Євангельські мотиви в романі Достоєвського “Злочин і кара”
Біблія належить усім: як віруючим так і атеїстам. Це книга людства.
Ф. Достоєвський
План
- Вплив Біблії на розвиток світової художньої культури. Використання біблійних мотивів у романі “Злочин і кара”. Зв’язок ідейно-художнього змісту твору з євангельськими мотивами. Зв’язок біблійних образів з головними героями роману. Невипадкові слова, деталі, цифри. Роль Біблії в житті людини.
Біблія – книга, відома всьому людству. Велик її вплив на розвиток світової художньої культури. Біблійні сюжети й образи надихали письменників, художників, музикантів різних епох і народів. Ідеями християнства пронизана і творчість багатьох відомих російських письменників. Біблійні легенди, образи використовували Л. Толстой і Ф. Достоєвський, М. Булгаков і А. Купрін, А. Ахматова та О. Мандельштам, Шолом Алейхем і Ч. Айтматов, А. Блок і Б. Пастернак. У Біблії йдеться про добро і зло, про правду і брехню, про втрату гармонії між людиною і Богом. У ній порушені загальнолюдські проблеми. Недарма її називають Книгою Книг. Без знання Біблії неможливо осмислити і зрозуміти ряд творів, у тому числі і роман “Злочин і кара”.
По-різному ставилися і ставляться до творчості Ф. Достоєвського як читачі, так і критики. Багато хто вважає Достоєвського самим “важким” класиком. Але, незважаючи на це, читачі знову і знову звертаються до творчості цього письменника. Твори Достоєвського цікаві не тільки тим, що в них знайшли відображення складної проблеми Росії середини 19 століття. Головна заслуга письменника в тому, що він поставив і намагався вирішити такі глобальні вічні проблеми, як життя і безсмертя, добро і зло, віра і безвір’я. Відповіді на ці питання Достоєвський намагався знайти, звертаючись до Нового Заповіту, що оповідає про долю Ісуса Христа. Достоєвський вважав, що людина, яка вчинила гріх, здатна духовно воскреснути, якщо повірить у Христа, якщо прийме його моральні заповіді. На думку письменника, Раскольніков, головний герой роману “Злочин і кара”, скоїв злочин, повинен звернутися до Євангелія, щоб знайти відповіді на питання, що його мучать і поступово духовно відродитися. Достоєвський своїм романом доводить, що насильство і добро – поняття несумісні. І навіть якщо на шлях насильства стає людина добра, спрагла змінити світ, позбавити людей від страждань, вона неминуче принесе зло і собі, і іншим.
Використовуючи в романі “Злочин і кара” біблійні легенди і образи, Достоєвський розмірковує про трагічні долі світу та Росії. За часів Достоєвського була популярна ідея революції як найшвидшого і радикального засобу перебудови країни. Але революція неминуче призводить до крові, до насильства, до жертв. І революції потрібні були такі люди, які могли б переступити через моральні норми. Ідеї революції Достоєвський протиставляє думці про моральне і духовне очищення людини. На думку Достоєвського, величезну роль у цьому має відіграти християнство. Це зумовило появу в романі біблійних мотивів. Образи з Біблії перегукуються з образами роману.
Так, легенда про воскресіння Лазаря перегукується з долею Родіона Раскольнікова. Кімната головного героя уподібнюється труні. Саме під каменем він залишив награбоване у вбитої старої, а Христос повеліває “відняти камінь”, тобто покаятися, звільнити душу. На каторзі Раскольніков читає Євангеліє – ту саму книгу, з якої Соня читала йому про воскресіння Лазаря. Доля Соні, святої блудниці, перегукується з притчею про блудницю Марію Магдалину, прощеної Ісусом Христом. Соня пожертвувала собою в ім’я любові до ближніх, вона погубила себе, так нічого і не добившись. Але своєю любов’ю, жалем, співчуттям, самопожертвою, своєю вірою в Бога вона рятує Раскольнікова. Маляр Миколка теж жертвує собою: він приймає на себе провину, щоб постраждати.
Є в романі чимало деталей, невипадкових слів, цифр, пов’язаних з біблійними мотивами. Так, “лагідна”, “нерозділена” Соня поселяється у Капернаумова. А Марія Магдалина жила недалеко від цього селища в Галілеї, яке любив Ісус Христос. Цифри в романі – одна з таємниць Достоєвського, який вважав, що кожна цифра має певне значення. Ряд цифр перегукується з біблійними сюжетами. Наприклад, Свидригайлов за три дні дістає квиток за кордон, пропонує гроші, щоб допомогти Раскольнікову бігти: він вважає можливим бігти від совісті. Достоєвський не випадково виділяє число “чотири”. Це число теж відноситься до біблійної числової символіки (чотири варіанти Євангелія). Після злочину Раскольніков чотири дні перебуває в маревному стані. В історії воскресіння Лазаря, яку Соня читає Родіону Раскольнікову, Лазар був мертвий чотири дні. Крім того, ця історія поміщена в четвертому Євангелії від Івана. Читаючи уважно роман, можна звернути увагу і на інші моменти, що мають відношення до Біблії.
“Я бачив і знаю, що люди можуть бути прекрасні і щасливі, не втративши здатності жити на землі. Я не можу і не хочу вірити, щоб зло було нормальним станом людей”.
Так вважав Ф. Достоєвський. Намагаючись розібратися у вічних проблемах добра і зла, милосердя, справедливості, відповідальності людини за скоєне, він звертається до Біблії. Біблія – єдиний шлях до порятунку, на думку Достоєвського. В останніх словах роману звучить віра у відродження душі злочинця. Це і віра у відродження всієї Росії.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)