис – що це таке? Синтаксис (наголос на першому “b”) це розділ мовознавства, що вивчає побудову фраз і речень. У перекладі з грецької “синтаксис” означає “побудова, порядок”. Синтаксис займається розбором речень, порядком слів, їх роллю в реченнях, а також словосполученнями і фразеологізмами. Аналіз речення з точки зору його граматичної побудови (підмет і присудок і інше) називається “синтаксичним аналізом” і є […]...
- Риторичні фігури – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Риторичними фігурами (грец. Ρητορική – риторика, наука про ораторське мистецтво) називаються фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Риторичні фігури постають внаслідок порушення комунікативно-логічних норм висловлювання, оскільки ті діалогічні інтонації, які вони вносять у процес мовлення, не розраховані на реальну відповідь або практичну дію, як це має місце в “живому”, побутовому спілкуванні, […]...
- Чим текст відрізняється від набору речень Щоб висловити думку, необхідно слово. У промові слова утворюють єдине смислове ціле – речень. З реченьскладається будь-який текст, який можна записати або передати за допомогою мовних знаків і символів. Однак не всякий ряд послідовно записаних пропозицій є текстом. Що таке текст і набір речень Текст – смислову єдність речень, синтаксично і граматично пов’язаних між собою. […]...
- Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті в різносистемних мовах Співвідношення мови та мовлення, зокрема в аспекті репрезентації внутрішнього мовлення (далі ВМ) у літературному тексті як результату творчої інтерпретації природної мови за допомогою художнього коду, є однією з найважливіших проблем загального мовознавства. Виходячи з цього, що породження тексту автором (з його власними навичками інтроспекції особливостей перебігу процесів породження висловлювання) проходить через етап ВМ (за М. […]...
- Значення слова “аморальний” Прикметник “аморальний” – це прикметник, однокореневе до іменника “Аморал”. В українській мові у цього слова є такі синоніми, як: Аморальний; Безсоромний; Непорядна; Нечесний. Зазвичай термін “аморальний” вживається в поєднанні з іменниками “вчинок” або “поведінка”. Однак, порядне і чесна поведінка в українській мові не прийнято називати “моральним”. Антоніми до слова “аморальний” – “високоморальний”, “правильний”, “гідний”. Слово […]...
- ВИКОРИСТАННЯ СТУДЕНТАМИ СПОЛУЧНИКІВ ПРИЧИНОВОСТІ ПРИ РОБОТІ З НАУКОВИМИ ТЕКСТАМИ На заняттях з наукової української мови та українського ділового мовлення студенти технічного ВНЗ працюють з науковими та офіційно-діловими текстами, для яких характерні складно-підрядні речення. Хоча у діловому мовленні здебільшого використовують прості речення, але своєрідні тексти документів та особливо наукові тексти складаються зі складних речень. Для того щоб студент міг не тільки проаналізувати та перекласти науковий […]...
- Речення з конструкціями as/as; not so/as; neither/nor; either/or Складові сполучники – це сполучники, які представляють собою поєднання службових слів зі знаменними. До складових спілкам відносяться подвійні союзи, coстоящіе з двох частин: either… or – або… або, neither… nor – ні… ні, as… as – так само… як, not so… as – не так… як і так далі. За своєю функцією в реченні спілки […]...
- Лінгвістика тексту Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua — мова), або Транс лінгвістика – царина сучасного мовознавства, покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення Л. т. вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування […]...
- Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво – мистецтво, яке самовизначається через власний смисловий знак, тобто концепт (лат. Conceptus – думка, поняття). При цьому цінність мистецтва вбачається не в його міметичних властивостях, а в ідеї про нього, у низці коментарів про його природу. На відміну від реалізму,’ схильного до вживання синтетичних описових речень, до “зображення життя у формах життя”, К. […]...
- Зв’язність тексту Логічність тексту досягається не тільки за рахунок правильної організації його частин, але і за рахунок зв’язності пропозицій між собою. Текст є зв’язковим, якщо пропозиції послідовно випливають одне з іншого. У такому випадку читач ковзає по тексту як по спокійній річці. Якщо зв’язність відсутня, то створюється ефект рубаною тексту. Читач спотикається на кожному реченні, бо не […]...
- Проблема синкретизму в сучасному мовознавстві Питання про члени речення є, як відомо, одним із актуальних і в той же час традиційно складних у синтаксичній теорії. Саме в основній синтаксичній одиниці – реченні – найпоказовіше виявляється спосіб організації семантики і процес її втілення у формально-граматичній структурі. Визнання за реченням багатоплановості дозволяє вивчати його в різних аспектах: структурному, семантичному, комунікативному, номінативному, соціолінгвістичному, […]...
- Складносурядні прийменники із сполучниками and, but, or В англійській мові, як і в українській, є прості і складні речення. Складними називають такі пропозиції, які складаються з двох або більше простих, кожне з яких має своє підмет і присудок. Складносурядне пропозицію складається з простих речень, що не залежать один від одного. Два або кілька таких пропозицій об’єднуються в складносурядне пропозицію за допомогою сурядних […]...
- Зміст першої й другої частин висловлення в їх стосунку до відношення градації Складні сполучникові конструкції, між предикативними частинами яких виникає градаційне відношення, вивчено у вітчизняній синтаксичній науці різною мірою. Це конструкції на зразок [Таке відчуття приходить щоразу і бентежить душу, ніби] не тільки він (Шульга – С. Т.) іде назустріч сонцю, а й сонце теж поспішає до нього (Д. Міщенко); Дітям страшно впотемку, їм здається, що щось […]...