Справжня дружба в романі “Батьки і діти” Тургенєва
Що ж таке справжня дружба? Це питання хвилювало багатьох філософів, психологів і письменників завжди, і І. С. Тургенєв не став винятком. Одна з головних тем в його романі “Батьки і діти” – дружба, дружні відносини між Аркадієм Кірсанова і Євгеном Базаровим. Але після прочитання твору до кінця так і не зрозуміло – друзі ці два персонажа або просто дві людини, яких волею-неволею звела доля. Для того, щоб розібратися в цьому питанні, потрібно, по-перше, визначити для себе, що ж таке дружба.
Мені здається, це, в першу чергу, взаєморозуміння між людьми, готовність зрозуміти один одного, допомогти, але також чимало важливі інтереси і захоплення цих самих людей. Але головне – дружба перевіряється часом, справжня дружба не ламається. І, повертаючись назад, по-друге – нам потрібно проникнути в голови обох персонажів, зрозуміти, що ж вони означають один для одного. Це вже складніше питання, і з ним ми зараз і будемо розбиратися.
Аркадій тягнеться до Базарову, тому що той не схожий на інших. Базаров притягує Аркадія своїм мисленням, своїм яскраво вираженим нігілізмом. Він – яскрава суперечлива особистість, а до таких у всьому часи тягнулися. Аркадій відчуває до Євгена почуття захоплення, вважає його своїм учителем, звеличує його і його ідеї. А Євген же вважає Кірсанова маленьким хлопчиком, романтиком; він ставиться до нього абсолютно несерйозно.
Справжня пристрасть Базарова – природничі науки, Кірсанова ж ближче музика і поезія. Їх цікаві, незважаючи на, нібито, загальне “захоплення” нігілізмом, не збігаються. Розлади в їхні стосунки стає особливо помітний в маєтку Кірсанових. Саме в рідному домі, перебуваючи між двох вогнів (старші Кірсанова, сім’я і один-наставник Базаров), Аркадій починає розуміти, що, виявляється, переконання одного йому не так вже й близькі. Це розуміння все росте і росте з кожним днем, але апогеєм всієї ситуації можна вважати розмову після зустрічі з Одинцовій.
Базаров сам відштовхує одного, заявляючи: “Ти ніжна душа, розмазня! Для нашої гордої бобильскіх життя не створено! “. Але хіба є що погане в прагненнях Аркадія, в його бажанні завести сім’ю жити провінційної життям? Базаров заперечує все, що йому не до вподоби; цим він відштовхує навіть тепло ставиться до нього Аркадія Кірсанова. Розбіжність інтересів, різний світогляд стають для дружби Євгенія і Аркадія величезною перешкодою. І їхня дружба не витримує, рветься; тільки от Аркадій, в кінці кінців, знаходить щастя в рідній домівці, з Катею Одинцовій, а ось Базаров так і вмирає на самоті, нікого не полюбивши за все своє життя і ні з ким по-справжньому не подружившись. Його стає по-справжньому шкода в останніх главах, де описується його згасання в повній самоті – але хіба можна жаліти людину, яка сама прирік себе на подібну кончину?
Дружбу Базарова і Кірсанова не можна вважати справжньою – її і дружбою-то назвати не можна, насправді. Відносини між цими двома носять характер прихильності – Кірсанов прив’язаний до Базарову як учень до улюбленого вчителя, а той, відповідно, до Кірсанова як до здібного учня. Але про щось більше в їхньому випадку, на жаль, і не може йтися.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)