Поученіє… Володимира Мономаха – Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література

Князь Володимир Мономах (1053-1125) написав “Поученіє…” на схилі літ своїм дітям, але за широтою тем, порушених у творі, ці морально-релігійні настанови виходять далеко за межі княжої сім’ї й навіть усіх києворуських княжих родин. “Поученіє…” на той час набуло широкого суспільного значення.

Твір складається з двох частин. У першій викладено загальні настанови на щодень своїм дітям, що грунтуються на доброчесності. Світоглядною основою “Поученія…” є релігійні норми. Високі моральні заповіти Володимира Мономаха цінні й донині, вони змушують замислюватися про взаємини між людьми, удосконалювати свої моральні принципи. Ось деякі з його настанов:

Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків… [треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих – мовчати, премудрих – слухати, старшим – покорятися, з рівними і меншими – приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших.

Тут же він дає поради іншим князям, щоб вони чесно ставилися до виконання своїх обов’язків:

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вборзі, не розглядівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

У традиціях києворуської літератури автор не розмежовує релігійний і світський зміст твору. Він цитує релігійні книги, проводить чіткий поділ між праведним життям і гріховним, закликаючи користатися Божими заповідями в щоденному житті: “страх Божий майте вище над усе”.

Володимир Мономах постає в “Поученії…” як державний діяч, господар дому, воїн-просвітитель. Читач бачить образ мудрого правителя, який дотримується законів і дбає про Руську землю, сумлінного трудівника й хороброго воїна.

У такий спосіб Мономах створив образ ідеального князя, гідного наслідування, і доніс до нащадків головну ідею – заклик до руських князів безкорисливо служити своїй землі, бути гідними правителями свого народу.

Друга частина твору – це своєрідна автобіографічна довідка, у якій Володимир Мономах розповідає за роками про героїчні епізоди зі свого життя. Вони скупі на описи, лаконічні в зображенні основних битв. Свою розповідь автор закінчує словами, зверненими до дітей:

“Та не осудіте мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога і прославляю милість Його, що мене, грішного і недостойного, стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла людські здатного”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Поученіє… Володимира Мономаха – Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України – Давня література – Духовний шлях народу в пошуках самого себе: Давня література