Основні елементи рельєфу дна морів і океанів
На дні морів і океанів, як і на суші, є гори, великі рівнини, ущелини і вузькі глибоководні западини всіляких розмірів. Для рельєфу океанічного дна характерно також велика кількість одиночних гір серед цілком рівних просторів, що для суші нетипово.
Підводні гірські системи, як і на суші, мають лінійну спрямованість, але більшість з них значно перевершує гірські системи континентів по протяжності, ширині і площі. Так, наприклад, на дні Світового океану розташована найбільша гірська система земної кулі – система так званих Серединно-океанічних хребтів, яка безперервної широкою смугою простягається на 65-70 тисяч кілометрів. Вона перетинає Північний Льодовитий океан, проходить через Атлантичний і Індійський океани в їх середній частині і йде через Тихий океан до берегів Каліфорнії.
Найбільш високі вершини підводних хребтів виступають над рівнем моря, утворюючи океанічні острови переважно вулканічного походження. Деякі з них підносяться над рівнем океану на тисячі метрів. Наприклад, на Гавайських островах гора Мауна-Кеа має висоту 4205 метрів, а від підніжжя, тобто від дна океану, її висота складає більше 9700 метрів, що значно вище найвищої гори на планеті Джомолунгми (8846 метрів).
У Світовому океані переважають глибини від 3000 до 6000 метрів (вони займають 76% його площі або 54% поверхні планети). Високі гори (більше 4000 метрів) і глибоководні океанічні западини (понад 6000 метрів) невеликі за площею: гори займають 0,5%, а западини близько 1% поверхні земної кулі.
Коливання рівня океану можуть значно вплинути на зміну поверхні суші. Вчені підрахували, що якщо рівень океану підвищиться на 200 метрів, то він заллє приблизно 1/3 суші, а при зниженні його рівня на ті ж 200 метрів поверхню океану зменшиться тільки на 12%.
Найбільш глибоководним є Тихий океан. На його дні є багато плосковершінних гір, а в південній півкулі з південного заходу на північний схід (від Антарктиди до екватора) тягнуться два хребта, що утворюють кілька великих улоговин. У північній частині океану рельєф дна складніший. Тут три великих улоговини (в одній з них – Північно-Східній – знаходиться ряд розломів), дно сильно розчленоване, багато підводних вулканів.
В Атлантичному океані рельєф дна вивчений набагато краще, ніж в інших океанах. За формою океан нагадує латинську букву “S”. Цікаво, що цю ж форму повторює його серединний хребет, що тягнеться з півночі на південь від Ісландії майже до самої Антарктиди. По обидві сторони від хребта лежать зони терас і передгірних пагорбів, а далі – глибокі (від 4000 до 5000 метрів) улоговини.
А ще на дні Атлантичного океану є велике плато.
Індійський океан розділений Центрально-Індійським хребтом на західну і східну частини. Поперечні хребти і підняття дна розчленовують ці частини на дрібніші улоговини. У південно-західному краю Австралії знаходяться найбільші в Світовому океані ухили дна материкового схилу. У північно-західній частині океану – безліч коралових рифів.
Дно Північного Льодовитого океану відрізняється протяжними хребтами, що розділяють його на окремі улоговини. У центральній частині океану розташовані два хребта, що носять імена великих російських вчених М. В. Ломоносова і Д. І. Менделєєва. На материковому схилі є підводні долини.
Рельєф дна океанів і морів постійно змінюється. Справа в тому, що хвилювання і течії розмивають височини, руйнують береги, згладжують їх обриси, переносять камені і пісок в інші місця узбережжя і в знижені місця океану, поступово заповнюючи їх. Під впливом вулканічних підводних вивержень, землетрусів та інших тектонічних і гідрологічних процесів на дні морів і океанів змінюються існуючі і створюються нові форми рельєфу – у вигляді різних підняттів або глибоких западин, розломів, жолобів, каньйонів і т. д.
Континентальний шельф – це відносно мілководні (в основному до 200 метрів глибиною) і вирівняні ділянки дна морів і океанів, оздоблюють континенти. По суті, це затоплена морем частина материкової території.
Загальна площа шельфів становить приблизно 32 мільйони квадратних кілометрів.
Найбільш великі шельфи розташовані біля північної околиці Євразії (ширина шельфу досягає 1500 кілометрів), а також в Беринговому морі, Гудзоновом затоці, Південно-Китайському морі і біля північного узбережжя Австралії.
У межах шельфу видобувають нафту, газ, сірку, вугілля, залізні руди, золото, алмази та інші корисні копалини. Більше 90% океанічного лову риби також ведеться у водах шельфів.
Згідно з міжнародною конвенцією 1958 року народження, під континентальним шельфом розуміється “поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря до глибини 200 метрів або за цією межею, до такого місця, до якого глибина покриваючих вод дозволяє розробку природних багатств цих районів, а також поверхня і надра подібних районів, що примикають до берегів островів”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)