Роль ліричних відступів Пушкіна в романі “Євгеній Онєгін”

Твір Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” є великим надбанням класичної літератури початку 19 століття. Кожен читач може знайти в ньому щось своє. Відомий російський критик Віссаріон Бєлінський вважав, що даний роман у віршах вичерпно відображає російську життя.

Олександр Пушкін в романі розділяє автора і головного героя. Оповідач тут не просто спостерігач, а один з персонажів. Погляд автора особливий, відмітний від світовідчуття інших героїв.

“Євгеній Онєгін” – твір з різноманітною проблематикою: людина і суспільство, нерозділене кохання, ідеал і реальність. Велике значення в романі мають ліричні відступи автора. Таким чином, Пушкін висловлював свою точку зору щодо подій, висловлював думку про героїв.

Аналізуючи ліричні відступи, можна зробити висновок, що головний герой і сам автор – близькі по духу люди. Пушкін пише про Євгенії, як про “давнє приятеля”.

Думки автора, вписані в текст твору, є позасюжетний елементом. Однак вони мають велике значення. Автор звертається до нас, читачам, від свого обличчя, а не від імені одного з дійових осіб.

Всього в романі є 27 ліричних відступів і не менше 50 різних ліричних вставок. Олександр Пушкін позиціонував свій твір як “вільний”, тобто, автор і читач зближувалися за допомогою прямих звернень автора до читачів. Таким чином, Пушкін вільно розмірковував про значення літератури, про намір писати прозу.

Ліричні відступи допомагають розкрити портрет автора. Перед нами постає людина освічена, розумна, розуміє. Віссаріон Бєлінський тепло відгукувався про роман Пушкіна. Літературний критик вважав, що цей твір втілювало саме єство автора, його душевні пориви, мрії, ідеали.

Ліричні відступи – своєрідні відступи від тексту, які оповідають про сучасні поетові проблемах. Автор апелює до читачів з вічними питаннями, змушує задуматися над їх вирішенням.

Ліричні відступи відрізняються жвавістю мови, емоційністю, простотою викладу. Все це створює довірчу атмосферу безпосереднього легкого спілкування між автором і його читачем.

Авторська позиція видно в усьому. Він не приховує свого ставлення до персонажів. Євгенія він називає “давнім приятелем”, тому, не лицеміри, говорить про його достоїнства і недоліки. Досить іронічно автор відгукується про систему освіти дворянських дітей: “вчилися чогось і як-небудь”. Слідуючи моді, Онєгін добре володів французькою мовою, проте погано обізнаний із рідною культурою.

Про молодого поета Ленском автор говорить так само неоднозначно, як і про більшість персонажів. З одного боку, він відзначає його романтичну душу, а з іншого – відсутність глибини думки.

Улюбленим персонажем автора є Тетяна Ларіна. Пушкін називає її милою Тетяною. І правда, ця незвичайна дівчина, була мила серцю поета. У ній він бачив риси справжньої російської жінки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Роль ліричних відступів Пушкіна в романі “Євгеній Онєгін”