ЛЕОНІД ГЛІБОВ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ
І щоб кожен з нас
Кращим стати міг –
Щирий повсякчас
Хай лунає сміх.
Хай життя бринить
Радістю для всіх.
Поки будем жить,
Хай лунає сміх.
В. Денисенко
“Засміятися добрим, світлим сміхом може лише глибока добра душа” (М. Гоголь).
“Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя” (В. Гюго).
Подумаймо разом
Як писав відомий історик, дослідник старовини Дмитро Яворницький, запорозький козак мав сміливу, волелюбну вдачу, “вся його постать дихала мужністю, молодецтвом, заразливою веселістю й неповторним гумором”. Задумайся, чи ж багато нам передалося у спадок подібних рис характеру? Чи вміємо ми щиро, доброзичливо сміятися? Ти погоджуєшся з тим, що день без здорового сміху – змарнований день? Чи щасливо і легко живеться людині, яка постійно сумує, не має почуття гумору? Пригадай повчальну історію в казці “Цар Плаксій та Лоскотон” В. Симоненка. Як ти вважаєш, сміх, почуття гумору є ознакою розуму людини, її мудрості, душевного багатства? Над чим сучасна людина сміється найбільше? Чи сміх допомагає їй позбутися недоліків характеру, критично оцінити, проаналізувати свою поведінку? На твою думку, сміхом можна виховати або змінити людину?
Погодься: сміятися можна по-різному – легко, доброзичливо, жорстоко, гостро; можна відверто вказувати на предмет висміювання, можна – з певною прихованою метою, зі злістю тощо. Тому серед комічного можна виокремити жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка), сатира (байка).
Запам’ятай!
Гумор – доброзичливий, жартівливий сміх? що допомагає виправити певні вади людського характеру, недоліки поведінки та ін.
Сатира – гостре висміювання, критика чогось або когось, його поведінки.
ЛЕОНІД ГЛІБОВ
Пригадай!
Яких українських та зарубіжних письменників-гумористів ти знаєш? Серед них уже відомий тобі Дідусь Кенар займає найпочесніше місце, бо йому належать ліричні вірші, дотепні акровірші, веселі віршовані загадки та байки. Це найбільш знаний український байкар. Яке його справжнє ім’я?
Леонід Глібов (1827-1893) народився в с. Веселому Подолі на Полтавщині – у самому центрі України. Його батько був управителем поміщицького маєтку, тому міг дати синові добру освіту – він закінчив Полтавську гімназію, Ніжинський ліцей вищих наук.
Однак основна частина його життя пов’язала з м Черніговом, де письменник прожив понад 30 років і де похований. Як талановитого поета, педагога, високоосвічену і демократичну людину його дуже шанувала інтелігенція й учнівська молодь міста. Тут він викладав історію та географію в чоловічій гімназії, організовував недільні школи для простолюду, заснував тижневик “Черниговский листок”, широко відомий за межами міста, що стало для нього рідним. В останні роки життя Глібов завідував земською друкарнею, започаткував творчі “четверги” (зібрання інтелігенції), сприяв розвитку місцевого театру.
Л. Глібов.
Фото 1890-1891 pp.
Цікаво, що знаменитий байкар і поет почав писати вірші ще в 14 років. “Дійшовши до 6 класу гімназії, встиг написати вже близько сотні поезій і, при сприянні господаря квартири, де поет жив… вибрав кращі поезії і без дозволу шкільного начальства видав їх у Полтаві в 1847 р. окремою книжкою – було тоді JI. Глібову 20 років. Книжку написано російською мовою, і звалася вона “Стихотворения”. Обсяг її – 100 сторінок. За такий учинок поет мав у гімназії неприємності, бо за тодішніми приписами займатися такими справами гімназистам не годилося” (Я. Шевчук. “3 вершин та низин”).
Леонід Глібов був прогресивною людиною свого часу, порушував проблеми національної освіти, демократичних перетворень у тодішньому суспільстві, у своїх байках гостро висміював його недоліки. За все це тодішня царська влада жорстоко переслідувала поета – звільняла з роботи, забороняла друкувати книжки, його було вислано під поліційний нагляд до Ніжина, де він прожив у великій матеріальній скруті два роки й мало не осліп. А втім – Дідусь Кенар ніколи не втрачав почуття гумору, постійно писав для дітей, бо на них покладав великі надії на щасливе майбутнє. Ось як оптимістично закінчувався його вірш “Веснянка”:
“Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!” –
Підспівують горобчики;
І я зрадів,
Помолодів,
Як ті дівчатка й хлопчики.
Які байки Л. Глібова ти можеш пригадати?
Що таке байка? А що називається алегорією?
Ключик розуміння
Жанр байки заснований на алегоричності, тобто двоплановому зображенні. Це дуже давній жанр, він з’явився ще в часи античності. Його засновник – легендарний грек Езоп (VI-V ст. до н. е.), від імені якого утворена назва алегоричного підтексту в художньому творі – езопівська мова. Новаційного розвитку цей жанр зазнав в індійській (III ст. н. е.) та французькій (XVII ст.) літературах. В Україні байка з’явилася в XVII ст.
Леонід Глібов залишив понад 100 байок на різні теми, які не втратили своєї актуальності й нині. У них описуються та викриваються різні вади людського характеру, поведінки, які суперечать загальноприйнятим нормам суспільної моралі й етики.
Для цих творів прикметне вираження авторського ставлення до зображуваного, використання розмовної мови, народних прислів’їв та приказок. У байках найчастіше людські характери показані в образах тварин, комах, рослин, кожен із яких має постійне значення. Наприклад; лисиця – хитра, ягня – покірне, бджола – трудяща, коник-стрибунець – легковажний.
Байка – це ліро-епічний твір, який складається із зачину, розвитку події, кульмінації, розв’язки, моралі. Байка має сюжет, у ній обов’язкова мораль, яка часто стає крилатим висловом.
Уважно прочитай кожну з байок Л. Глібова. Насамперед зверни увагу на головних персонажів – хто вони та які риси проявляють, як поводяться в зображених ситуаціях тощо Тоді буде зрозуміліше, кого ж вони уособлюють, який алегоричний підтекст приховується в сюжеті твору. Повчальний висновок шукай наприкінці – там висловлена мораль.
Запам’ятай!
Байка – невеликий ліро-епічний твір повчально-алегоричного змісту, що має сюжет і мораль.
Алегорія – двопланове художнє зображення (реальне і приховане, текст і підтекст), що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ під конкретними художніми образами.
Мораль байки – повчальний висновок наприкінці твору.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)