Англійська набережна

Англійська набережна – символ Ніцци, головна і сама гламурна артерія міста, найвідоміший французький бульвар за межами Парижа.

Шестикілометровий променад тягнеться від аеропорту до набережної Ця-Уні, повторюючи вигин бухти з чарівним назвою “затока Ангелів”. За однією легендою, заливши названий так через “морських ангелів” – плоскотелих акул з плавниками, схожими на крила. За іншою – ангели вказали вигнаним з раю Адаму і Єві тутешній берег, так схожий на Едем.

У XVIII столітті цей райський куточок особливо полюбили заможні англійці – вони проводили тут зими. Одна особливо сувора зима пригнала в теплу Ніццу безліч жебраків з півночі, і англійці дали їм роботу – побудувати уздовж моря дорогу для прогулянок. Так виникла набережна, яку місто розширив і збільшив. Після анексії Ніцци Францією в 1860 році набережна отримала назву Англійської.

Місцеві жителі називають її “Променад” або коротко – “Пром”. За промила гуляють і вдень, і ввечері, при світлі ліхтарів, які одночасно служать орієнтиром для літаків, що підлітають до аеропорту Ніцци. Можна проїхати по набережній на маленькому білому туристичному поїзді, можна взяти напрокат велосипед, але головною вулицею курортного міста найкраще повільно пройтись пішки – як ходили колись тут члени російської імператорської сім’ї, Антон Чехов, Скотт Фіцджеральд або Фрідріх Ніцше. Мимо Середземноморського палацу в стилі ар-деко (недавно відновленого колишнього казино – тепер у цьому будинку готель, але казино теж є); мимо Історичного музею в палаці Массена; мимо рожевуватого купола розкішного готелю “Негреску” (серед безлічі знаменитостей, які в ньому зупинялися, – Ернест Хемінгуей, Марлен Дітріх, Коко Шанель) …

Якщо турист хоче скупатися, зробити це легко: неширокий гальковий пляж починається відразу за набережної. Правда, на його безкоштовних ділянках ніяких зручностей не знайдеться – ні кабін для переодягання, ні душу, ні туалету. Все це і ще лежаки, парасольки, офіціантів з закусками і напоями і подекуди навіть пісок замість каменів можна отримати на платних (недешевих) ділянках пляжу.

Однак найприємніше проведення часу на Англійській набережній – це сидіти і дивитися на блискучий затоку. Анрі Матісс говорив, що море в Ніцці неймовірного, фантастичного кольору. Для милування морем тут крім звичайних білих лавок стоять знамениті сині крісла. Традиція ставити сині крісла почалася в 1950 році, і з тих пір і місцеві жителі, і туристи так звикли до них, що коли в 2003 році крісла спробували прибрати, громадськість обурилася. В них фотографуються або просто відпочивають після обіду – так, як колись робили Сомерсет Моем і Грем Грін. Правда, крісла тоді були інші, зараз використовується вже третя модель. Але море фантастичного кольору все те ж.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Англійська набережна