Регуляція діяльності нирок
У клітинах нирок утворюються також і фізіологічно активні речовини, що діють як на роботу самих нирок, так і на діяльність інших систем організму. Одне з таких речовин – ренін, під дією якого утворюється гормон ангіотензин II. Цей гормон, в свою чергу, звужує судини, різко підвищуючи тиск крові, особливо у внутрішніх органах і шкірі, посилює реабсорбцію натрію з первинної сечі в кров. Крім ренін – ангіотензинової системи роботою нирок управляють вельми складні нервові і гуморальні механізми. Симпатичні впливу призводять до звуження судин нирок, і фільтрація зменшується; парасимпатичні впливу, навпаки, підсилюють кровообіг у нирках.
У клітинах гіпоталамуса утворюється гормон вазопресин, або антидіуретичний гормон (АДГ). Він накопичується в задній частині гіпофізу і звідти надходить у кров, потрапляючи з нею в нирки. Дія АДГ особливо проявляється при нестачі води в організмі: цей гормон підсилює зворотне всмоктування води в звивистих канальцях, зменшуючи обсяг вторинної сечі і, отже, втрати води. Потужний ефект на роботу нирок надає гормон кори надниркових залоз – альдостерон, що збільшує реабсорбцію натрію і видалення калію з організму.
У сечі здорових людей відсутні білки і формені елементи крові. Наявність їх в сечі свідчить про захворювання нирок і порушенні цілісності епітелію нефронів.
Зовнішній покрив тіла людини – шкіра – виконує цілий ряд функцій. Захисна функція полягає в тому, що шкіра перешкоджає проникненню в організм хвороботворних агентів (бактерій, найпростіших, грибів); захищає тканини тіла від механічних пошкоджень; перешкоджає втратам води. Чутлива функція полягає в тому, що шкірою людина може відчувати дотик, біль, зміна температури навколишнього середовища. Видільна функція полягає у видаленні через шкіру ряду метаболітів разом з потом і шкірним салом. Запасающая функція полягає в тому, що в підшкірній жировій клітковині зосереджені основні запаси жиру. Терморегуляціонная функція полягає в регуляції тепловіддачі через шкіру. Загальна площа шкірних покривів людини становить 1,6-2,0 м2.
Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми (власне шкіри) і підшкірної жирової клітковини. Епідерміс складається з декількох десятків шарів епітеліальних клітин, товщина його становить 0,1-2,5 мм. Клітини верхніх шарів епідермісу – мертві, ороговілі. Мертві клітини постійно злущуються, їх місце займають ороговевающие клітини нижніх шарів живих клітин. У середньому за 1 рік життя людина втрачає, головним чином під час миття, до 700 г шкірних частинок. Найбільш товстий шар епідермісу розвивається в тих місцях шкірного покриву, які піддаються найбільшим зовнішнім впливам: так, самий товстий шар епідермісу – на підошвах і долонях, а найтонший – на століттях. У живих клітинах епідермісу виробляється пігмент меланін, що додає шкірі темне забарвлення і захищає організм від шкідливого впливу ультрафіолету.
Дерма, або власне шкіра, складається з двох шарів сполучної тканини: сосочкового (більше пухкого) і сітчастого (більш щільного). У дермі знаходиться велика кількість гладком’язових волокон, які надають шкірі пружність і пластичність. Дерма пронизана великим числом кровоносних і лімфатичних судин, в ній розташовані рецептори, що дозволяють відчувати дотик, біль, тепло. Найбільше в шкірі больових закінчень – понад мільйон. Рецепторів, що сприймають тиск на шкіру (рецептори дотику, або тактильні) – близько 500 тисяч, що відчувають холод – близько 250 тисяч, а тепло – близько 30 тисяч. Найбільш чутлива до зовнішніх впливів шкіра губ, носа, вік, а найменш – шкіра спини, підошов.
Волосся та нігті являють собою ороговілі похідні шкіри. Волоссям покрито більше 90 % площі шкірних покривів тіла людини. Волосся починається коренем, розташованим у волосяний сумці. До неї прикріплена маленька гладкий м’яз, яка може піднімати волосся. Ці м’язи у людини сильно рудіментіровани. У місці виходу волоса зі шкіри є поглиблення, в яке відкриваються протоки сальних залоз. Сальні залози виділяють шкірне сало. Воно тонким шаром покриває шкіру, надаючи їй еластичність і виконуючи захисні функції.
У дермі на кордоні з підшкірної клітковиною розташовується близько 3 мільйонів потових залоз. Найбільше їх на долонях, у пахвових і пахових складках. Потові залози являють собою довгі нерозгалужені трубочки, початковий кінець яких скручений в клубочок. По складу піт близький до сечі і складається з води (98 %), сечовини, аміаку, хлористого натрію. Кількість поту, що виділяється людиною, сильно коливається, досягаючи в спекотні дні 3 – х літрів на добу. Потові залози не тільки виконують функцію виділення, але й відіграють найважливішу роль в підтримці постійної температури тіла у людини. Близько 80 % тепла, що утворюється в організмі при окисленні різних речовин і при скороченні м’язів, виділяється в зовнішнє середовище через шкіру. При похолоданні судини шкіри рефлекторно звужуються, кровоток у шкірі зменшується, потовиділення слабшає, і втрати тепла знижуються. При високих температурах навколишнього повітря розширення судин шкіри і збільшення виділення і випаровування поту є найважливішим механізмом тепловіддачі, що оберігає організм людини від перегрівання.
Втрат тепла перешкоджає також і третій шар шкіри – підшкірна жирова клітковина. Вона утворена пухкою сполучною тканиною і може містити значні жирові відкладення. Товщина цього шару значно варіюється на різних ділянках тіла людини, досягаючи найбільшої величини на стегнах, сідницях і животі. Запасається жир не тільки захищає організм від переохолодження, але і є запасом на випадок великих енергетичних витрат.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)