Образ Ганіна в романі Набокова “Машенька”

Йдеться про роман Набокова “Машенька”, який був виданий в 30-і роки 19 століття. Роман про російських емігрантів, написаний рукою людини, яка емігрувала з Росії. Які вони ці люди? Чи зберегли своє обличчя, душу, особистісні якості, опинившись далеко від батьківщини. Нескінченний потік питань, які зливаються в страшний ком. Відповіді на незрозуміле читач шукає в долі головного героя твору Льва Глібовича Ганіна.

Доля головного героя

Важко жити відірваним від батьківщини, з’являється туга, яка з’їдає душу. Про це свідчить життя Льва Ганіна:

– живе він в пансіоні, який йому зовсім не подобається;
– мешканці, що знаходяться поруч, тільки підсилюють відчуття непотрібності;
– головному герою важко визначити, чого хочеться в даний момент “повернутися на інший бік, вимити руки”;
– туга по Росії захоплює все свідомість людини, в’їдається в нього і не відпускає.

Може Ганін виглядає в криве дзеркало, підставлену письменником, і тому вся його життя спотворюється, змінюючись до невпізнання?

А що ж було в Росії?

Витоки нинішньої життя головного героя слід шукати в його молодості, коли він переживав почуття першого кохання, незаплямованою і окрилює. Він назавжди втратив його, тому що в даний момент з ним Людмила, приземкувата, дурна жінка. Чоловік хоче від неї звільнитися, але не може. Вона людина, і тому навпростець кинуті слова про нелюбов можуть засмутити її, вибити з колії звичного життя. Для Ганіна це аморально, як аморально було для Тетяни вступити в зв’язок з Євгеном (роман Пушкіна “Євгеній Онєгін”). Виходить, що перша любов для Ганіна не пройшла безслідно, а допомагає йому вийти з моторошного життєвого палітурки і не зламатися.

У Берліні доля підкидає Ганину випробування: на фотографії, яку показує Алфьоров, сусід по пансіону, Ганін дізнається свою Машеньку. Перше кохання переходить в спогади. Виявляється, що в куточках пам’яті Льва Глібовича були заховані всі найдрібніші подробиці того часу:

– кімната в Петербурзі;
– садиба, де зустрів Машеньку;
– три тополі;
– комора, сяючий розписних вікном;
– польова дорога – і він, молодий щасливий, мчить на велосипеді.

З тих пір пройшло багато часу. Щастя знову промайнуло на горизонті, але чи можливо воно через стільки років? Головний герой намагається наблизити його, їде на вокзал зустрічати першу любов. В останню мить усвідомлює, що зустріч не поверне втраченого, тим більше, що вона відбудеться не там, де шелестять білі берези. Немає повернення в Росію. Чи не буде зустрічі. Ганін сідає в експрес і біжить далі від самого себе…

Про що роман “Машенька”?

Роман став близьким сучасному читачеві, тому що переповнений думками про кохання. Зображенням непростої долі письменник застерігає: не можна нехтувати любов’ю, проходити повз неї, упускати можливе щастя, щоб не довелося переживати страждання Ганіна. Жити з розбитим серцем, з поламаною долею нестерпно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Ганіна в романі Набокова “Машенька”