Місце узагальнено-особових конструкцій у класифікаційній системі речень сучасної української мови

У традиційній синтаксичній науці поняття “узагальнення”, як правило, стосується лише простих односкладних речень. Відповідно у класифікаційцній системі простих речень виділяють так звані узагальнено-особові структури.

Водночас у сучасних синтаксичних дослідженнях висловлюється думка про те, що узагальнено-особові конструкції – це речення, які не мають особливостей структури, і тому логічно було б вважати їх лише семантичним різновидом односкладних конструкцій [1, с. 20].

Також є підстави вважати, що особові односкладні речення – не єдині структури, які передають узагальнений зміст. Пор.: Із піснею скоріше час минає (Л. Українка); Хисту не зарити у землі (Л. Шевело.); Ніхто не в змозі зупинити часу (Л. Українка). Відповідно можна говорити про синтаксичні конструкції узагальненого змісту як окремий синтаксичний тип, що об’єднує різні формальні структури. При цьому різні за будовою синтаксичні конструкції характеризуються однотипністю семантичної організації.

Семантична структура конструкцій узагальненого змісту являє собою модусно-диктумне утворення. Модусний зміст узагальнених речень формують моду сні предикати, що виражають суб’єктивну оцінку представленої у реченні ситуації як загальновідомої. Диктумний зміст узагальнених конструкцій становлять відображені у реченнях ситуації дійсності. Суть таких ситуацій визначають: стани природи, типові події у повсякденному житті суспільства й окремої людини, фізичний та психічний стани людини, наприклад: Усе живе і неживе вмирає (О. Кушнір), Частенько буває, що вищий та дужчий нам рот закриває (С. Олексишин), У юному віці людина кохає завжди востаннє (Л. Костенко).

Виробленню узагальненого змісту сприяє функціонування у синтаксичних позиціях лексем, які є однотипними як для складних, так і для простих речень.

Пор.: Свій будень серця людям слід творити (Л. Костенко); Інколи люди не вміють мовчати(Л. Шевело); Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко).

Таким чином, інваріантність семантичної організації є одним із тих чинників, який дозволяє виділяти різні синтаксичні конструкції в окремий змістовий тип узагальнених речень.

Відповідно некоректним є виділення у структурно-семантичній класифікації простих речень узагальнено-особових конструкцій.

Бабайцева В. В. Односоставньїе предложения в современном русском язьіке.- М.: Просвещение, 1968.- С. 20.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Місце узагальнено-особових конструкцій у класифікаційній системі речень сучасної української мови