Класифікація знань
Знання як складова капіталу компанії
Знання, якими володіють співробітники компанії, мають велике значення для вирішення найрізноманітніших завдань, що виникають в процесі ведення бізнесу. Беручи до уваги те, що умови бізнес-середовища і, як наслідок, умови праці постійно змінюються, необхідно враховувати необхідність чіткого уявлення про обсяг, глибині, складності та актуальності знань, якими володіють співробітники. Розуміння різних характеристик знань, необхідних людям і мають цінність, дозволяють найкращим чином управляти ними. Для успішної конкурентної боротьби на сучасному ринку компанія в числі інших своїх активів повинна володіти інтелектуальним капіталом, яким є знання. Таким чином, знання співробітників і результат їх застосування для вирішення завдань організації є важливою складовою капіталу компанії, що формує її ринкову вартість.
Відмінність знань від інформації
Говорячи про знання, необхідних співробітникам компанії, не можна ототожнювати їх з поняттям “інформація”. Якщо інформація складається з даних, організованих певним чином для того, щоб охарактеризувати певну ситуацію, умови або явище, то знання складається з фактів, очікувань і концепцій, ментальних моделей, істин і переконань, очікувань і ноу-хау. Інформація використовується для опису і визначення різних предметів і ситуацій, в яких вони розвивалися й існують, виходить в результаті застосування знань до опису і пояснення явищ на основі отриманих даних, але це ще не робить її знанням. Знання ж застосовуються для оцінки і управління ситуацією, прийняття рішень, планування і дії.
Класифікація знань
- Класифікація знань складається на основі таксономії (від давньо-грецького Τάξις – лад, порядок і νόμος – закон). Це вчення про принципи та практиці класифікації та систематизації. Класифікація знань являє собою досить складну систему, де все знання спочатку класифікуються за ознаками “ясність”, “доступність”, “пропозіціональному” і “рівень абстракції”. Далі ясні знання поділяються на явні (сформульовані і узагальнені) і неявні, які відображаються в діях, досвіді, стосовно конкретної ситуації.
За ознакою доступності виділяються знання індивідуальні (створені і використовувані конкретною людиною) і колективні (групові, організаційні, міжорганізаційні), які створюються і використовуються в колективній діяльності певної групи людей.
Наявність категорії “рівень абстракції” дозволяє виділяти знання конкретні, спеціалізовані, які дають уявлення про конкретний предмет або явище, способі дії в ситуації, і загальне, які пояснюють роль, місце і взаємозв’язок об’єкта з іншими об’єктами.
Для практичної діяльності найбільшу цінність представляють знання, які класифікуються як пропозіціональние. Вони включають в себе такі типи знань, як декларативні (знання про щось), процедурні (знання здійснення процесу), каузальні, причинно-наслідкові (знання причин явищ), знання умов і часу виконання дії, знання відносин об’єкта дій з іншими об’єктами.
До пропозіціональним відносяться також такі типи знань як активне і пасивне. Активні знання сприяють здійсненню конкретних дій, використовуються для розуміння причин ситуації, прийняття рішень і їх реалізації. Пасивні знання зберігається в системах, книгах, документах, базах даних і можуть бути затребувані в разі потреби.
Різні види роботи вимагають знань різних за своїм рівнем, тому виділяється таке поняття як “інтенсивності знань”, де враховуються, наприклад, такі фактори як:
- – рівень і складність знань і розуміння, необхідні для виконання роботи; – рівень експертизи, необхідний для того щоб впоратися зі змінами робочої ситуації (умов виконання завдання); – тяжкість наслідків можливих помилок; – швидкість виконання завдання.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)