Постулат про достовірність знань
Докази, спирається на досвід, т. Е. На емпіричні дані, складаються з індивідуальних умовиводів. При цьому в точних науках (фізика, механіка і т. П.) Вироблені певні умови, при виконанні яких отриманий експериментальний факт може вважатися доведеним. Такі умови включають стійку відтворюваність експерименту, виразне опис його методики, точність застосовуваного устаткування.
Вивчаючи емпіричні матеріали, пов’язані, насамперед, з експериментами в чуттєвому світі з використанням вимірювань і спостережень, вчені будують гіпотези. При цьому виявляються закономірності, які даний людина з її інтелектуальними можливостями і духовними схильностями об’єднує певним (правильним у його розумінні) чином, завдяки чому створюється загальна теорія. Людський фактор [24] тут відіграє важливу роль. Відзначимо, що в авіації людський фактор є визначальним у створенні літальних апаратів, що володіють відповідною безпекою польотів [23].
Чи можна вказати істинність отриманої таким чином теорії, якою потім будуть дотримуватися всі вчені? Основним критерієм істинності, починаючи з епохи Нового часу, вважається критерій практики, згідно з яким дана теорія відповідає об’єктивній, не залежної від людини реальності. В якості такого критерію в даній роботі прийнятий постулат Н. Г. Четаева [64], за допомогою якого вводиться постулат стійкість законів фізики і механіки. Необхідною і достатньою умовою того, що дана гіпотеза є закон, є наступне: відхилення досвідчених значень Х від теоретичних Y, отриманих відповідно до гіпотези, має бути менше допустимих помилок Σ експерименту, т. Е. | X – Y | <Σ.
Дане нерівність будемо використовувати надалі для виведення кількісних показників наукового ризику в природознавстві. Відзначимо, що в це співвідношення включені неявним чином всі невизначеності, помилки всіх процедур не тільки в процесі встановлення близькості теорії і практики, але й з’явилися у процесі теоретичних побудов абстрактного об’єкта його моделі, його властивостей відповідно до гіпотези.
Процес виникнення похибок відбувається на всіх стадіях створення абстрактного об’єкта А, включаючи вивчення його властивостей після створення, а також призначення області застосування зазначеної теорії і засобів порівняння досвідчених значень досліджуваного і абстрактного об’єктів, побудованих відповідно до гіпотези. Часто ми вивчаємо не самі об’єкти А, а їх властивості Х, створюючи для вивчення останніх абстрактні моделі – об’єкти Y. Завдання науки полягає в тому, щоб побудувати Y таким чином, щоб X і Y були близькі у зазначеному вище сенсі. При цьому найбільш достовірні оцінки маються на тому випадку, коли існують надійні засоби контролю та порівняння абстрактного і фізичного об’єктів, як, наприклад, в природознавстві.
Однак критерій у наведеному вигляді не завжди вірний. Так, філософ і фізик Ф. Франк пише [66]: “Наука схожа на детективний розповідь. Всі факти підтверджують певну гіпотезу, але правильної виявляється, врешті-решт, зовсім інша гіпотеза “. Таким чином, не будь-який досвід є надійний аргумент на користь істинності. Часто важко довести достовірність самого досвіду, правильність проведення експерименту і врахування всіх факторів. Крім того, і це головне, при тлумаченні результатів фізичного і, наприклад, чисельного експериментів можливі помилки, які змінюються від людини до людини, від лабораторії до лабораторії, від однієї наукової школи до іншої.
Однак емпіричні докази сьогодні залишаються найбільш достовірними і основними у всіх природничих науках, і заміни їм досі не знайдено. Інша справа, яка їх достовірність, коли емпіричний критерій не забезпечує надійність оцінок отриманих результатів. Так, наприклад, для одного і того ж явища існує кілька гіпотез і теорій. Природно, що емпіричний критерій тут не спрацьовує, оскільки треба вибирати одну з декількох гіпотез, еквівалентних в плані збіги з емпірикою, інакше вибір не представляв би праці. Так виникає необхідність у вторинних критеріях [42].
Розроблені в даній монографії імовірнісні показники наукового ризику, що включають як емпіричні, так і теоретичні похибки побудови доказів, пропонується використовувати в якості вторинних критеріїв достовірності наукових знань.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)