Образ князя Мишкіна в романі “Ідіот”
Ідея роману Достоєвського “Ідіот” – зображення і уявлення на суд читачів героя, який в сформованих соціальних умовах зміг придбати повне душевну рівновагу.
Таким головною дійовою особою став князь Мишкін. Ця людина не так давно повернувся в Росію. Події, які передували до цього роки пройшли в клініці для душевнохворих, де він проходив тривале лікування.
Достоєвський не дає нам портрет головного героя, і ніяких відомостей з його біографії ми також не знаємо.
Свідомість Мишкіна позбавлене умовностей і забобонів, він чистий і наївний, що і притягує до нього героїв, причому самих різних: Пригожина, Иволгина, Птіцина. Князь готовий виконати будь-яке прохання, надати будь-яку допомогу, це настільки разюче для оточуючих його людей, тому що абсолютно не вписується в прийняті рамки. Цей герой Достоєвського – справжня оцінка сучасного світу, який настільки далеко відійшов від ідеалу, що шлях назад буде дуже важкий, якщо взагалі можливий.
За задумом Достоєвського князь Мишкін – позитивна і прекрасна в усіх відношеннях особистість. Він просто близький до самого Христа. Тому-то на сторінках роману так багато перегуків з цим образом. Це і Марія, дівчина, яку хотіли закидати камінням жителі її рідного села. Відразу спадає на думку аналогія з Марією Магдалиною, з християнським мотивом прояви співчуття до людини, яка вчинила злочин.
Мишкін живе не для себе, а для інших. Він готовий віддати всього себе, якщо це буде необхідно. Він виявляється в тій же ролі, що й Ісус Христос: йому не вірять, постійно випробовують. Але Мишкін – це, звичайно, Христос не в повному розумінні слова. Він живе не для того, щоб спокутувати всі людські гріхи. Його місія ще більш багатогранна: пошук людських якостей всередині людини, відродження тих людей, які принижені і знедолені.
Але варто зазначити, що при всьому при цьому, Мишкін – звичайна людина, з плоті і крові. Достоєвський не мав на меті – створити в своєму романі євангельську схему. Тому він наділив свого героя навіть автобіографічними рисами. Таким чином, ми розуміємо, що Мишкін живий, а не зійшов з полотна Ісус.
Головний герой хворий, його наздоганяють напади епілепсії. І в зв’язку з цим багато в чому стає зрозумілим його поведінку. Мишкін розповідає в одній зі сцен, які почуття відчуває людина перед смертної страти. І ми відразу згадуємо факт з життя письменника, коли він опинився на ешафоті, віч-на-віч зі смертю. Походження князя також подібно з авторським: він син дворянина і купецької дочки.
Достоєвський поставив перед собою важке у всіх сенсах завдання. Йому необхідно було представити образ людини, який володіє такими високими моральними рисами, але в той же час не зробити його смішним і принижували. Навіть протилежну мету необхідно було досягти: Мишкін сердиться на людей, він приймає їх такими, якими вони є, він простодушний і чистий у всіх своїх думках, словах і діях.
А головне достоїнство цього лагідного героя – бачити людину навіть в самому незначному і опустився людині.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)