Роль другорядних персонажів в романі “Батьки і діти”
Роман І. С. Тургенєва “Батьки і діти” наповнений великою кількістю другорядних персонажів. Всі вони були створені автором для того, щоб в процесі спілкування з головним героєм, розкрити основні риси характеру Євгена Базарова. У різних життєвих ситуаціях, читач спостерігає за його поведінкою, за його звичками. До того ж, за допомогою другорядних персонажів, ми можемо зрозуміти, як же так вийшло, що Євген абсолютно самотня людина, захоплений тільки наукою.
Основний конфлікт роману відбувається між Євгеном Базаровим і Павлом Петровичем. Ці чоловіки – сильні особистості, які не готові поступатися один одному. Вони постійно ведуть між собою суперечки, яскраво висловлюють свої життєві позиції і всіма силами намагаються утвердити себе в суспільстві.
У спілкуванні з Павлом Кірсанова, Євген виглядає самовпевнено, цілеспрямовано. Він не має в своєму житті авторитетів, йому нема на кого рівнятися. Він абсолютно незалежний, розумний. Базаров ніколи не прислухається до думки оточуючих, адже він сам собі господар.
У розмовах цих персонажів простежується затята ненависть Євгена до панства, до рабства. Але, в деяких моментах обидва чоловіки чимось схожі. Вони надзвичайно самотні, вони не має спадкоємців, вони нічого не залишать після себе.
Подальшу характеристику головного героя розкриває образ Миколи Петровича. Він був повною протилежністю свого брата. Микола Кірсанов – м’який і добрий чоловік, який намагався не вступати в конфлікт з Базаровим. Навпаки, він завжди намагався пом’якшити гострі розмови.
Микола Петрович закоханий в поезію, він захоплюється красою навколишньої природи, він із захопленням вчитується в творчі рядки Пушкіна. Євген заперечує абсолютно все – і поезію, і красу, і доброту. Він з представників нового покоління нігілістів, які не звертали уваги на такі сентиментальні речі.
Однак, Євген Базаров, дотримуючись своїх життєвих принципів, вмирає в гордій самоті. У нього немає сім’ї, люблячої дружини і спадкоємців. А ось Микола Петрович може похвалитися всім цим. Він створив і сім’ю, і затишний будинок. Тепер, свою справу він спокійно передає своєму синові, який також намагається жити за нормальними, людяним законам суспільства.
Величезний вплив на життя Базарова справила справжня аристократка – Анна Одинцова. Вона самовпевнена і багато в чому байдужа. Вона дозволила Євгену закохатися в себе, але, не відповіла йому взаємними почуттями. Саме такий удар розколов душу героя на дві половинки. Одна частина Євгена повірила в справжні почуття, в романтику, а інша намагалася дотримуватися нігілістичним принципам.
Важливо відзначити, що закінчується роман не загибеллю головного героя, а розповіддю про долю інших, другорядних персонажів. Це підтверджує факт їх потрібності, важливості в тексті роману. Сам автор хотів донести до читача історію розвитку життя кожного героя своєї роботи. Адже всі вони пройшли шлях разом з ним, через всю творчу роботу.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)