СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ
СЕЛУНСЬКИЙ АРСЕНІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник XV ст.
Автор паломницького твору “Слово о бытие Іерусалимском”. Біографічних відомостей немає, крім його власного свідчення: “Се аз, раб божій Арсеней, смиренний діакон Селуня града, был есмь в Іерусалиме 17 літ” Невідомо також, хто він був за національністю: білорус (О. Марков), болгарин (С. Обнорський), українець (твір має виразні елементи староукраїнської мови) чи грек із Салонік. Немає певності й щодо джерел його твору: існує гіпотеза, що твір вигаданий, написаний за літературними джерелами, а сам автор у Палестині ніколи не був, тобто що Селунський скористався у своїх записках не стільки живими враженнями від подорожі, скільки творами попередників, серед яких головне місце належить “Хожденью” Данила Паломника (XII ст.).
Пам’ятка відома у 13 списках XV – XVII ст., які мають східнослов’янське походження. Твір невеликий за обсягом. На відміну від аналогічних пам’яток, у ньому відсутні старозаповітні сюжети й мотиви, а основна увага зосереджується на євангельських подіях, викладених здебільшого за усними джерелами. Автора мало цікавлять культові та історичні пам’ятки архітектури, умови мандрів до Святих місць, а захоплюють перекази про християнські святині.
Літ.: Адрианова-Перетц В. П. Хождение Арсения Селунского // Изв. отд. рус. яз. и слов. АН. 1914. Т. 18. Кн. 3; Маркое А. Родина паломника Арсения Селунского // Рус. филол. вестн. 1914. Т. 81; Обнорский С. П. Клитературной истории “Хождения” Арсения Селунского // Изв. отд. рус. яз. и слов. АН. 1914. Т. 19. Кн. 3; Шляпкин И. А. Хождение Арсения Селунского // Изв. отд. рус. яз. и слов. АН. 1914. Т. 19. Кн. 1; Марков А. Дополнение к статье “Родина паломника Арсения Селунского” // Рус. филол. вестн. 1915. Т. 83; Білоус П. В. Українська паломницька проза. К., 1998.
П. Білоус
Related posts:
- Коцак Арсеній (1737-1800) Коцак Арсеній Арсеній Коцак (світське ім’я та по батькові Олексій Федорович) народився 14 березня 1737 р. в с. Великий Буковець колишньої Шариської жупи (тепер Буковець Свидницького району Пряшівського краю Словаччини) в родині священика. Початкову освіту отримав удома в сільського дяка, далі навчався в гімназіях Пряшева і Шарошпотока, закінчив Пряшівську. В кінці 1757 р, Коцак […]...
- ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не тільки розповідь про Святу землю, відому з Біблії, а й про життя та побут багатьох народів, зокрема балканських. В описах […]...
- ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ ДАНИЛО КОРСУНСЬКИЙ (рр. нар. і см. невід.) – архімандрит Корсунського монастиря, паломник-письменник XVI ст. Автор “Книги беседы о пуги Іерусалимском…” Побував у Єрусалимі між 1590 і 1594 р., проте його твір – це переробка “Житья и хожденья” Данила Паломника. Порівняння описів мандрівки до Святої землі дають змогу зробити висновок: Данило Корсунський лише стилістично опрацював текст, […]...
- Глаголиця Глаголиця – давня система слов’янського письма. Назва етимологічно пов’язується із словом “глаголь”, тобто “слово”. Були спроби вивести її джерела з візантійського курсиву (В. Ягіч), з коптського письма (П. Фортунатов), з комбінації елементів грецького курсиву, уставу і орієнтальних елементів. Є два види Г.: кругла (старша, або болгарська) та гранчаста (молодша, або хорватська). Г. була давно замінена […]...
- Література про слов’янофілів Пипін, “Характеристики лідер, думок від 1820-х до 1850-х років” Соловйов Вл., “Національне питання в Росії” Страхов, “Боротьба із Заходом в нашій літературі” Колюпанов, “Нарис філософської системи слов’янофілів” (“Р. Про.” 1894) Ор. Міллер, “Основи вчення первинних слов’янофілів” (“Р. М.” 1880 г.) П. Виноградов, “І. В. Киреевский і початок московського слов’янофільства “(” Питання філософії та психології “1892) […]...
- Украинский вестник “Украинский вестник” – перший в Україні літературно-науковий і громадсько-політичний щомісячник, виходив у Харкові 1816-19 за редагуванням Р. Гонорського, Є. Філомафітського й Г. Квітки-Основ’яненка. Мав відділи науки, літератури, мистецтва, місцевої хроніки (його вів Г. Квітка-Основ’яненко), закордонних відомостей та дитячого читання. Тут друкувалися статті з історії України та Росії, етнографічні матеріали (Г. Успенський, О. Льовшин, І. Вернет, […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ ЛІНИЦЬКИЙ ВАРЛААМ (р. нар. невід. – 1742) – освітній діяч. Священик при посольстві в Константинополі, пізніше – єпископ. У1712- 1714 рр. здійснив паломництво до Єрусалима, після чого написав твір про християнські святині Близького Сходу “Перегринація”. Загалом дотримуючись схеми жанру ходінь до Святих місць, він іноді відхилявся від неї, вносячи до щоденника подорожі розповіді про все, […]...
- Slavus-Sclavus – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Слов’янщина! – який величний гук, Який широкий і містично темний. І скільки літ і як багато рук Для неї будували храм таємний. Посеред храму п’єдестал звели І статую поставили на ньому, І вид, немов Ізіді, зап’яли Покровом щільним ідолові свому. Стоїть таємна статуя давно, Час тихо упливає рік за роком, І досі ще нікому не […]...
- Будителі Будителі (чеськ. buditel – той, хто пробуджує) – діячі чеського та словацького національно-визвольного руху кінця XVIII – початку XIX ст. (Й. Добровський, Ю. Палацький, П. Шафарик, В. Ганка, Я. Коллар та ін.), засновники ряду культурних та наукових товариств (“Чеський музей”, “Матиця чеська” та ін.). Мали свою періодику, поетизували героїчне минуле задля пробудження національної свідомості (“Краледвірський […]...
- Практична діяльність слов’янофілів Міркування Хомякова і Костянтина Аксакова здаються іноді довільними і далекими від дійсності. Ще один представник слов’янофільства, Юрій Самарін, показав, що вони можуть зробитися підставою для практичної політики. Знайомство з російським селянством, з одного боку, з німецькими феодальними порядками, з іншого, додали реальний зміст вченню про громаду. Філософська ідея слов’янофілів про світове покликання Росії формулювалася, між […]...
- ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ – термін – поняття – визначення “ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ”– визначна пам’ятка історіографії і літератури Київської Русі, літописне зведення, складене у Києві на початку XII ст. Збереглися лише пізніші списки. Найдавніші з них – Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції “Повісті временних літ”: 1-а […]...
- Образна система “Слова о полку Ігоревім” “Слово о полку Ігоревім” – твір, який належить до ряду одних з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури. В основі сюжету лежить розповідь про невдалий бій руських князів із половцями в 1185 році. Твір пройнятий мотивами язичницької міфології та слов’янській народній поезії. Образна система ” Слова…” “Слово о полку Ігоревім” є найбільш раннім епічним твором руської літератури. […]...
- Слов’янські міфи – МІФИ – У КРАЇНІ ДАВНИНИ Як і інші народи, прадавні слов’яни вірили в те, що світом правлять боги. Більшість з богів творить добро (наприклад, бог сонця Дажбог; бог грому і блискавки, покровитель хліборобства Перун; покровитель скотарства Велес, або Волос; Ярило – божество родючості). Але є і такі, що можуть занапастити (наприклад, Чорнобог). Окрім богів, за уявленнями слов’ян, землю населяли духи. […]...
- Хто такі Кирило і Мефодій? У стародавньому візантійському місті Солуні (зараз він називається Салоніки) в IX ст. проживали два брата – Костянтин і Михайло. Вони увійшли в історію нашої землі під іншими – чернечими – іменами: Кирило і Мефодій. Прийнявши християнство, брати проповідували його в різних країнах – Болгарії, Сербії, Моравії, вселяючи людям благо цієї релігії. Також вони самостійно хрестили […]...
- Культура південнослов’янських народів Ромеї зуміли передати хрещеним ними слов’янським народам багато чого з своєї високої культури. Центром слов’янської культури в Середні століття була Болгарія. При цьому довгий візантійське панування не завадило болгарам зберегти свою мову і традиції. Великий внесок у розвиток болгарської культури внесли учні Кирила і Мефодія, з пошаною прийняті при дворі болгарського царя. Слов’янською мовою не […]...
- Заклик до єднання слов’янських народів у поемі “Єретик” – ІІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 9 клас В двадцятих роках XIX століття в колах передових людей тогочасного суспільства починає поширюватися ідея єднання слов’янських народів. Вперше цю ідею висунули учасники Товариства об’єднаних слов’ян, яке було сформоване у 1823 році. Члени цього товариства мріяли про скасування самодержавно-кріпосницького ладу і об’єднання всіх слов’янських держав у єдину федеративну республіку. Ці ідеї не були чужими і Тарасові […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- Доповідь-повідомлення про Кирила і Мефодія Брати-монахи Кирило і Мефодій служили місіонерами, проповідували християнство іншим народам. В історію східних слов’ян Кирило і Мефодій увійшли як творці слов’янської азбуки. А значить, як “батьки” писемності східних слов’ян: російської, української, білоруський. Жили і працювали брати в 9 столітті, зрозуміло, що нашої ери. Родом брати походили з Греції, з міста Салоніки. В ті часи ця […]...
- Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
- СУМЦОВ МИКОЛА СУМЦОВ МИКОЛА (18.04.1854, Петербург – 12.09.1922, Харків) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик культури, суспільний діяч. Народився в сім’ї нащадків української старшини. Закінчив Харківську гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету (1875). Прослухав курси лекцій з історії літератури й філософії Гейдельберзького (Німеччина) університету (1876). Після захисту кандидатської дисертації призначений доцентом кафедри російської літератури Харківського університету. 1881 р. […]...
- БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ (1825, х. Мотронівка, тепер у складі с. Оленівки Борзнянського р-ну Чернігівської обл. – 04.03.1899) – громадський і літературний діяч, журналіст. Брат Ганни Барвінок (Білозерської-Куліш) і М. Білозерського. Народився в небагатій дворянській родині колезького асесора. В 1841 – 1846 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 1846 – 1847 рр. викладав історію й […]...
- Тести для самоконтролю – Літературний процес 2-ї половини ХТХ століття. І. Нечуй-Левицький 1. Хто допоміг початківцеві І. Нечуєві-Левицькому вперше надрукувати свої твори в журналі “Правда”: А) П. Куліш; Б) Марко Вовчок; В) Панас Мирний; Г) О. Стороженко? 2. Хто автор історичних творів “Гетьман Іван Виговський”, “Князь Єремія Вишневецький”: А) М. Драгоманов; Б) П. Куліш; В) І. Нечуй-Левицький; Г) Марко Вовчок? 3. Який із названих творів належить І. […]...
- Історія семи мудреців: характеристика, сюжет Історія семи мудреців – твір перекладної літератури XVII в. Сходить до “Книзі Синдбада”, древнеиндийскому твору імовірно першої половини I тисячоліття н. е., яке не дійшло в оригіналі, але існує в перекладах на арабську, перську, сирійську, єврейську, в Європі – на латинську, грецьку, французьку, іспанську, англійську, італійську, угорську та ін., у західних слов’ян – на чеську, […]...
- Досвітні вогні “Досвітні вогні” – літературно-художній збірник творів українських письменників, упорядкований Б. Грінченком, виданий 1906 у Києві М. Череповським. Відкривався однойменним віршем Лесі Українки. Тут були надруковані поезії Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, П. Грабовського, О. Маковея, М, Чернявського, М. Вороного та ін., прозові твори Г. Квітки-Основ’яненка (“Підбрехач”), І. Нечуя-Левицького (“Благосло-віть бабі Палажці скоропостижно вмерти”), Ольги […]...
- Де живе домовик? У всі віки східні слов’яни дуже шанобливо ставилися до домовому, або духу вдома. За повір’ями, він був схожий особою на господаря або представлявся жвавим дідком з великою білою бородою. Вважалося, що від характеру будинкового залежало благополуччя будинку – його мешканців та худоби. Добрий домовик – худоба здорова, немає – безперестанку хворіє і мре. При переїзді […]...
- КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1837, посад Крюково, передмістя Кременчука – 11.10.1881, Піза, Італія) – український і російський філолог – славіст, історик, археолог, етнограф. Народився в сім’ї чиновника дворянського походження. Закінчив Полтавську гімназію (1853), згодом – Московський університет (1857). У 1857-1862 рр. учителював у середніх навчальних закладах Москви. 1862 р. заарештований за антиурядову діяльність, але за браком доказів […]...
- Грамоти Грамоти (грецьк. hramma (hfamatos) – лист, послання) – вид ділових документів X-XVII ст. у східних слов’ян. До XIV-XV ст. писалися на бересті, дошках, пергаменті, потім – на папері. Із найдавніших пергаментних Г. до нас дійшла дарча князя Мстислава Володимировича (XII ст.). Класифікуються за змістом – дарчі, договірні, судові, уставні, купчі, митні та ін. Г. є […]...
- Городиське (Бучацьке) євангеліє Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси – друга її назва: Бучацьке євангеліє. Нині зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. Г. є,, в якому наявна специфіка української вимови, зокрема і замість […]...
- ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН) ОРІХОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ (ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН) (1513, с. Оріховці Перемишльської округи – 1566). З 1526 до 1543 р. навчався в Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському та Болонському університетах, де здобув прекрасну гуманітарну освіту, оволодів латинською, давньогрецькою та давньоєврейською мовами. Повернувшись на батьківщину, розпочав активну літературну діяльність, яка мала спрямування, сформоване тогочасною західноєвропейською культурою. Перу С. Оріховського належать ораторські, публіцистичні […]...
- Що таке проза в літературі? Проза – це усна або письмова мова, яка не розділена на сумірні відрізки – вірші. Проза протилежна поезії. Тобто якщо в поезії текст поділяється на певні відрізки, то в прозі, навпаки, – все цілісно. Проза представляє собою звичайну, ненормовану мову. Проза може бути як усною, так і письмовою. Проза не має розмірів і її не […]...
- Заклик до єднання слов’янських народів у поемі “Єретик” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 9 клас Справжній патріот ніколи не буде принижувати іншої нації, а поважатиме інші народи так само, як і свій. Таким справжнім патріотом є Т. Г. Шевченко. У своїй творчості він не тільки звертався до історії українського народу, а й осмислював події з життя інших народів: кавказького – у “Кавказі”, чеського – у “Єретикові”, російського – у “Сні”. […]...
- В’ятичі і кривичі “Святе місце порожнім не буває”, – говорить народна мудрість. У X ст. до Москви-ріки докотилася хвиля розселяються по території нашої країни племен східних слов’ян (предків росіян, українців і білорусів). З півдня рухалися слов’янські племена в’ятичів, які вважали себе нащадками легендарного вождя Вятко. Із заходу і півночі, вже освоєного слов’янами, рухалися племена слов’ян-кривичів, чия назва, можливо, […]...
- Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України” – М. Хвильовому тощо. Подеколи П. міститься у вступних рядках до твору або ж править за такий твір, як-от початок […]...
- МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Михайло Миколайович Петренко народився в м. Слов’янську Харківської губернії (тепер Донецька область). Біографічні дані про нього дуже скупі. Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Із спадщини М. Петренка збереглося майже двадцять поезій. Перші його твори були надруковані в альманасі “Сніп” (1841) під назвою “Думки”. Основну ж частину поетичного доробку – 16 віршів – А. Метлинський надрукував […]...
- Формування давньоруської народності Наприкінці X століття було закінчено об’єднання всіх східних слов’ян у єдину державу. Підкоряючись влади київського князя, кожне слов’янське плем’я повинно було не тільки платити йому данину, а й участь в загальнодержавних справах. Здійснюючи військові походи, київські князі збирали народні ополчення з усіх східнослов’янських земель. У таких походах воїни були об’єднані спільною метою, відчували свою спорідненість […]...
- Київські глаголичні листки “Київські глаголичні листки” – одна з найдавніших києво-руських писемних пам’яток, що датується X ст., написана глаголицею – первісним слов’янським алфавітом, створеним у IX ст. Пам’ятка складається із семи пергаментних аркушів. Включає апостольські читання, молитву до Св. Марії, зібрання західнохристиянських мес – місал (книга текстів для проведення меси), а також пісень, благословень, молитов на всі дні […]...
- БЕНЬЯН, Джон (1628 – 1688) БЕНЬЯН, Джон (Bunyan, John – 28.11.1628, Елстоу – 31.08.1688, Лондон) – англійський письменник і християнський проповідник баптистського спрямування. В історію літератури Беньян увійшов як автор знаменитої “Подорожі паломника до Небесної країни” (“The Pilgrim’s Progress”, 1678) і повісті “Життя та смерть містера Бедмена” (“The Life and Death of Mr. Badman”, 1680). Обидва ці […]...
- БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР (1812, м. Барва, тепер смт Чернігівської обл. – 1873, там же) – фольклорист. Народився в сім’ї священика, брат О. Бодянського. Закінчив Полтавську духовну семінарію в м. Переяславі (1834). Тоді ж захопився збиранням народної творчості. Перші записи зроблено на Чернігівщині від матері, сусідів та односельців, від дядьків Іллі, що проживав у Прилуках, та Павла, […]...
- Етюд Етюд (фр. etude – вправи, вивчення) – в малярстві, графіці, скульптурі – твір, що має на меті глибше освоєння митцем зображуваної натури. В літературі – невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру (“Цвіт яблуні”, “Невідомий” М. Коцюбинського, “Дорога” В. Стефаника, ‘Три зозулі з поклоном” Гр. Тютюнника та ін.). Поряд з поняттям Е. вживаються його […]...