Леонід Глібов (1827-1893)

Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.

Ці рядки із поезії “Журба”, яка стала народною піснею. Її співають усі, хоча не завжди знають, що слова належать видатному поетові Леоніду Глібову, а музика – геніальному українському композиторові Миколі Лисенку.

Народився Леонід Іванович Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині в заможній родині. Батько, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Мати, Орина Гаврилівна, була культурною, освіченою жінкою. Її дитячі та юнацькі роки пройшли в родині пана Трощинського. Дівчина багато читала, любила вистави домашнього театру, яким керував батько Миколи Гоголя. Отож цілком закономірно, що вона стала першою вчителькою маленького Льолика.

Хлопчик ріс жвавим і веселим, йому подобалося усе гарне, понад усе любив квіти і доглядав за ними. Його навіть прозвали Королем квітів. Вітаючись із малим, знайомі казали: “Здоров був, Льолику, квітчастий королику!”

Дуже любив Льоня слухати казки баби Одарки. Вона так майстерно розповідала їх, що майбутній письменник виразно уявляв риси вдачі та звички тварин. Йому здавалося, що звірі

Й насправді думають і розмовляють, що серед них, як і серед людей, є добрі і злі, розумні й дурні, бідні й багаті.

Юність поета пов’язана з Ніжинським ліцеєм. Згодом він учителював, викладав історію та географію.

Глібов був надзвичайно вимогливим учителем, але ніколи не бив учнів, як було тоді заведено в навчальних закладах. Він з повагою ставився до дітей, не примушував зазубрювати уроки, давав корисні поради.

Зрештою життя Леоніда Івановича не обмежувалося лише вчителюванням. Він чимало читав, мав доступ до багатої бібліотеки пана Родзянка й сам писав вірші. З його творчого доробку відомо 107 байок, понад 50 загадок, 14 акровіршів, ліричні поезії.

Твори для дітей поет друкував у львівському журналі “Дзвінок” під псевдонімом Дідусь Кенир. Чому раптом “Кенир”? Псевдонім навіяний дитячими спогадами про те, що його батька сусіди називали саме так за любов до цієї співучої пташки. Ставши поважним учителем і письменником, Леонід Глібов узяв і собі це ім’я, під яким йому працювалося легко та плідно. За останні чотири роки свого життя письменник написав стільки творів, скільки за всі попередні, разом узяті.

Маленьким читачам “Дзвінка” найбільше полюбилися загад-ки-акровірші, відповідь на які схована у перших літерах кожного рядка. Тому діти з нетерпінням чекали кожний наступний номер журналу.

Наприкінці життя Леонід Іванович тяжко хворів. Але писати вірші не припинив, навіть майже повністю втративши зір – писав їх з лупою під лінійку.

Минуло майже два століття, але й досі ми пам’ятаємо та любимо байки, ліричні твори поета й із задоволенням співаємо його безсмертну пісню, кожний рядок якої сповнений безмежної любові до життя, рідного краю:

…Пташки співають голосно, І річечка блищить. Як хороше, як весело На білім світі жить!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Леонід Глібов (1827-1893)