НІВЕЛІР – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ

Related posts:

1. Мені здається: це когорти – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Є. Маланюкові Мені здається: це когорти, Ряди твоїх метальних слів. Здіймаєш тризубий прапор ти Над військом предківських степів. Знова торують легіони Шляхи задернілих доріг… О, хто поставить перепони Оцій розмірності каліг! А вождь глядить звитяжним оком На міць не зірваних ще пут, Здіймає вгору меч високо І заслухається в салют… Та тільки ніч над містом […]...
2. ЛИСТ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Е. Чупрунові Вельмишановна Пані! Уважаю за приємний обов’язок подякувати Вам, Вельмишановна Пані, за Вашого гратуляційного листа. Я справді не заслужив тої кількости компліментів, що Ви їх змарнували для моєї особи. Бо одержання нагороди за свою повість не вважаю підставою для такого марнотратства. Дозволяю собі звернути Вашу ласкаву увагу на одне з прекрасних гасел нашого модерного […]...
3. МІЙ ШПИТАЛЬ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Безодня смерті і безодня Життя спіткались на межі, А на лезі її сьогодні Знова нап’ятий він лежить. Лежить, мов жертовна офіра, Якій жерців байдужий спір, І тільки існування міра Вся зосередилася в зір. Та у серпанку гарячковім Він нерухомістю повік Зорить на дні минулі знову Аж по грізний двадцятий рік. Але нема жалю, ні суму, […]...
4. ЛИСТ ДО СЕСТРИ ПРО РОДОВІД МОСЕНДЗІВ – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ “Дорога моя сестричко! Давно вже не писав я тобі, власне, не виконав свою обіцянку написати тобі все, що я знаю про наші родини. Але все не було часу й охоти. Але ось тепер прийшло мені до голови, що якби щось сталося і треба було нам мандрувати “в світ за очі”, то пропали б і відомості, […]...
5. Загув мотор у високості – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Загув мотор у високості І плинний виклад перебив… Спинився ти в безсилій злості Та крейду точену зломив… Навіщо, канторе учений, Ця злісна павза, злісний рух? Чи ж не твоїм взірцем натхненний Стремить в зеніт звитяжний дух? Потужню мову інтегралу Мотор у пісню перелив. Яку ще хочем більшу славу Укласти в блідість власних слів? Мовчи!., на […]...
6. Що серед океану каравела? – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Що серед океану каравела? Безсила тріска в безмежі забута, Але вона своїм стремлінням скута І мчить до зір західних “Mia Stella”. Нехай на сході мрія нас завела, Сьогодні зірвемо одчаю пута. На заході загине східня смута, Її межа – виткі Саргосу зела. Минають дні. У простори безкраї Скотилася остання крапля болю, Спинився лет часу… А […]...
7. Буває мить, коли душа натхненна – ЛЕОНІД МОСЕНДЗ Буває мить, коли душа натхненна Зриває з Часу завій незнання: Усе, чого шукаєш навмання, З’являється, як візія священна… Лови цю мить і куй в суцільні звена Закон всеєдності пророчого вогня. Будучина минувшині рідня, Дзвінка луна затихлого рефрена, Суцільний, непорушений зв’язок Межи змаганням дії і причини… Хто їх пережива?.. Поет-пророк, Що з’єднує у струмінь всеєдиний Кінці […]...
8. Скорочено – КАТЕРИНА – ЛЕОНІД КИСЕЛЬОВ – 7 КЛАС Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
9. ЛІДЕР – ЛЕОНІД СМІЛЯНСЬКИЙ Перший підбіг до голуба Степанко. Він обережно взяв закривавленого птаха в долоні і відчув, як тіпалося в нього серце, а очі то заплющувались, то знову розкривалися. Він не пробував вирватися з рук чи навіть поворухнутись. – Дивись, дивись! – вигукнув один з хлопчаків, показуючи на дзьобик птаха. Справді, частина верхньої половини дзьоба була відламана і […]...
10. ДУМКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить, Як за морем за далеким Десь воно заходить, – Я згадую інший ранок, Інший вечір бачу. Та й думаю: було колись, Тепер не побачу. Я згадую тоді про степ, Широкий, пахучий, Та й думаю, і я тоді Неначе був луччий. Там був простір, всюди воля, Жилось, як […]...
11. ПЕРЕМОЖЕНОМУ – ЛАВРИ – ЛЕОНІД ПАНАСЕНКО Ігри хотіли провести в рік їхнього двохсотліття, та сонце в той рік з’являлося тільки чотири рази, і геліографи Нових Афін не встигли-передати сусідам навіть життєво важливі повідомлення. Лише ранньої весни в ріп 107-й від Помилки Комп’ютера вперті вітри, що день у день прилітали з Егейського моря, розгребли чорне сміття хмар, і людям частіше став відкриватися […]...
12. ТВОРЧІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО – ЛЕОНІД БІЛЕЦЬКИЙ П’ятдесят років творчої діяльності Максима Тадейовича Рильського [1] – це достатнє випробування часом, що його блискуче витримав поет, якого вже тепер ми з цілковитою підставою можемо назвати класиком радянської – не тільки української, а й всесоюзної – літератури. Класиками ми звемо видатних письменників минулого. Але за сорок з лишком років наша радянська література достатньою мірою […]...
13. ГРОМАДА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до Овець Наставили його служити… Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його. Лисичка здатна до сього: Крутнула хвостиком – і помоглося, – Все до ладу й прийшлося. Став думать Лев, що, може б, і не слід, Бо препоганий Вовчий рід, […]...
14. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЦУЦИК Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь. – Се […]...
15. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – КВІТИ У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, […]...
16. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ШЕЛЕСТУНИ В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! – Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв І з ким би ти тут, вітрику наш милий, […]...
17. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЩУКА На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких […]...
18. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – СИНИЦЯ Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить,- Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко – аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану – до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої Синиці. […]...
19. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – МІРОШНИК Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! Узять би й загатить. Так […]...
20. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЖУРБА Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька… Як скло, вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко І понесе вода. Журюся й я над річкою… […]...
21. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ПІСНЯ Скажіть мені” добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я у садочок – Важенько вздихаю… Чи співала б, чи летіла б – І сама не знаю. Чи вийду я до річеньки — Оггять зажурюся… Все дивлюся в степ широкий Та й не надивлюся. За хвилею […]...
22. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЗАГАДКИ Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає; Іноді бреше, Всіх звеселяє. Люба розмова, – Будемо, діти, З нею довіку Жити-дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мідра, правдива І жартовлива? Як не вгадалі, Стану в пригоді: Річ коротенька – КНИЖКА Та й годі. *** […]...
23. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкодливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них… Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз […]...
24. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – МАЛЬОВАНИЙ СТОВП Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті, І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі Ніхто його не турбував; Заснули верби на облозі, І вітер задрімав. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть, Стоїть і журиться, і серце кам’яніє, […]...
25. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ХТО СЕСТРА І БРАТ? “Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти, Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає, Із моєї сипанки смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, сестро […]...
26. ЛІДЕР – Леонід Смілянський – КРАСА РІДНОГО КРАЮ Перший підбіг до голуба Степанко. Він обережно взяв закривавленого птаха в долоні і відчув, як тіпалося в нього серце, а очі то заплющувались, то знову розкривалися. Він не пробував вирватися з рук чи навіть поворухнутись. – Дивись, дивись! – вигукнув один з хлопчаків, показуючи на дзьобик птаха. Справді, частина верхньої половини дзьоба була відламана і […]...
27. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – […]...
28. ГАДЮКА І ЯГНЯ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить. Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди – Та якось під той дуб і доскакало, Не сподіваючись біди… Гадюка кинулась та й укусила, – От так, як бач, Безвинного занапастила. Ягнятко в плач, А потім на травицю впало: – Ох, за що […]...
29. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ Алегоричний жарт У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать, І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький Барвінок Усіх здивував – Він Фіалочку блакитну, Наче панночку тендітну, За себе узяв. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, […]...
30. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати,- Біжиш в садок мерщій… – Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… – А ти, голубонько, ти, кралечко […]...
31. МИША Й ПАЦЮК – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Добривечір, сусіде мій! Чи всі ви живі та здорові?.. – Гукнула Миша Пацюкові. – Та ще! – Пацюк мовляє їй. – А я се, – каже, – прилинула, Щоб розказать тобі, що чула, Щоб ти радів, як я, та знав: Лев, кажуть би, Кота піймав… – Якого? – Катюгу нашого рудого, Що нам просвітку […]...
32. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ХИМЕРНИЙ, МАЛЕНЬКИЙ Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь; У тісто прибрався, Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь. На смак уродився, Ще й маслом умився, В макітрі скакав… Недовго нажився, У дірку скотився, Круть-верть – та й пропав. Хотів був догнати – Шкода шкандибати: Лови не лови! А як його звати – Лінуюсь сказати, А нуте лиш ви! […]...
33. ГЕЙ ТИ, ПТАШКО ЖОВТОБОКО… – ІЗ КНИГИ “САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЪСНЕЙ” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – Українська література – Література для дітей Гей ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе він кров’ю, Глянь же! Пазури сталить! Стоїть явір над горою, Все киває головою, Буйні вітри повівають, Руки явору ламають. А вербички шумлять низько, Заколишуть мене в снах, Тут тече потічок […]...
34. ЛЕОНІД КИСЕЛЬОВ (1946 – 1968) Я постою у края бездны И вдруг пойму, сломясь в тоске, Что все на свете – только песня На украинском языке. Леонід Кисельов “Світ вже змужнів – йому ляльок не треба!” Про молодого талановитого київського поета Леоніда Кисельова говорили, що він може стати новим Лермонтовим, чи Пушкіним, або, може, навіть Шевченком… Його […]...
35. Леонід Глібов. Байки “Муха і Бджола”, “Жаба і Віл” Мета: ознайомити учнів із байками Л. Глібова, допомогти їм визначити прихований зміст цих творів, пояснити алегоричні образи; розвивати навички виразного, вдумливого читання байок, коментування, визначення елементів їхньої побудови; розвивати вміння зіставляти описане із сьогоденням. Очікувані результати: учні вдумливо й виразно читають твори байкаря; коментують прихований зміст байок; зіставляють описане в байках із реальним сьогоденням; висловлюють […]...
36. Кроковеє колесо Кроковеє колесо (2) Вище тину стояло, (2) Вище тину стояло, (2) Много дива бачило. (2) Чи бачило колесо, (2) Куди милий поїхав? (2) Куди милий поїхав, (2) За ним трава зелена (2) Й дібровонька весела. (2) Кроковеє колесо (2) Вище тину стояло, (2) Вище тину стояло, (2) Много дива бачило. (2) Чи бачило колесо, (2) […]...
37. Значення імені Леонід. Походження і таємниця імені Значення імені Леонід – син лева. Ім’я грецького походження. Життєрадісний і рухливий, Льоня з дитинства є душею компанії. Він володіє цінною якістю переводити конфлікт на жарт і, здається, ніколи не перебуває в поганому настрої. Подорослішавши, Леонід залишається дуже приємною людиною. Гнучкий характер і здатність налагоджувати відносини з абсолютно різними людьми – ось його основні якості. […]...
38. НЕБО – Михайло Петренко Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
39. ЗИМНЯ ПІСЕНЬКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей Діти наші, квітоньки, Хлопчики і дівоньки! Нум гуртом співать; Ви тягніть тонесенько, Буду я товстесенько Окселентувать*. “Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком. Ми повибігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком; Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом. Зробим очі чорнії, Рот і ніс червонії – Буде як мара. День і […]...
40. АНДРЕЄВ, Леонід Миколайович (1871 – 1919) АНДРЕЄВ, Леонід Миколайович (Андреев, Леонид Николаевич – 09.08.1871, Орел – 12.09.1919, с. Нейвала, Фінляндія) – російський прозаїк і драматург. Андреєв народився 9 серпня 1871 р. в сім’ї приватного землеміра Миколи Івановича Андреева та дочки збіднілого польського поміщика Анастасії Миколаївни (дівоче прізвище Пацковська). Дитячі та юнацькі роки Андреєва проминули в батьківському домі, а […]...