Башта Белланді
Башта Белланді – величезна, пузата – відмінно видна з набережної Ця-Уні. Туристів вона приваблює передусім оглядовим майданчиком на висоті 92 метри: звідси проглядається весь затоку Ангелів. Ще цікавіше історія споруди – не войовничий, але сумна.
Вежа, з якої спостерігали за морем, який таїть небезпеку нападу на місто, височіла тут з XV століття. Спочатку її називали Тур де Моль, в XVII столітті перейменували в Тур Сент-Ельм (святий Ельм – небесний покровитель моряків). 29 березня 1537 з вежі показували народу безцінну реліквію – Туринську плащаницю. У 1705 році, коли Людовик XIV взяв місто приступом, його війська дощенту знесли тутешні укріплення. Від башти залишився тільки фундамент. У 1824 році родина Клеріссо отримала дозвіл звести споруду заново, влаштувавши в ньому готель.
У квітні 1831 в Ніцці виявився двадцятивосьмирічний Гектор Берліоз. Молодому композитору змінила наречена, в люті він прагнув у Париж – вбити зрадливу. Однак Ніцца справила на нього таке враження, що він передумав вбивати і залишився тут, поселившись у готелі “Клеріссо”. У листі друзям Берліоз описував “чудову кімнату з видом на море” і “невелике відкритий простір перед баштою”, де він лежав, дивився на море і вважав рибальські човни. За три тижні він написав тут увертюру до “Короля Ліра”. Потім Берліоз згадував цей час як щасливий у своєму житті.
Через тринадцять років композитор повернувся сюди. І знову це було щастя: Берліоз бродив уздовж узбережжя, відкривав крихітні бухточки, плавав. І знову написав увертюру, яку спочатку назвав навіть “Вежа Ніцци” (пізніше перейменувавши в “Корсар”). Тяжіння цих місць було настільки велике, що в 1868 році, після важкої для Берліоза зими в Санкт-Петербурзі він знову відправився на Лазурний берег – насолодитися тишею і спокоєм, погрітися на сонечку. Але саме ця поїздка стала для нього фатальною.
Спускаючись з крутої скелі в Монако, Берліоз упав, страшно знівечив обличчя і втратив багато крові. Лікуватися він поїхав до Ніцци. Ледь поселившись у готелі, відправився на свою улюблену терасу, але тут знову впав обличчям на камені (передбачається, що у композитора стався інсульт). Після восьми днів постільного режиму Берліоз зумів повернутися в Париж, але оговтатися вже не зміг і трохи більше року тому помер.
Своє нинішнє ім’я вежа отримала в середині XIX століття з волі чергового власника. Перед Другою світовою пропонували створити тут музей Берліоза, але задум не здійснився. Протягом сорока років тут розміщувався військово-морський музей. Зараз Тур Белланді відреставрована, піднятися на неї можна або пішки по сходах, або на ліфті. Про перебування Гектора Берліоза в Ніцці нагадує пам’ятна дошка на оглядовому майданчику. Тут є потужні біноклі, через які добре розглядати сяюче море і вітрила. Півтора століття тому на цей горизонт зважали очі Берліоза: набігали хвилі, і для композитора їх нескінченний шум зливався з божественною музикою, яка знає смерті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)