ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ

Related posts:

1. ЛЕОНІД ГЛІБОВ. ЗОЗУЛЯ І ПІВЕНЬ – РОЗДІЛ ШОСТИЙ. РОЗПОВІДІ ПРО НАС САМИХ Мета: розширювати знання учнів про особливості жанру байки; продовжити ознайомлення школярів із життям і творчістю Л. І. Глібова; навчати визначати головну думку байки; розвивати образність мовлення, виразність читання, артистичні здібності учнів через інсценування сюжету байки; виховувати почуття справедливості і переконання, що тільки щирість і відвертість – запорука душевного спілкування. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. […]...
2. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – КВІТИ У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, […]...
3. ДУМКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить, Як за морем за далеким Десь воно заходить, – Я згадую інший ранок, Інший вечір бачу. Та й думаю: було колись, Тепер не побачу. Я згадую тоді про степ, Широкий, пахучий, Та й думаю, і я тоді Неначе був луччий. Там був простір, всюди воля, Жилось, як […]...
4. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ШЕЛЕСТУНИ В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! – Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв І з ким би ти тут, вітрику наш милий, […]...
5. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЖУРБА Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька… Як скло, вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко І понесе вода. Журюся й я над річкою… […]...
6. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЗАГАДКИ Бачить – не бачить, Чути – не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає; Іноді бреше, Всіх звеселяє. Люба розмова, – Будемо, діти, З нею довіку Жити-дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мідра, правдива І жартовлива? Як не вгадалі, Стану в пригоді: Річ коротенька – КНИЖКА Та й годі. *** […]...
7. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – МІРОШНИК Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! Узять би й загатить. Так […]...
8. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – […]...
9. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЩУКА На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких […]...
10. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – СИНИЦЯ Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить,- Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко – аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану – до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої Синиці. […]...
11. ЖУРБА – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька: Як скло вода блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко – І понесе вода. Журюся й я над […]...
12. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ Алегоричний жарт У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать, І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький Барвінок Усіх здивував – Він Фіалочку блакитну, Наче панночку тендітну, За себе узяв. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, […]...
13. ГРОМАДА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до Овець Наставили його служити… Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його. Лисичка здатна до сього: Крутнула хвостиком – і помоглося, – Все до ладу й прийшлося. Став думать Лев, що, може б, і не слід, Бо препоганий Вовчий рід, […]...
14. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ПІСНЯ Скажіть мені” добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я у садочок – Важенько вздихаю… Чи співала б, чи летіла б – І сама не знаю. Чи вийду я до річеньки — Оггять зажурюся… Все дивлюся в степ широкий Та й не надивлюся. За хвилею […]...
15. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ЦУЦИК Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь. – Се […]...
16. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкодливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них… Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз […]...
17. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – МАЛЬОВАНИЙ СТОВП Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті, І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі Ніхто його не турбував; Заснули верби на облозі, І вітер задрімав. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть, Стоїть і журиться, і серце кам’яніє, […]...
18. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ХТО СЕСТРА І БРАТ? “Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти, Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає, Із моєї сипанки смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, сестро […]...
19. МИША Й ПАЦЮК – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Добривечір, сусіде мій! Чи всі ви живі та здорові?.. – Гукнула Миша Пацюкові. – Та ще! – Пацюк мовляє їй. – А я се, – каже, – прилинула, Щоб розказать тобі, що чула, Щоб ти радів, як я, та знав: Лев, кажуть би, Кота піймав… – Якого? – Катюгу нашого рудого, Що нам просвітку […]...
20. ГАДЮКА І ЯГНЯ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить. Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди – Та якось під той дуб і доскакало, Не сподіваючись біди… Гадюка кинулась та й укусила, – От так, як бач, Безвинного занапастила. Ягнятко в плач, А потім на травицю впало: – Ох, за що […]...
21. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – ХИМЕРНИЙ, МАЛЕНЬКИЙ Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь; У тісто прибрався, Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь. На смак уродився, Ще й маслом умився, В макітрі скакав… Недовго нажився, У дірку скотився, Круть-верть – та й пропав. Хотів був догнати – Шкода шкандибати: Лови не лови! А як його звати – Лінуюсь сказати, А нуте лиш ви! […]...
22. Леонід Глібов (1827-1893) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Леонід Глібов народився на Полтавщині Ім’я видатного українського поета Леоніда Глібова тобі вже відоме: у п’ятому класі відбулося знайомство З його загадками й акровіршами. Однак він більше відомий як байкар – у його творчому доробку 107 байок! Цікаво, а як же стають митцями? Зазирнімо ще раз у його дитинство і розкриймо ще одну сторінку життя […]...
23. Леонід Глібов (1827-1893) Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Ці рядки із поезії “Журба”, яка стала народною піснею. Її співають усі, хоча не завжди знають, що слова належать видатному поетові Леоніду Глібову, а музика – геніальному українському композиторові Миколі Лисенку. Народився Леонід Іванович Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині в заможній […]...
24. КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошував І цілісінькеє літо, Не вгаваючи, співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма… Коли гульк – аж в степ широкий Суне злючая зима. Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав’я; […]...
25. Скорочено – МУХА І БДЖОЛА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – 6 КЛАС Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджола близенько: – Добридень! – каже їй. – Оддиш […]...
26. ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827-1893) ЛЕОНІД ГЛІБОВ Леонід Іванович Глібов народився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього письменника був управителем маєтків поміщиків Родзянків у с. Веселий Поділ, а згодом – ус. Горби. Там Глібов пізнавав красу народних звичаїв і пісень. Мати розповідала йому про батька і сина Гоголів, з якими була […]...
27. ЗАГАДКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – АВТОРСЬКІ ВІРШІ ТА МАЛІ ЖАНРИ ДЛЯ ДІТЕЙ Серйозно й поважно, іноді з доброзичливою усмішкою розмовляє з нами Леонід Глібов. Понад п’ятдесят творів написав він для маленьких читачів. Серед них – загадки, вірші, казки, байки, акровірші1. Авторське ставлення ЗАГАДКА Була собі бабуся Гася; Гладуху добре всякий знав. Якась чудна вона вдалася, І досі я не розгадав. Як прийде – люди врозтіч скачуть, І […]...
28. Короткий переказ – Муха й Бджола – ЛЕОНІД ГЛІБОВ ЛЕОНІД ГЛІБОВ Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі. Коли усе цвіте. Сидить, спесиво1 поглядає. Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає. Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – Добридень! – каже їй. […]...
29. Скорочено – ЩУКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – 6 КЛАС На Щуку хтось бумагу в суд подав, Що буцімто вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були: Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа, […]...
30. ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827 – 1893) – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ ЧАРІВНИК УКРАЇНСЬКОЇ БАЙКИ Немає в нашій країні жодної людини, яка б не знала хоч однієї байки Леоніда Івановича Глібова. Пам’ятаєте: “На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого кусає та ще й б’є – затим що сила є…”? Усього ж українською мовою письменник написав107 байок! Цікаві дорослому і малому, вони […]...
31. Короткий переказ – Щука – ЛЕОНІД ГЛІБОВ ЛЕОНІД ГЛІБОВ На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла. Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці1 Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два […]...
32. ЛЕОНІД ГЛІБОВ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ І щоб кожен з нас Кращим стати міг – Щирий повсякчас Хай лунає сміх. Хай життя бринить Радістю для всіх. Поки будем жить, Хай лунає сміх. В. Денисенко “Засміятися добрим, світлим сміхом може лише глибока добра душа” (М. Гоголь). “Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя” (В. Гюго). Подумаймо разом Як писав […]...
33. МУХА Й БДЖОЛА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квітки подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те. Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво1 поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – Добридень! – каже їй. – Оддиш […]...
34. МУХА Й БДЖОЛА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827 – 1803) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Весною Муха-ледащиця Майнула усадок На ряст, на квіти подивиться, Почуть 3озулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає проте, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – Добридень! – каже їй. – Оддиш хоч трохи, […]...
35. Короткий переказ – Квіткове весілля – ЛЕОНІД ГЛІБОВ ЛЕОНІД ГЛІБОВ У вишневому садочку. Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький1 Барвінок Усіх здивував. Він Фіалочку блакитну. Наче панночку тендітну. За себе узяв. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, і […]...
36. ЩУКА – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА На Щуку хтось бомагу1 в суд подав, Що буцімтсі2 вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав; Того заїла в смерть, другого обідрала3. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці4 Гуртом до суду притаскали5, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були: Якіїсь два Осли, одна нікчемна6 Шкапа7 Та два стареньких Цапа, […]...
37. ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827 – 1803) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Українці вусі часи любили дотеп і вдалий жарт, уміли доречно вставити влучне слово, кепкували не тільки над іншими, але й над собою. Видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький про вдачу своїх співвітчизників говорив так: “У їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського”. Із сивої давнини до нас дійшли народні анекдоти та байки, […]...
38. МУХА Й БДЖОЛА – Леонід Глібов (1827-1893) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі1 Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджолу близенько: – Добридень! – каже їй. – Оддиш […]...
39. КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей Алегоричний жарт У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький Барвінок Усіх здивував – Він Фіалочку блакитну, Наче панночку тендітну, За себе узяв. Посередині в таночку У зеленому віночку Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, […]...
40. Леонід Глібов, Історія української літератури XIX ст. століття ЛЕОНІД ГЛІБОВ (1827-1893) Чотири десятиліття (від початку 50-х до початку 90-х років) працював в українській поезії Леонід Глібов, з ім’ям якого пов’язані створення оригінальної модифікації жанру байки і розвиток деяких тенденцій лірики. Зберігаючи внутрішню єдність упродовж десятиліть, не улягаючи різкій еволюції, його творчість не тільки по-своєму відгукувалася на жанрові й стильові шукання української поезії, а […]...