Площа Гарібальді
Площа Гарібальді – одна з найстаріших у місті. Це символічне для Ніцци місце, пов’язане з ім’ям найвідомішого її сина.
Таку назву вона носила не завжди: ансамбль неподалік від міської гавані почав формуватися ще в XVIII столітті. У 1773 році архітектор Антуан Спінеллі заклав тут площу. За рішенням короля Сардинії Віктора Амадея III тут провели дорогу Ніцца – Турин. Тракт прокладали гідний короля, площа розширили, обрамили будівлями з одноманітними фасадами кольору охри.
У 1784 році тут побудували за проектом того ж Спінеллі неокласичну каплицю Гробу Господнього. Вона надала площі урочистий вигляд. На фасаді каплиці над трьома вхідними арками можна побачити три гарматних ядра: вони підвішені тут в пам’ять про облогу Ніцци турками в 1543 році.
Площа послідовно набувала імена короля Віктора-Еммануїла, Республіки (після захоплення міста французами в 1792 році), Наполеона (за часів Імперії), Зброї (після того, як місто повернули Сардинії), святого Августина (після анексії Ніцци Францією). У 1870 році її назвали ім’ям великого уродженця Ніцци Джузеппе Гарібальді.
Гарібальді народився в Ніцці в 1807 році. Пішовши по стопах батька, став моряком. Плавав по Середземному і Чорному морям, в Таганрозі познайомився з італійським політемігрантом, який прищепив молодому капітанові республіканські ідеї. За участь у змові проти монархії у Савойї його засудили до смертної кари, він біг до Південної Америки, торгував, воював за незалежність нових держав. Саме в Південній Америці Гарібальді з нагоди дешево купив для своїх солдат червоні сорочки, що стали символом його загонів. У 1848 році по всій Європі полихнули революції, і Гарібальді поспішив на батьківщину. З маленьким загоном він висадився в Ніцці, після ряду блискучих перемог зазнав поразки, емігрував до США. У 1859 році з ним таємно зустрівся прем’єр-міністр Сардинії граф Кавур і переконав взяти участь у війні проти Австрії. Волонтери Гарібальді стали силою, яка зіграла вирішальну роль у створенні сьогоднішньої єдиної Італії.
Помер Гарібальді 2 червня 1882. Два дні по тому муніципальна рада Ніцци вирішив звести на площі пам’ятник великому патріоту. Проект створив скульптор Антуан Етекс, але він помер, не встигнувши виліпити статую. Скульптор Жан-Батист Гюстав Делой збільшив постамент в чотири рази і додав двох бронзових левів з боків. На мармуровому Гарібальді – сорочка, мабуть, та сама, червона. Рукою він спирається на меч. Монумент стоїть у центрі величного фонтану.
Зараз площа повністю відреставрована, вимощена базальтом та гнейсом. В основному вона віддана пішоходам, виняток – перетинає її трамвайна лінія. На фасадах навколишніх будинків в стилі бароко виділяються традиційні для Ніцци зелені віконниці. В аркадах криються антикварні магазинчики. Тутешнє кафе “Турин” славиться стравами з морепродуктів: з 1891 року тут пропонують середземноморських устриць, поставляє які компанія знаменитої родини Румегу – вже шосте покоління.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)