Образ Свидригайлова і Лужина в романі “Злочин і кара”

Для повного розкриття специфіки теорії Родіона Раскольникова в романі “Злочин і кара” Федір Михайлович Достоєвський поміщає образи Свидригайлова і Лужина, які є двійниками головного героя.

Двійництво

Ф. М. Достоєвський у своєму знаменитому романі “Злочин і покарання” використовував прийом двійництва. Зробив це автор для того, щоб підкреслити важливі риси характеру Раскольникова, акцентувати увагу на них, показавши їх в перебільшеному вигляді в образах двійників. Причому у головного героя не один двійник, а двоє: Петро Петрович Лужина і Свидригайлов. Кожен з них має свою теорію, згідно з якою і проживає своє життя.

Герої є двійниками Раскольникова, тому що так чи інакше відображають теорію про “тварь тремтячих” і про “право мають”. Всі троє дотримуються власних теорій, які впливають і на спосіб життя героїв. І теорія Лужина, і теорія Свидригайлова схожі з теорією головного героя.

Свидригайлов вважає, що мета завжди виправдовує засоби, що заради результату можна здійснювати злодіяння. Теорія “вседозволеності” дозволяє герою переступати через все моральні межі.

Лужину ж належить теорія “цілого каптана”, в якій мовиться, що потрібно зберігати свій каптан і ні з ким не ділитися ним. Тільки турбота про себе і власного життя, на думку героя, принесе благополуччя кожній людині.

Схожість

Лужина і Свидригайлов схожі походженням і становищем у суспільстві. Обидва цінують багатство і звикли платити за все, навіть за людські почуття. Тут загальним є образ Дуні, з якої обидва планували шлюб. Однак про кохання тут мови не може і йти. Шлюб з Дуней потрібен був і Лужина, і Свидригайлову заради корисливих цілей.

Так як теорії Лужина і Свидригайлова схожі – кажуть про життя заради власного блага і задоволення – схожий і спосіб життя персонажів. Обидва вони роблять моральні і фізичні злочину. Здійснюють вони такі вчинки через свій егоїзм, нелюдяності, індивідуалізму і самоствердження за рахунок інших. Обидва персонажа позбавлені будь-яких моральних принципів, перейти межу дозволеного для них не проблема.

Лужина і Свидригайлов живуть за власними теоріям, згідно з якими вони вважають себе людьми особливими, яким дозволено абсолютно все. Їх спосіб життя – це теорія Раскольникова в найвищого ступеня її прояви в реальному житті. Життя героїв нелюдська, порожня і нікчемна.

Подібність персонажів також полягає в тому, що Раскольников негативно відноситься і до Лужину, і до Свидригайлову. Він не цінує їх як особистостей, а також йому противні їх теорії. Родіон не хоче визнавати, що вони “одного поля ягоди”. Теорії персонажів допомагають головному герою переконатися в неспроможності своєї теорії.

Відмінності

Лужина і Свидригайлов – різні сторони характеру Родіона Раскольникова.

Свидригайлов, на відміну від Лужина, розуміє крах своїх життєвих принципів. Після відмови Дуні він переконується в тому, що він не є людиною особливим, яким дозволено абсолютно все. Тому Свидригайлов кінчає життя самогубством, як би перекреслюючи всю свою теорію.

Лужина ж продовжує жити так, як йому хочеться. Він не замислюється про своє переродження. Герой продовжує здійснювати злі вчинки, нічого доброго в ньому немає. Свидригайлов же хоча б в кінці життя вирішує зробити щось шляхетне для інших. Він намагається спокутувати свою провину за такий спосіб життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Образ Свидригайлова і Лужина в романі “Злочин і кара”