Портретні характеристики персонажів у романі “Війна і мир”
Портретні характеристики персонажів у творчості Толстого відіграють велику роль. З їх допомогою письменник і вперше знайомить нас з героєм, і допомагає нам зрозуміти його внутрішній світ протягом всієї розповіді.
Судячи тільки лише по портрету, улюблені герої Толстого в епопеї “Війна і мир” відразу викликають симпатію. Згадаймо, коли ми вперше знайомимося з Наташею Ростової. Їй тринадцять років, тобто вона в тому милому віці, коли ще й не дівчина, але вже не дитина. Наташа відрізняється від інших своєю рухливістю, вона радіє життю. “Неприваблива, але жива”, – приблизно так говорить про неї Толстой. Та й причому тут зовнішня краса, якщо є багатий внутрішній світ? По Толстому, людина з прекрасною душею просто не може не бути красивим.
Недарма княжна Марія, інша улюблена героїня письменника, теж не надто приваблива зовні. Вона дуже худа, її обличчя блідо… Але, чи не правда, княжна не видається нам некрасивою? Адже найпривабливіше в ній, найголовніше в її портреті – це “променисті”, добрі очі Марії. “Розумні”, ясні очі у старого Болконського, “прямий погляд” у князя Андрія… Очі – дзеркало душі, вони не можуть брехати. А члени сім’ї Болконских чесні, шляхетні, дуже люблять один одного, хоча і не так часто показують останнє.
Під впливом любові людина змінюється. Згадаймо, як змінилася Мар’я після зустрічі з Миколою. І як тут кокетці Бурьен зрозуміти, чому так покращала княжна! Перед смертю перетворилося обличчя князя Андрія, воно стало світліше. Князь відчув безмежну любов до всіх людей, до Бога. Йому відкрилися істина, яку він так довго шукав, сенс людського буття. Наприкінці роману знайшла себе і Наташа. Тепер це вже повна, велика “самка”, яку анітрохи не турбує, як вона виглядає. Але це, по Толстому, що не деградація жінки, а пік її еволюції. Наташа присвятила себе дітям, чоловікові, дому. У цьому вона знайшла своє щастя, гармонію.
Інша гармонійна особистість, описана Толстим, – це Платон Каратаєв. Тому й рухи його плавні, зовсім не метушливі, він весь “круглий”, за висловом автора.
Зовсім інакше показані нелюбимі герої. Це люди, яких ми завжди можемо побачити у світських салонах. До них відносяться Анна Шерер, Елен, князь Василь і навіть Віра Ростова. Всі вони відрізняються неприродністю, в їх житті немає духовних цінностей. Їх портрети тільки підкреслюють це. У князя Василя пласке обличчя з нічого не виражають очима. Красиві, здавалося б, Елен і Віра. “… Хороша собою”, – говорить Толстой про Віру. Елен ж вважається однією з найчарівніших жінок Петербурга. Її зауважує навіть імператор. І все ж, незважаючи на зовнішню красу цих жінок, нам набагато симпатичніше і “негарна” княжна Марія, і Наташа (навіть в той момент, коли вона реве, “розпустивши” свій великий рот і зробившись через це абсолютно “дурний”) . Чому ж? А хоча б тому, що ні Елен, ні Віра не розвиваються, вони завжди однакові. “У рисах” у Віри “життя немає”, як міг би сказати Пушкін, не змінюється її “холодна” краса. Все так само незмінна і порожня “сліпуча” посмішка Елен… Крім їх “краси”, у них більше нічого немає.
Портрети героїв у Толстого допомагають нам зрозуміти, що, на думку письменника, добре, а що погано. Порівняємо образи Наполеона і Кутузова. Перший відразу ж вселяє неприязнь. Бонапарт показаний коротконогим і повненьким чоловічком з маленькими очима. Примітно, що саме таким він був зображений на багатьох портретах свого століття. Але люди, засліплені його славою і блиском, просто не хотіли помічати, яким був їхній кумир насправді. У всіх позах, жестах толстовського Наполеона ми бачимо награність, неприродність. Навіть біля портрета сина він “робить вигляд задумливою ніжності”! Наполеон знає, що за ним спостерігають, що кожен його жест – “його історія”. Ненатурален Наполеон, неприродна, противна людській природі і сама війна.
Не такий, по Толстому, Кутузов. Це звичайний старий, “слуга царю, батько солдатам”, трохи брезклий, але істинно народний полководець, відчуває “дух” російської армії і робить все для перемоги у “війні народної” за праве діло. Привертають увагу його чисто “промиті збірки шраму” над втраченим в бою оком. Ця людина зробить все для перемоги. У ньому немає і тіні наполеонівської пихатості.
Герої Толстого описані в русі. За допомогою, здавалося б, незначних деталей (наприклад, згадки “променистих” око Мар’ї) Толстой відкриває нам внутрішній світ своїх героїв. Він змушує відразу ж полюбити Наташу, П’єра, відчути неприязнь до Елен і їй подібним. У цьому виражається майстерність Толстого як письменника.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)