Образ автора в романі “Дон Кіхот”

З найперших сторінок знайомства з романом, читач освоює оригінальний стиль оповіді Сервантеса, бачить його тонкий гумор і його авторське ставлення до свого головного персонажу: ледь вловимий іронію в оповіданнях про захоплення Алонсо Кехано лицарської тематикою. Автор щиро співчуває герою в його прагненнях до справедливості і захисту пригноблених.

Сервантес в контексті роману виступає оповідачем, навмисно створюючи дружню атмосферу і особливий настрій. Він ніби бачить головного героя і розповідає читачеві про нього. Саме тому початок роману нагадує нам швидше фольклорну казку або розповідь, ніж авторський твір.

Ключовий конфлікт роману зводиться до суперечностей між уявним світом горе-лицаря і навколишньою дійсністю, між лицарськими подвигами і пригодами відчайдушного іспанця і його вірного зброєносця. І коли головний герой стикається з усіма нюансами реального світу, виявляється в складних і неоднозначних ситуаціях, він робить дурні помилки, за які змушений розплачуватися. І ставлення автора до свого вигаданого “чаду” в такі моменти – по-батьківськи повчальне.

З одного боку, читачеві здається, що автор спеціально наголошує на комічних і часом божевільних ситуаціях, в які потрапляє герой. Але якщо спиратися на думку провідних дослідників творчості Сервантеса, автор не прагне висміяти героя. Навпаки – через призму гумору автором подаються гідні поваги риси характеру ключового персонажа, такі як відвага, людинолюбство, прагнення до справедливості. Якщо розглянути роман на поверхні, то перед нами історія про хитромудрого романтиці-ідальго. Але за фактом перед нами людська трагедія про прірву, яка лежить між ілюзіями і реальністю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Образ автора в романі “Дон Кіхот”