Організація водооборотних циклів
Основний шлях зменшення скиду у водойми забруднених і умовно чистих вод-повторне їх використання, т. є. Організація оборотного водозабезпечення. […]
При прямоточном водозабезпеченні вся відбираєма з водойми вода після використання в технологічному процесі повертається у водойму за винятком безповоротних втрат і виробництві і втрат зі шламом на очисних спорудах (рис. 28, а). […]
Для повернення у виробництво всіх відпрацьованих вод підприємства розробляють замкнуті системи водообеспече-ня. У кожній галузі це завдання вирішують по-різному з урахуванням специфіки виробництв, однак основні принципи формування замкнутих систем водозабезпечення для всіх галузей загальні. Це облік технологічних особливостей підприємств, наявних джерел свіжої води та її якості, наявності джерел забруднення та можливих споживачів відходів виробництва, а також кліматичних, рельєфних та інших особливостей промислового регіону в цілому. […]
Виходячи з існуючого технічного рівня галузей, повторно використовується 92-98% води. В окремих виробництвах цей показник досяг 100%, т. Е. Воду використовують багаторазово без скидання забруднених стоків у водойми, а свіжу воду додають у зв’язку з природним спадом (випаровування, хімічне перетворення та ін.). Так, на підприємствах нафтопереробної та нафтохімічної промисловості оборотні системи забезпечують 91% виробничих потреб у воді. На Мажейкський, Кременчуцькому, Лисичанському нафтопереробних заводах використання оборотної води наближається до 100%. Замкнені системи на діючих підприємствах впроваджують постадійно з поступовим збільшенням оборотного водозабезпечення. […]
Проте перехід від часткових оборотних систем до повністю замкнутим оборотним системам пов’язаний не тільки з додатковими капітальними витратами на будівництво відповідних очисних споруд, але і з рішенням двох основних завдань: усунення мінералізації та покриття втрат оборотної води. […]
При циркуляції в системі частина води випаровується в градирнях, з поверхні відкритих ставків і очисних споруд, при видаленні шламів і опадів, втрачається в результаті участі в хімічних реакціях, піддається різним фізико-хімічних впливів, у тому числі упарювання, в результаті чого в ній збільшується концентрація солей і накипеобразующих з’єднань. При багаторазовому використанні у воді накопичуються механічні суспензії, різні корозійно-агресивні сполуки і мікроорганізми. Все це викликає інтенсивне відкладення накипу і корозію конденсаційно-холодильного устаткування, погіршує теплопередачу. Через збільшення вмісту у воді солей, в тому числі солей кальцію і магнію, інших домішок потрібні виведення частини води і заміна її свіжою. З цією метою здійснюють так звану підживлення, або продувку системи. Взаємини скинутої з водойми забирають свіжу воду. Покрити втрати оборотної води можна за рахунок побутових стічних вод, а також дощових та паводкових вод після попередньої їх підготовки. […]
На рис. 30 наведена балансова схема водозабезпечення нафтопереробного заводу з нафтохімічним ухилом. У цій схемі для підживлення водооборотних систем використовують біохімічно очищені міські стічні води; підприємство працює практично без забору свіжої води та скидання стічних вод у водойму. […]
У головному інституті ВНИИВОДГЕО розроблені основні положення створення замкнутих водооборотних систем: розробка науково обгрунтованих вимог до якості води, використовуваної в усіх технологічних процесах і операціях, і одержуваної продукції; впровадження повітряного охолодження замість водяного; багаторазове використання води в різних або однотипних операціях та отримання невеликого обсягу максимально забруднених стічних вод, знешкодження яких можливе досить ефективними локальними методами очищення; використання води для очищення газів тільки у випадку вилучення з газів і утилізації цінних компонентів; обов’язкова регенерація відпрацьованих кислот, лужних і сольових розчинів і використання видобутих продуктів в якості вторинної сировини; застосування принципу протитоку води і сировини, багатоступінчастої промивки або ступеневої водяного охолодження; обов’язковий облік токсикологічної та епідеміологічної характеристик очищеної оборотної води та її впливу на людину. […]
При організації зворотного водозабезпечення передбачають методи боротьби з карбонатними відкладеннями, біологічними обростаннями, корозією устаткування, а також методи підготовки підживлювальної води. […]
Накопичуються в оборотній воді солі утворюють на теплообмінної поверхні так звані карбонатні відклади, більш ніж на 50% складаються з карбонату кальцію. Основні методи боротьби з ними – обробка охолоджувальної води кислотою (зазвичай сірчаної) для зниження загальної лужності води; фосфатирование шляхом введення у воду розчину гексаметафосфата натрію, гальмуючого процеси кристалізації і осадження карбонату натрію на стінках апаратури; обробка води магнітним полем, вплив якого викликає швидке зростання кристалів карбонатних та інших відкладень, які сорбують на своїй поверхні іони карбонатів кальцію і магнію, ростуть і випадають у вигляді шламу, легко уносимого потоком.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)